Боротьба Маріуполя за чисте повітря
11 березня 2020 р.Про те, що Маріуполь - місто металургів, нагадує велетенська статуя сталевара на в'їзді в нього, а також пара і дим із труб двох металургійних гігантів: комбінату імені Ілліча та "Азовсталі". Обидва входять у групу "Метінвест" олігархів Ріната Ахметова і Вадима Новинського, а також - у десятку найбільших забруднювачів атмосфери в Україні. Меткомбінат імені Ілліча цей антирейтинг навіть очолив, викинувши у повітря над Маріуполем у 2018 році понад 226 тисяч тонн шкідливих речовин.
Прямо під трубами доменних печей, у потемнілих від сажі будинках, живуть люди. А в школі, яка розташована майже впритул до забруднювача-рекордсмена, навчаються їхні діти. Зараз школа закрита на карантин, але з DW погодилась поспілкуватись учителька інформатики Вікторія Пікуз. Жінка живе зовсім поруч зі школою, в яку до того ж ходить її донька. Тож від викидів їй не сховатись ані на роботі, ані вдома.
"Школу краще було б перенести або хоча б модернізувати якось, - скаржиться жінка. - Відколи там працюю, у мене дерев'яні вікна, весь бруд з вулиці потрапляє прямо в школу". Вікторія розповідає, що про проблему маріупольської школи № 20 відомо вже багато років. Утім, ані "Метінвест", діти робітників якого складають значну частину учнів, ані місто встановлювати очисне обладнання у класах та міняти вікна не поспішають.
Тим часом на балконі вдома у Вікторії екоактивісти поставили пиломір. У місті таких приладів - лише кілька, але вони дозволяють моніторити рівень забруднення, а мешканцям - отримувати повідомлення про стан повітря у месенджерах. Для Вікторії слідкувати за ними вже так само звично, як дивитись на термометр.
"Якщо показники зависокі, я хоча б зачиняю вікна, не виходжу з дитиною на вулицю гуляти, - розповідає жінка. - Все це потрапляє у легені, у кров, отруює життя". Свої проблеми зі щитоподібною залозою і алергією Вікторія пов'язує саме з тим, що доводиться дихати отруйними викидами. Каже, хотіла б переїхати у чистішу частину міста, але бракує грошей. "Щоб переїхати звідси, треба продати квартиру, а квартири тут якщо хтось і купує, то за безцінь, - скаржиться вчителька. - Я з Маріуполя не хочу переїжджати, мені подобається місто, море, але якби ж воно було чистим".
Часткова перемога маріупольського "екомайдану"
"Фактично вчителі і діти перебувають у тих же умовах, що й робітники заводів, які за шкідливість виробництва отримують надбавки, а ці люди ні, - обурюється екоактивіст і депутат міської ради Маріуполя Максим Бородін. - Де ж тут справедливість?" 42-річний чоловік був одним з організаторів екологічних акцій у 2012 році. Тоді викиди були настільки нестерпними, що тисячі маріупольців вийшли на вулицю - і таки змусили "Метінвест" піти на поступки.
Після найбільших в історії України екопротестів на комбінаті "Азовсталь", що розташований у центрі міста, закрили агломераційну фабрику - надшкідливе виробництво, на якому виготовляють сировину для виплавки чавуну у доменних печах. Аглофабрику ж на комбінаті імені Ілліча "Метінвест" обіцяє модернізувати до кінця року - за даними компанії, це найбільший екологічний проєкт за всю історію України.
Серед інших масштабних проєктів - реконструкція доменних печей на "Азовсталі". Натомість на доменному виробництві комбінату імені Ілліча, найбільшого забруднювача повітря в Україні, і досі минуле століття, стверджує екоактивіст Максим Бородін. "Зараз третя доменна піч зупинена для модернізації, але, на жаль, замість повноцінної реконструкції з дворівневими ливарними дворами, на сьогодні буде зроблена лише часткова, а потім, згодом, нам обіцяють і повноцінну, - розповідає активіст. - Але чи буде вона і коли саме - до цього є великі питання і велика недовіра".
Утім, в Маріуполі є і більш глобальні проблеми. З екоактивістом Максимом Бородіним їдемо до іншої "гарячої екологічної точки" - комбінату "Азовсталь". За допомогою квадрокоптера фільмуємо апокаліптичні картини коксохімічного виробництва у самісінькому центрі міста. Тут з вугілля виготовляють кокс - паливо для доменних печей. Водночас при коксуванні вугілля утворюється так званий коксовий газ, який у металургії може застосовуватись замість природного.
За словами Бородіна, зробити шкідливе коксохімічне виробництво екологічним неможливо. Єдиний вихід - це будівництво коксохімічного заводу за межами міста, стверджує екоактивіст. "Коксохім у 500 метрах від моря - це просто маячня! Навіщо? Щоб виробник зекономив трошки грошей, не використовуючи природний газ? - обурюється він. - Це не вартує того, щоб поставити хрест на розвиткові цілого міста".
Порозуміння між "Метінвестом" і екоактивістами немає
Натомість директор з охорони праці, промислової безпеки та екології комбінату "Азовсталь" Андрій Савченко ці плани вважає нереалістичними. "Без коксу ми не зможемо працювати, адже його ніде купити, - переконує інженер. - А побудувати новий коксохім десь в іншому місці - це масштабний проєкт, який з огляду на поточну ситуацію на ринку навряд чи зможуть собі дозволити власники".
За даними "Метінвесту", лише у 2019 році компанія витратила 137 мільйонів доларів на покращення екології на обох маріупольських комбінатах. До того ж у компанії не втомлюються наголошувати на значенні своїх підприємств для економіки Маріуполя. Загалом на "Азовсталі" і ММК імені Ілліча працюють понад 25000 мешканців півмільйонного міста, а середня заробітня плата у них навіть більша, ніж у столиці - близько 18000 гривень, відповіли у "Метінвесті" на запит DW.
"Щоразу, коли ми говоримо з громадськістю, всі хочуть робити це швидше, і влада також вимагає від нас пришвидшити наші програми, бо ми активно йдемо до європейської спільноти", - нарікає Владислав Варнавський, начальник управління з охорони навколишнього середовища групи "Метінвест". - Але ж ми розраховуємо на власні кошти і це якась лімітована сума - ми не можемо просто взяти якісь мільярди і вкладати їх туди, куди ми хочемо".
До того ж, зауважує Владислав Варнавський, "Метінвест", крім фінансування модернізації, сплачує в бюджет екологічний податок. "Навіть коли у Європі переходили на нові стандарти, уряди держав йшли назустріч промисловості і виділяли якісь додаткові кошти з тих коштів, які ми самі платимо, - пояснює Варнавський. - Це, наприклад, екологічний податок - ми щорічно перераховуємо величезні суми, які б могли використовувати".
Чи є альтернатива металургії?
Натомість у Маріуполі багато хто обурюється, що у той час, коли містяни змушені дихати брудним повітрям, компанія СКМ Ріната Ахметова, яка є найбільшим акціонером "Метінвесту", придбала у Франції віллу вартістю 200 мільйонів євро. Адже це більше, ніж вартість модернізації аглофабрики на комбінаті Ілліча, яка, за даними "Метінвесту", має стати найбільшим екопроєктом України.
Екоактивіст і депутат міської ради Маріуполя Максим Бородін зауважує, що власники думають передусім про свої витрати, а довгострокову шкоду для довкілля у грошах не рахує ніхто. Втім, запевняє активіст, про закриття комбінатів йому і його однодумцям не йдеться. Каже, що за умови правильної модернізації комбінат імені Ілліча міг би працювати без такого дискомфорту для містян, як зараз. "А щодо "Азовсталі", я думаю, що все-таки є можливість перенести його з цього місця, де він зараз знаходиться, - каже Бородін. - Нехай навіть із залученням державних інвестицій".
Так чи інакше, думати про диверсифікацію економіки міста потрібно вже зараз, наголошує екоактивіст. "Якщо завтра трапиться глобальна криза на ринку металу, всі розмови про соціальну відповідальність припиняться протягом тижня, - пояснює він. - Зупинять підприємства, виженуть всіх на вулицю - і все. Якщо не бути до цього готовими, це буде дуже болючий удар по місту".
Бородін вважає, що у Маріуполя великий туристичний потенціал, який зараз не реалізується насамперед через стан довкілля. "Азовське море - неглибоке і тепле, воно ідеальне для відпочинку родин із дітьми", - пояснює активіст.
Утім, поки що маріупольці очікують завершення вже розпочатих екологічних проєктів на металургійних комбінатах. Зокрема, модернізації аглофабрики на ММК імені Ілліча. А екоактивісти кажуть, що пильно стежитимуть за виконанням підприємствами своїх зобов'язань. І запевняють: у разі їх недотримання нові протести неминучі.