Балканський слід у нападі на мечеті в Новій Зеландії

Ще під час того, як 28-річний австралієць Брентон Таррант почав транслювати свій напад на мечеті у новозеландському Крайстчерчі у Facebook, він дав зрозуміти, що може мати зв'язок із Балканами. Музичним тлом для трансляції Таррант обрав військову пісню боснійських сербів, що боролися проти переважно мусульманської армії Боснії та Герцеговини під час війни у Югославії в 90-их роках минулого століття. Пісня "Караджич, веди своїх сербів у бій" оспівує тодішнього керманича Сербії Радована Караджича, якого Міжнародний трибунал ООН щодо колишньої Югославії у 2016 році засудив до 40 років в'язниці. Серед усього іншого Караджича засудили за його участь у різанині у Сребрениці, під час якої у липні 1995 року було вбито понад 8 тисяч мусульман.

Турист у пошуку терористичного натхнення?

Цю пісню у 1993 році написав Желіко Грмуша, який хотів таким чином підняти бойовий дух сербських підрозділів. "Те, що цей тип накоїв у Новій Зеландії, - це жахливо. Звичайно, я засуджую це, мені дуже шкода усіх цих невинних людей", - цитує провідна сербська бульварна газета Kurir музиканта-любителя. Сьогодні Грмуша живе у Хорватії і тепер побоюється за свою безпеку.

Пісня, створена любителем, цілком могла піти у забуття, якби більше десяти років тому невідомі не почали розміщувати відео із новою версією пісні з англійським підзаголовком "Remove Kebab" ("Здихайся кебабу", - Ред.). Антимусульманські відео отримували мільйони переглядів та супроводжувалися расистськими коментарями користувачів. Втім після нападу власник одного з таких особливо успішних YouTube-каналів дистанціювався від використання цього відео терористом і написав під ним, про свої співчуття жертвам Крайстчерча.

Балканські подорожі

Перед нападом Брентон Таррант багаторазово подорожував на Балкани. У 2018 році він туристом відвідав історичні місця у Болгарії. Після цього, згідно інформації болгарської прокуратури, він подався до Румунії та Угорщини. За два роки до цього він відвідав Сербію, Боснію і Герцеговину та Хорватію.

Якщо тоді він шукав типову неонацистську спільноту, то у Сербії він помилився із місцем. Через історичну ворожість до нацистської диктатури та союзної Гітлеру хорватської держави усташів серби, схильні до ультранаціоналістичного світогляду, здебільшого не поділяють неонацистських ідей. Сербський радикальний шовінізм радше має антизахідне та проросійське забарвлення.

Клаптикова ідеологія

Але цілком можливо, що Таррант міг "надихатися" саме визвольною боротьбою балканських народів проти турків. У його уяві, мабуть, існує сполучна нитка між ним та сербським князем Лазарем, що загинув у битві з османами в Амзельфельді у XIV столітті, а також іншими "захисниками християнських земель". Дивні обставини нападу, зокрема, намальовані на зброї кирилицею імена історичних фігур у боротьбі проти османських завойовників, вказує радше на клаптикову ідеологію терориста, яка, ніби зібрана у супермаркеті, складається з довільних та найбільш зручних елементів. Але навряд чи це свідчення терористичного зв'язку із Балканами чи наявності там мережі, яка б надавала підтримку новозеландського нападника.

Так само, як і подорожами до Балкан, Таррант міг надихатися ультраправим маніфестом норвезького масового вбивці та правого екстреміста Андерса Брейвіка. Зв'язок світобачення нападника у Крайстчерчі із світоглядом Брейвіка є очевидним. Брейвік також оспівував сербських бойовиків, що продемонстрували під час війни у Косові "менталітет хрестоносців". Його ідеалом був колишній сербський боєць Іноземного легіону Мілорад Улемек. Під своїм бойовим псевдонімом Легія він залишив кривавий слід під час Югославської війни. Зокрема, Легія був засуджений до 40 років в'язниці як ініціатор замаху на сербського прем'єр-міністра Зорана Джинджича у 2003 році.

Те, що праві екстремісти брали участь у балканських війнах, добре відомо. Вони билися, в залежності від походження, по різні боки лінії фронту. Німецькі неонацисти віддавали тоді перевагу хорватській стороні, росіяни та греки - сербській. Самопроголошені джихадисти з ісламського світу підтримували боснійських мусульман. Завдяки інтернету тогочасна пропаганда та свідчення злочинів зараз стають доступними одним порухом комп'ютерної мишки.