Політичний фільм, який зачіпає

Десь в околицях Барселони. Рауль отримав у спадок від батьків шматок землі, тож вирішив зайнятись екологічно чистим землеробством. Однак бізнес не вдався: білокрилка знищила весь врожай. Тим часом Рауль не зупиняється і разом із заробітчанином Юрієм, спортивним борцем з Молдови, намагається врятувати господарство. Той, у свою чергу, чекає на документи від іспанських міграційних служб. Інколи йдучи на роботу Юрій зустрічає Марібель, білявку, бальзаківського віку, котра сидить при дорозі на старому розхитаному стільці й прискіпливо вдивляється в дужого чоловіка. Марібель має безробітного сина, тож повинна заробляти гроші для обох. Філіппінка Роза, незважаючи на спеку, кожного дня йде пішки на роботу через поле Рауля. Вона працює доглядальницею в будинку пристарілих. Якраз щойно їй довірили нову пацієнтку. Марія, 88-річна селянка, сусідка Рауля, через проблеми з диханням опиналась у притулку для старих.

Приклади для наслідування

П’ятеро людей, які постійно зустрічаються одне з одним. П’ятеро людей, зв’язаних між собою історією. П’ятеро людей, які грають самі себе. "Напасть" (La Plaga) - художній фільм, в якому актори-аматори, не позують на камеру, а живуть своїм справжні життям. І це відчувається в їхньому кожному русі, в кожному погяді. Це вражаючий фільм, принаймні таким його намагалась зробити режисерка Неус Баллус (Neus Ballús). Вона не квапилась зі зйомками, а спершу, протягом двох років, завойовувала довіру своїх героїв. Ці історії варті того, аби їх побачило суспільство, що нині аж кишить індивідуалізмом, егоїзмом і страхом перед майбутнім.

Уже давно на «Фестивалі молодого кіно» не було такої кількості сильних європейських стрічок. Це маже 40 фільмів. Чимало з них не можливо було віднести до якоїсь категорії. Це щось середнє між документалістикою й вигадкою. Кіно, в якому реальність і гротескність тісно між собою сплетені. Сплетені настільки, що вже час вигадувати новий жанр кіно.

Аби майбутнє обманути

Сучасні Афіни. 14-річна дівчинка, 8-річний хлопчик і склад, вщент наповнений деревиною. Тут вже ніхто не працює. Адже, контракти розірвані, замовників нема, майстерня збанкрутіла й найкращі її робітники звільненні. Афіни сьогодні – це мітинги та безробіття, а ще - це звичайна дівчинка-підліток, яка через руйнівну економічну кризу втратила набагато більше, ніж її батько, який є підприємцем.

У покинутій фабриці, серед цінних порід дерев, дівча разом з 8-річним хлопчиком - сином батькового колеги - переховується від усіх. Тут діти гортають сторінки тлумачного словника й вчитуються в значення слів "відповідальність", "борги", "банкрутство". Дівчинка намагається розтлумачити ці поняття хлопчику. Спершу не квапливо, а далі стає все злішою і нестерпнішою. Так, ніби, стан, в якому опинився світ, якимось чином залежить від цього малого.

Режисер Танос Анастопулос (Thanos Anastopoulos) вклав у трилер "Донька" (I kóri) своє бачення теперішнього світу з усіма його гострими і справжніми картинами морального падіння. Він розповідає дорослим, що відбувається з дітьми, коли батьки забувають про свою відповідальність. Це справді актуальний і глибокий політичний фільм.

Борги і розплата

Актуальне європейське кіно показує різні історії з життя людей, які опинились у сірій зоні суспільства. Для цього не потрібно багато слів, чи якісь неймовірні спец-ефекти. Це кіно, зі своїми повільними змінами кадрів, навпаки навіює спокій. Однак, все змінюється, коли раптово, увага знову спрямовується на вічні глобальні теми. Наприклад, борги, помста чи примирення.

"Кола" (Krugovi) так називається захоплюючий фільм сербського режисера Срджана Голубовича (Srdan Golubović), де йдеться про Балканську війну та її наслідки. Фільм відзнятий на реальних подіях, які стались у 1993 році. Тоді, під час війни, сербський офіцер Тодор переслідує мусульманського підприємця Харіса, оскільки той у своєму кіоску більше не торгує улюбленими цигарками офіцера. Марко, молодий солдат, заступився за мусульманина й поплатився за це своїм життям. 12 років пізніше минуле об’єднує учасників тих подій: товариш вбитого солдата, лікар, рятує життя колишньому офіцерові Тодору. А в двері квартири мусульманина Харіса постукала колишня подружка Марко, яка втекла від свого жорстокого чоловіка. Харіс, відчуваючи свій борг перед дівчиною, допомагає їй, ризикуючи при цьому і своїм власним життям. Саме в цей час, 12 років по тому, батько Марка нарешті, забуває про біль втрати, і знову демонструє людяність, яка була притаманна і його синові. Час, як показано в стрічці, загоює багато ран, але водночас він залишає й сліди.