Єврокомісія хоче спростити запровадження санкцій ЄС

Через непросту систему ухвалення зовнішньополітичних рішень - одноголосно усіма 28-ма членами - Європейському Союзу не завжди вдається грати роль важливого глобального гравця, як того прагнуть його лідери. Адже не завжди просто і подекуди неможливо знайти спільну позицію між усіма державами блоку, кожна з яких має свою зовнішню політику.

Зі спостерігача у гравці

Далеко не всім усередині ЄС подобається такий стан справ. Зокрема, голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер протягом останнього року свого перебування на цій посаді хоче посилити роль ЄС як актора на світовій арені. У своїй ключовій промові "Про стан Європейського Союзу" він заявив: "Настав час Європі взяти свою долю у власні руки. Настав час Європі виробити здатність здійснювати світову політику, здатність як Союзу грати роль у формуванні глобальних справ".

"Європа більше не може бути спостерігачем або просто коментатором міжнародних подій. Європа повинна бути активним гравцем, архітектором завтрашнього світу", - вважає Юнкер. Для цього, на його думку, треба, щоб голос ЄС звучав чітко та ясно. Допомогти у формуванні чіткої позиції повинна зміна процедури ухвалення рішень у зовнішній політиці.

Консенсус vs більшість у Раді ЄС

Більшість основних рішень у зовнішній політиці ухвалює Рада ЄС із закордонних справ. За винятком деяких питань, наприклад, призначення спеціальних представників ЄС, ці рішення ухвалюються одноголосно. Тобто, навіть якщо міністр однієї країни не згоден зі своїми 27 колегами, рішення є заблокованим.

І таке траплялося останнім часом неодноразово. Наприклад, влітку 2017 року ЄС вперше не зміг зробити заяву щодо прав людини в Китаї, оскільки Греція відмовилася її підтримувати. За півтора місяці ЄС не зміг запровадити санкції щодо Венесуели. Найбільш критичну позицію також займали Афіни.

При цьому рішення у більшості інших сфер політики Рада ЄС ухвалює кваліфікованою більшістю. Якщо йдеться про пропозицію Єврокомісії або Верховної представниці ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики, то для її затвердження потрібні голоси 55 відсотків держав-членів (нині це 16 країн), у яких в сумі проживає 65 відсотків населення ЄС.

Що пропонує Єврокомісія

Після заяви Юнкера у Єврокомісії пояснили, що хочуть поширити правило кваліфікованої більшості на три сфери зовнішньої політики: права людини, запровадження або зміна санкцій і цивільні місії у відповідь на кризи за кордоном. Прикладом такої місії є Консультативна місія ЄС з реформування сектора цивільної безпеки в Україні.

У пропозиціях, опублікованих Єврокомісією, зазначається, що така реформа дозволить ЄС займати більш вагому позицію на міжнародній арені та швидше реагувати на зовнішньополітичні виклики.

У Єврокомісії додають, що у більшості випадків у підсумку таки вдавалося знайти компроміс, але це вимагало часу, а шкоду "впливу та згуртованості ЄС" уже було завдано. Конкретні держави не називаються, проте у Єврокомісії зазначають, що коли один уряд відмовлявся підтримувати спільну позицію, часто це робилося не через нездоланні розбіжності, а "з причин, котрі не завжди стосувалися питання, що розглядалося".

Як відомо, у Греції, яка блокувала рішення щодо прав людини в Китаї, є значні інвестиції з КНР, наприклад, контрольним пакетом найбільшого в країні Пірейського порту володіє державна китайська компанія. З іншого боку, був період, коли прем'єр Греції Алексіс Ципрас загравав з Москвою. І тоді ж, у 2015 році, лунали заяви, що Афіни можуть заблокувати санкції щодо Росії. Що стосується санкцій проти РФ, запроваджених за дестабілізацію України, то єдність завжди вдавалося зберегти. Хоча сумніви в доцільності подовжувати обмеження висловлювала не лише Греція. Останнім був новий уряд Італії.

"Пропозиція, яка давно назріла"

Експерт з зовнішньої політики ЄС брюссельського аналітичного центру CEPS Ерван Фуере у розмові з DW говорить, що цю "пропозицію треба було внести вже давно". "Особливо в той час, коли США відмовляються від участі у багатьох міжнародних майданчиках, є немислимим, що ЄС не здатний сформувати свою позицію щодо деяких критичних питань, таких як права людини в Китаї", - наводить приклад експерт.

Фуере, який багато років працював дипломатом ЄС і був спецпредставником об'єднання у Македонії, взагалі хотів би, аби Брюссель пішов ще далі та розширив принцип більшості на інші сфери, такі як питання розширення.

Чи відмовляться уряди від важеля впливу?

Чи ухвалювати запропоновану Юнкером реформу - це справа глав держав і урядів ЄС. Єврокомісія хотіла її затвердження на спеціальному саміті в румунському місті Сібіу 9 травня 2019 року.

Проблема полягає в тому, що за це рішення повинні будуть проголосувати лідери всіх без винятку 27 держав-членів ЄС (Великобританія до того часу вже не повинна бути членом об'єднання). Чи захочуть деякі країни ЄС відмовитися від важеля впливу, який їм дає одноголосність? Це не береться прогнозувати і Ерван Фуере. На його думку, саміт в Сібіу, який пройде за два тижні перед виборами до Європарламенту, буде не найбільш сприятливим часом для такого рішення. Причина полягає у поширеності популістських настроїв проти ЄС і євроінтеграції. А ось після виборів ініціатива може мати більше шансів, додає колишній дипломат.

Поки ж Єврокомісія намагається переконати, що перехід до правила більшості захистить окремі держави ЄС "від цілеспрямованого тиску з боку третіх країн, які намагаються розділити ЄС".

Перехід до голосування більшістю Фуере вважає "екзистенційним" питанням для зовнішньополітичної ролі ЄС. "Адже нема сумнівів, що буде більше й більше ситуацій, коли буде потрібно, щоб Євросоюз зайняв чітку позицію, коли партнери очікуватимуть цього", - підсумовує експерт.