Життя після смерті

Сабіне С. була дещо шокована, коли одного дня отримала в соціальній мережі Facebook запрошення дружити з Арндтом П. Ситуація була певною мірою гротескною, розповідає жінка, оскільки Арндт загинув ще рік тому. Коли Сабіне відкрила профіль померлого, то побачила, що усі зроблені на його стіні записи, контакти та фото все ще на місці – до моменту смерті чоловіка.

Після того, як запрошення отримали ще кілька людей, друзі Арндта, поговоривши з його рідними, спробували витерти його профіль у соцмережі. Повністю знищити його особистий екаунт, утім, не вдалося. Ім'я загиблого все ще є у Facebook, навіть якщо його фото зникло. Йому все ще можна посилати запрошення та повідомлення, а друзі по соцмережі можуть переглядати його записи, список друзів та світлини.

Інтернет нічого не забуває

Той, хто проводить багато часу в соцмережах, обов’язково залишає сліди й після смерті. Так, на різних порталах можна й далі бачити, як людина оцінила ту чи іншу книгу, в який бар чи ресторан вона полюбляла ходити, або які рецепти вона оприлюднила у форумі. Повністю знищити цифрове буття людини майже не можливо. У таких соціальних мережах, як Facebook, родичам доводиться для цього надсилати адміністрації свідоцтво про смерть та заповнювати купу онлайн-формулярів. Тоді профіль померлого принаймні деактивують, а іноді й стирають. Зробити це самостійно не виходить, оскільки майже всі соцмережі відмовляються видавати паролі доступу навіть найближчим рідним.

Цифрова книга співчуттів

У той час, як одні намагаються знищити віртуальне життя померлих, інші мають на меті протилежне. У деяких соцмережах родичам дозволяють перейняти профіль померлого, аби зробити з нього таку собі книгу співчуттів чи сторінку в пам'ять про нього. Особливо цей метод полюбляє Facebook, адже тоді профіль зберігається, а дані можна спокійно збирати далі, зокрема й тих людей, які заходять на сторінку, аби висловити співчуття. Дехто робить це справді охоче, й вдячний за можливість писати повідомлення на стіну профілю, розповідаючи, приміром, історії, які пов'язують його чи її з померлою особою.

Теолог та пастор Томас Мультгауп каже, що розуміє таке бажання людей, але наполягає на тому, що саме явище не повинне вкорінятися. "Опрацювання жалоби полягає в тому, щоб з часом усвідомити пережиту втрату і дозволити їй стати частиною власного життя. Якщо перервати цей природній процес, дозволивши померлому "жити" далі, жалоба ніколи не досягне кінцевої мети, а це означає: рана ніколи не загоїться".

Меморіал в інтернеті

Той, хто хоче створити цифровий пам’ятник своєму померлому другові чи родичу, може обрати з цілої низки інтерет-порталів щось на свій смак. Йдеться про так звані жалобні портали, на яких можна створити окрему сторінку для своїх найдорожчих. Деякі з них пропонують дещо вульгарні та кітчеві сторінки із зірками, що блимають, інші – більш вишуканий та скромний дизайн. Ціни теж різняться. Німецькі портали "Stayalive.de" чи "Longerlive.de" пропонують цілий пакет послуг: сайт померлого з його біографією, сотнею фото та відео, текстами та "Книгою спогадів". За бажання можна навіть завантажити на сторінку улюблену музику померлого. Так, ніби він ніколи нікуди і не зникав.

До такого способу пом'янути Томас Мультгауп ставиться дуже критично: "Той, хто створює таку сторінку, не зовсім чітко розуміє, що людина, про яку йдеться на сторінці, померла, та згадує про неї не як про мертву, а як про живу". Крім того, зауважує теолог, за такими сторінками криються значні фінансові інтереси власників порталів.

Багатьом байдуже, що станеться з їхніми даними

Феномен цифрового заповіту  - ще цілком нове явище. Адже життя в мережі теж набуло поширення не так давно. Тож мало хто заздалегідь думає про те, що станеться з його профілями в інтернеті після смерті у реальному житті. Подбати про це натомість обіцяють винахідливі ділки. Шведське підприємство "MyWebwill", наприклад, пропонувало стерти усі наявні профілі померлого в соцмережах та інтернеті – безкоштовно. За гроші "MyWebwill" обіцяло повідомити про смерть користувача усіх його друзів. Щоправда, послуги надавали лише за умови видачі підприємству ще за життя паролів доступу до всіх платформ, на яких був зареєстрований користувач… З листопада 2011 року сторінка "MyWebwill" в інтернеті більше не відкривається. Власники попрощалися зі словами: "Бажаємо Вам усього найкращого та щасливого цифрового життя!"

Куди податись з цифровим спадком?

Аби правильно розпорядитися своїм віртуальним буттям ще за життя, не обов’язково звертатися за допомогою до шахраїв. Експерти радять скористатися не зовсім дешевим, але надійним варіантом. "З точки зору закону завжди краще віддати усі паролі в закритому конверті нотаріусу та визначити у заповіті, що має статися з віртуальним даними", - зазначено у блозі konturMAG.

Врегулювання цифрового спадку поки що питання мало вивчене. Утім, найближчими роками тема набуватиме ще більшої актуальності, адже не лише молодь, але й дедалі більше літніх людей активно "живуть" в інтернеті. За даними опитування, проведеного першим та другим каналом німецького телебачення - ARD та ZDF, - понад 34 відсотки людей, яким за 60 років, користуються інтернетом. Це так звані "Silver Surfer". Тож і кількість профілів людей, які закінчили своє земне життя теж постійно зростатиме. Утім, як би там не було, віртуальний цвинтар як місце для жалоби, схоже, ніколи не замінить реального кладовища.

Автори: Зільке Вюнш / Тетяна Бондаренко
Редактор: Володимир Медяний