Енергетика

На експеримент з відходами власного виробництва агропромислова компанія "Екопрод" на Донеччині зважилася кілька років тому, вирішивши побудувати найпотужніший в Україні біогазовий завод. Здавалося б, для його роботи сировини удосталь. Компанія має тисячі гектарів сільськогосподарських земель та розвинутий тваринницький комплекс. Тож із гноєм, силосом та соломою дефіциту нема. Але, як з'ясувалось, існував дефіцит із законами, які б сприяли розвитку такого бізнесу.

"Розмови про стимулювання зеленої енергетики велися ще з 2009 року, - розповів у розмові з DW директор з енергетичних проектів компанії "Екопрод" Федір Мельников. - Спочатку законодавство торкнулося вітроенергетики, потім сонячної. Нарешті дійшла черга й до біоенергетики". Лише після того, як торік Верховна Рада ухвалила закон про електроенергетику та зелені тарифи для біогазових технологій, розвивати їх стало вигідно, зазначив експерт.

Після тривалих переговорів Європейський банк реконструкції та розвитку відкрив і кредитну лінію на фінансування біогазового заводу. Всі проектні роботи виконали німецькі інженери. Згідно з планами, завод розпочне виробництво електроенергії на початку 2015 року, а всі витрати мають окупитися через шість-сім років.

Відходи в доходи

Річна потужність заводу становитиме 9900 МВт. Під час переробки біомаси отримується також тепло для власних потреб та якісне добриво. "Скільки органіки залишається на сільському господарстві - гній, пташиний послід, утім вона використовується неефективно, забруднює та отруює природу. А можна шкідливі відходи переробляти в доходи", - каже Мельников. Він переконаний, що потенціалу тільки однієї Донеччини вистачить на десятки потужних заводів з виробництва енергії з біомаси.

Втім, попри великі запаси біомаси, розвиток біотехнологій в Україні перебуває лише розпочинається. Охочих ризикувати мало. "Я чув, що кілька проектів лежать у шафі", - зазначає фахівець.

Джерела - дармові, технології – дорогі

Економіст Юрій Макогон переконаний, що сільське господарство може забезпечити себе теплом. Утім, зауважує експерт у розмові з DW, потужних біогазових заводів, зокрема таких, як будується в Донецькій області, можна на пальцях перерахувати, і вони не роблять погоди.

Частка альтернативної енергетики в енергетичному балансі України нині не перевищує й одного відсотка. Тож, звичайно, не можна замінити традиційні джерела в промислових обсягах і зняти питання енергетичної залежності від Росії, підсумував Макогон. Тим більше, що технології видобутку енергії з біомаси наразі для українських виробників занадто дорогі.

Голова всеукраїнської спілки вчених-економістів Олександр Кендюхов налаштований скептично стосовно виготовлення енергії з біомаси. "Біогаз у промислових масштабах не може конкурувати з традиційним паливом. Інакше біоустановки працювали б в усьому світі, - зауважив Кендюхов, відповідаючи на запитання DW. - Ніхто не видобував би газ традиційним засобом, усі б тільки траву й вирощували".

А де біомасове лобі?

Для України біомаса якщо і не панацея від енергетичної залежності, утім головний компонент серед відновлювальних джерел, переконує в спілкуванні з DW член правління Біоенергетичної асоціації України Юрій Матвєєв. Проте, за словами вченого, таким дармовим джерелом енергії поки що незаслужено нехтують. Поки підтримуються напрямки, які лобіюються великим бізнесом. Такі інтереси існують і в сонячній, і у вітроенергетиці. "Біомасу, безумовно, важко зібрати в одних руках, тому її, власне, ніхто не лобіює", - каже Матвєєв.

Крім того, слід враховувати і несприятливий інвестиційний клімат. "Навіть якщо є законодавча підтримка, а інвестор в країну не приходить, то теж працювати нічого не буде", - зауважив Матвєєв. І все ж таки він не втрачає оптимізму щодо розвитку біотехнологій в Україні: за його оцінками, залежно від врожайності потенціал біомаси коливається в межах 25-35 мільйонів тонн умовного палива на рік. "Якщо в Україні видобувається близько 80 мільйонів тонн вугілля на рік, то 30 мільйонів тонн біопалива - це суттєва підмога", - зазначає експерт.