Біженці в Німеччині
15 липня 2013 р.Деякі мешканці Геллерсдорфа, одного з районів Берліна, цими днями мають багато побоювань. Вони хвилюються за вартість їхніх будинків та земельних ділянок, за спокій на вулицях, за долю їхніх дітей. Вони не хочуть, аби біженців, котрі шукають притулку в Німеччині, селили із ними по сусідству. У суперечці щодо нового гуртожитку фігурують ксенофобські аргументи.
Кілька тижнів тому в іншій частині німецької столиці жителі збирали підписи проти облаштування місць тимчасового розміщення біженців. Проте, їхнє створення є надзвичайно нагальним, адже число людей, котрі шукають притулку в Берліні, у порівнянні з минулим роком збільшилося приблизно у шість разів, і складає біля шести тисяч людей.
За словами Бернда Мезовіча із правозахисної організації Pro Asyl, у деяких випадках підбурюють такі настрої навіть політики провідних німецьких партій. Так, деякі політики вказують про те, що у місцевостях, у котрих мають поселити біженців, можуть виникнути проблеми, а також можливе погіршення криміногенної ситуації, сказав представник Pro Asyl у розмові з DW. На його думку, це створює ґрунт для того, аби члени праворадикальної Націонал-демократичної партії Німеччини ще більше загострювали дискусію в суспільстві.
Ксенофобські настрої в Німеччині
За даними здійсненого у 2012 році дослідження, ксенофобські погляди властиві понад 25 відсотків населення Німеччини. Соціальний психолог Ельмар Брелер разом із іншими науковцями здійснював для Фонду Фрідриха Еберта, близького до німецьких соціал-демократів, дослідження щодо поширення праворадикальних поглядів у ФРН. "У "нових" федеральних землях (приєднаних до ФРН після падіння Берлінського муру. - Ред.) вороже ставлення по відношенню до іноземців дуже поширене", - заявив Брелер у розмові з DW.
За його словами, понад половина "східних німців" воліли би, аби іноземців відправили на їхню батьківщину, тому що в Німеччині бракує робочих місць. Науковець пояснює такі страхи серед іншого тим, що німці зі східних федеральних земель рідше контактують із іноземцями. Тоді як у решті федеральних земель, за його словами, це відбувається частіше - завдяки контактам жителів із колегами, друзями або членами родини.
Біженці страйкують
Політика Німеччини стосовно біженців викликає невдоволення не лише німецьких громадян. Самі шукачі притулку так само усе частіше заявляють про свої права - у публічному просторі у тому числі за допомогою акцій протесту. Наприклад, біженці з Ірану, котрі на батьківщині боролися за демократію, і в Німеччині виступають як активісти за демократію, зауважує Мезовіч із організації Pro Asyl.
Поворотним пунктом у протестній активності біженців у Німеччині стало самогубство шукача притулку з Ірану в одному з гуртожитків на початку 2012 року. Після цього випадку інші біженці почали самоорганізовуватися. Протестний марш із Вюрцбурга до Берліна восени минулого року забезпечив увагу громадськості до їхніх проблем. Серед іншого активісти вимагали відміни правила, котре забороняє шукачам притулку залишати обране для них німецькою владою місце перебування.
А наприкінці червня цього року у центрі Мюнхена близько 90 біженців розбили наметове містечко і розпочали голодування. Вони вимагали розглянути їхні заявки про надання притулку в Німеччині. Через тиждень після початку протесту поліція ліквідувала наметове містечко.
Проблемна ситуація в Німеччині
Причина напруженої ситуації, за словами Мезовіча, лежить на поверхні: Німеччина недооцінила кількість шукачів притулку. Ще чотири роки тому чисельність біженців, котрі хотіли легалізуватися в Німеччині, складала 30-40 тисяч. "У цьому році їхнє число може сягнути 90 тисяч", - вважає представник Pro Asyl. Федеральне відомство з питань міграції і біженців своєю чергою не планувало такого збільшення числа шукачів притулку, тож не змогло забезпечити необхідну кількість персоналу, вважає Мезовіч. Як наслідок біжанцям доводиться понад рік чекати на розгляд їхньої заявки. А протягом цього часу їхня свобода лишається надзвичайно обмеженою, часто вони живуть в ізоляції.
Організації, котрі займаються захистом прав біженців, вітають збільшення суспільної уваги до проблем шукачів притулку. Адже таким чином можна активізувати діалог щодо ситуації, у якій опинилися біженці у ФРН. Водночас правозахисники закликають політиків усіх партій попри передвиборчу кампанію не використовувати тему біженців у політичних цілях.