Безвізовий режим

"Безвізовий режим не має вести до зловживання з заявками на отримання притулку", - каже міністр внутрішніх справ ФРН Ганс-Петер Фрідрих. Він виступає за відновлення візового режиму з балканськими країнами-сусідами ЄС та за швидшу процедуру розгляду заявок на отримання притулку.

Справа в тому, що останнім часом це явище вже набуло масового характеру: громадяни балканських країн, користуючись вільним в’їздом до країн ЄС, завалюють власті європейських країн заявками на отримання політичного притулку.

Поки триває розгляд заявок, вони насолоджуються усіма соціальними перевагами: медичною страховкою, грошовою допомогою тощо. Тож навіть у разі відмови (що стається в абсолютній більшості випадків) така "мандрівка" до ЄС цілком себе виправдовує.

Інші країни ЄС, як Франція, країни Бенілюксу та Австрія теж підтримують позицію німецького міністра. Великобританія також розмірковує над посиленням візових вимог, хоча й не належить до Шенгенської зони.

Зловживання свободою

Починаючи від грудня 2009-го року, громадяни, приміром, Сербії та Македонії не потребують оформлення віз для в’їзду до країн Шенгенської зони. Але після того, як упродовж поточного року сім тисяч жителів цих двох балканських країн звернулися у ФРН з проханням про одержання політичного притулку, про доцільність відновлення візового режиму всерйоз замислилися в Берліні.

Ів Паскуа з Європейського політичного центру в Брюсселі каже, що досі об’єднана Європа лише лібералізовувала візовий режим з країнами Балкан. "Перегляд візових вимог може бути необхідним у разі ненормально великого напливу шукачів притулку, які насправді не відповідають критеріям його одержання", - пояснює він.

Уже 2011-го року Єврокомісія запропонувала встановити так звані "бампери безпеки" у візовій політиці. Про це домовилися на зустрічі у Люксембурзі міністри внутрішніх справ спільноти. Аннелізе Бальдаччіні з Amnesty International нагадує, що дебати спалахнули з початком масового напливу туніських біженців в Італію. "Але вже тоді одним оком придивлялися й до Балкан", - каже вона.

Тим часом, критерії, необхідні для поновлення візового режиму, вже розроблені і залежать від порівняння кількості осіб з тої чи іншої країни, що перетнули кордон і кількості осіб, які до того ж подали заявку на отримання притулку, зауважує Ів Паскуа. "Якщо буде виявлено дисбаланс у цифрах, тоді шляхом діалогу з владою іншої країни, йтиметься про процедуру поновлення візових вимог", - наголосив він.

На шкоду праву на притулок?

І наскільки тоді це збігається зі загальноєвропейською системою розгляду заявок біженців, яка має почати діяти в ЄС до кінця року? За словами Паскуа, треба розрізняти право на отримання притулку та право на свободу пересування й міграцію. Тим не менше, пояснює Паскуа, якщо від котрогось з громадян балканських країн надійде заявка на отримання притулку через переслідування чи загрозу життю на батьківщині, відомства в справах іноземців країн ЄС ґрунтовно перевірять ці обставини, наголошує експерт.

Тим не менше, обмеження на пересування можуть перешкодити праву людини на отримання притулку, вважають деякі оглядачі. Аннелізе Бальдаччіні наголошує, що такі побоювання існують у багатьох організаціях, які допомагають ромам з Сербії та Македонії. "Ми побоюємося, що ці обмеження мають на меті поставити заслін на вільне пересування етнічних меншин. Якщо в себе на батьківщині вони зазнають дискримінації, тоді вони справді повинні мати право на отримання притулку закордоном", - каже вона.

Дещо іншою є ситуація з Великобританією, яка не належить до Шенгенського простору й у питаннях надання притулку і міграції не орієнтується на загальні правила ЄС.