Як ліквідувати кнопкодавство

Вже третю добу опозиція тримає в "облозі" місця спікера та віце-спікерів Верховної Ради, змінюючи один одного на чергуванні. Депутати від "УДАРу" вважають, що час моральної відповідальності та толерантності уже минув, настала потреба рішучих дій. Блокування трибуни, на їхню думку, це один із дієвих методів змусити провладну більшість відмовитися від "рояльного" голосування, як вони називають голосування за відсутніх депутатів. Адже це є відвертим порушенням Конституції України.

Керівник "Агентства моделювання ситуацій" Віталій Бала в інтерв’ю DW зауважив: "Насправді абсолютно технічне питання звели до політичної боротьби, яка нагадує серйозний політичний екзамен, від результату якого залежатиме подальше політичне життя цього парламенту". Ситуація вже дійшла до того, що опозиція мусить довести виборцеві свою здатність виконувати передвиборчі обіцянки, змусивши більшість дотримуватися закону, можливо, і не надто європейськими методами, пояснює експерт. І додає, така ситуація є логічною, бо рано чи пізно опозиція вдалася б до таких дій.

Позбутися "кнопкодавства" можна лише у технічний спосіб, переконаний Бала. Впровадивши систему "Рада-3" з сенсорною кнопкою, утримуючи яку, депутат має натискати "за" чи "проти". І цю систему теж потрібно поступово вдосконалювати, додає він. Водночас судові позови на дії порушників чи то відміна законів, які ухвалені саме у спосіб "голосування за свого сусіда", не стануть дієвим правовим механізмом у боротьбі, вважає експерт. Бо ця тяганина зазвичай дуже затягується і більшість рішень, на жаль, суди виносять на користь влади.

Суди як один із способів

Однак іншої думки - керівник аналітичного центру "Відкрита політика" Ігор Жданов. Він вважає, що значимість судового розв’язання цієї проблеми не слід відкидати. "Суди – це ефективно, бо у кінцевому результаті справи доходять до Європейського суду з прав людини, як-то справа судді Волкова, де ЄС своїм рішенням засудив цю депутатську "традицію". І немає значення, хто оскаржуватиме ці дії – депутати чи пересічні громадяни. За процедурою, адміністративне судочинство не надто довго розглядає такі справи і коло інстанцій для оскарження обмежене",- пояснює Жданов. Це той правовий шлях, який потребує часу, каже експерт, а питання насправді є нагальним, тому технічне вдосконалення процедури голосування - є найоптимальнішим і найшвидшим варіантом, додав він.

"Це питання одного дня, замінити техніку можна за одну ніч, аби унеможливити голосування за іншого. Але потрібна лише політична воля, якої, як бачимо, немає нині у більшості. Достатньо постанови ВР про встановлення сенсорної кнопки, або ж розпорядження голови Верховної Ради",- зазначив Ігор Жданов.

Або працюєш, або без мандата

Політолог припускає, що таке особисте голосування не на руку провладній більшості, адже доведеться ходити на роботу, а вони цього не хочуть. Експерт згадує ситуацію, коли обирали Юлію Тимошенко у прем’єри, тоді Партія регіонів, перебуваючи в опозиції, теж вимагала особистого голосування, і більшість їй поступилася, кожен віддавав свій голос - встаючи, і все було зрозуміло.

В українських судах уже є кілька звернень від громадян, які оскаржили дії народних обранців в ухваленні важливих рішень. Приміром, член партії "УДАР" подав два позови до Рівненського окружного адмінсуду на дії голови Верховної Ради через голосування на посаду голови Національного банку та на фракцію Партії Регіонів за грубе порушення Конституції та регламенту. У цій справі вже відкрито провадження.

Понад 87 відсотків громадян України заявили, що підтримують ідею позбавляти мандата народних депутатів, які голосують чужими картками, про це свідчать результатами соціологічного опитування Центру Разумкова та Фонду "Демократичні ініціативи". Тепер справа лише за малим - ухвалити відповідний закон, де волю громадян було б враховано.