Особливості демократії

Нещодавно німецькі ЗМІ облетіла новина:ши "У 91 рік - до партії". Це історія про Рут Геринґ із Постдама, котра хотіла щось зробити для справедливішого розвитку Німеччини. Тож жінка вступила до Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), аби узяти участь у голосуванні щодо коаліційної угоди. Така нагода в неї з'явилась завдяки лідеру соціал-демократів Зіґмару Ґабріелю. Ще влітку, перед виборами, він пообіцяв, що в разі підготовки до участі в коаліційному уряді усім членам СДПН запропонують проголосувати за текст коаліційної угоди.

Нині справи виглядають так, що багато хто з 473 тисяч членів партії побоюється повторного створення великої коаліції між СДПН та блоком Християнсько-демократичного та Християнсько-соціального союзів (ХДС/ХСС). Їх можна зрозуміти. Після співпраці в уряді Меркель між 2005 і 2009 роками популярність СДПН помітно впала, що вони відчули тоді на виборах. Як зауважують оглядачі, виходить, що за непопулярні соціальні реформи, до яких належало й підвищення пенсійного віку, виборці покарали передусім соціал-демократів, а не їхніх партнерів по тодішній коаліції - християнських демократів, на чий рахунок записали успіхи чорно-червоного уряду.

І от супротивники чорно-червоної коаліції мобілізуються по всій Німеччині. Одним із таких є Норберт Кріх, заступник голови місцевого об'єднання СДПН в одному з районів міста Бохум, котрий уже 44 роки є членом партії. На його думку, в Берліні плекають помилкові сподівання стосовно майбутнього голосування серед рядових членів партії. "70-80 відсотків - проти великої коаліції, тому що вони вважають, що СДПН не зможе просувати свою соціал-демократичну політику".

На думку Кріха, політика німецького уряду повинна охоплювати всі прошарки суспільства, а реалізовувати її в інтересах більшості разом із консерваторами неможливо. Соціал-демократ переконує, що отримує подібні відгуки також і з інших місцевих осередків своєї партії.

Загроза "державної кризи"

Прийняття рішення шляхом голосування серед рядових членів СДПН перетворюється на дедалі більший ризик - не лише для самих соціал-демократів, а й для Німеччини. Для цього не потрібно багато. Якщо у голосуванні візьмуть участь 40 відсотків членів партії, ста тисяч голосів "проти" вистачить, аби спричинити у ФРН "державну кризу", як дехто це називає. Проте, на думку Норберта Кріха, внутрішньопартійне рішення не можна вважати державною кризою. "Ця країна лишатиметься керованою", - підкреслює він і нагадаує, що в разі провалу широкої коаліції християнські демократи матимуть ще можливість провести переговори також із Зеленими. Врешті-решт Зелені теж були не проти цього.

Водночас голосувати проти коаліції із консерваторами - це те саме, що висловлюватися проти керівництва партії. Для політолога Клауса Шуберта із університету Мюнстера у цьому немає нічого нового. На його думку, це типова поведінка для членів СДПН. На відміну від консервативних партій, таких як ХДС або ХСС, для котрих властива повага до керівництва, рядові соціал-демократи традиційно дуже критично налаштовані до партійної верхівки.

Рішення визначить майбутнє партії

Голосування членів партії особливо ризиковане для очільника соціал-демократів Зіґмара Ґабріеля - адже негативне рішення партії означатиме фіаско і для нього. "Ні" на адресу широкої коаліції від рядових соціал-демократів може призвести до нових виборів. Це було би найбільш небезпечним сценарієм для СДПН, вважає Свен Бастіан, очільник партійного осередку в окрузі Фогельсберг. На думку Бастіана, його партії навряд чи вдасться вийти сильнішою із цієї ситуації, адже саме на неї покладатимуть провину за крах коаліційних переговорів.