Провал у Ріо: у чому причини невдач українських олімпійців

Олімпіада-2016 у Ріо-де-Жанейро офіційно завершилася у неділю, 21 серпня. Погашення олімпійського вогню принесло українській збірній невтішні результати - здобутки вітчизняних спортсменів (дві золоті медалі, п'ять срібних та чотири бронзові нагороди) стали найгіршим виступом жовто-блакитної команди на літніх Іграх в історії країни. У загальному заліку Україна стала 31-ю, її обійшли, зокрема, пострадянські Узбекистан та Казахстан, а також невеликі острівні країни Куба та Ямайка. DW з'ясовувала, у чому причини неуспіху українців у Ріо.

Олімпіада під час війни

Відносно невдалий виступ українських олімпійців, на думку київського спортивного оглядача Дмитра Лазуткіна, можна пояснити тим, що у країні тривають війна та економічний спад. "Країна, яка воює, не може повноцінно фінансувати спорт. Також ментально зміщене коло зацікавлень і головних пріоритетів, спорт не є чимось основним", - каже оглядач. За його словами, під час підготовчого процесу було менше уваги до Олімпіади та спортсменів, а це теж важлива складова успіху збірної на Іграх.

Лазуткін переконаний, що спортивну сферу в Україні потрібно кардинально реформувати, і це має бути не лише зміна окремих персоналій, але й зміна системи загалом. Потрібна зміна пріоритетів, щоб надалі спорт розвивався системно, а не ситуативно, вважає він. А от фінансові проблеми просто вирішити не вдасться. "Ми не ресурсна економіка - ми не можемо собі дозволити такі канали фінансування, як Азербайджан чи Росія", - підкреслює оглядач.

Не втримався від коментарів і очільник Одеської області Михеіл Саакашвілі: "У Грузії, яка в десять разів менше, майже стільки ж медалей, скільки у України. Найкумедніше, що наші результати абсолютно не відображають величезний спортивний потенціал України. Зазвичай після такого провалу як мінімум міністр спорту (Ігор Жданов. - Ред.) повинен піти у відставку".

Постійний відтік кадрів

Ще одною великою проблемою українського спорту залишається постійний відтік кадрів. "Якщо порахувати медалі, здобуті в Ріо колишніми українськими спортсменами, які зараз з тих чи інших причин представляють інші країни, то кількість медалей буде приблизно такою ж, як у збірної України", - каже київський спортивний телекоментатор Андрій Столярчук. При цьому країну залишають не лише спортсмени, але й найкращі тренери, нагадує він.

Наприклад, на Олімпіаді в Ріо бронзу для Азербайджану здобула веслувальниця Інна Осипенко-Радомська, яка ще чотири роки тому в Лондоні принесла Україні два срібла. Після анексії Криму під російський прапор перейшли кілька місцевих спортсменів, як-от легкоатлетка Віра Ребрик та стрілець Артур Айвазян.

Через брак фінансування чимало українських спортсменів не мають можливості тренуватися у професійних умовах, що призводить до загального падіння рівня, вказує Столярчук. Вихід з цієї ситуації коментатор вбачає у комерціалізації спорту - наприклад, у створенні за підтримки бізнесу спортивних клубів. "Варто заохотити спонсорів заходити у спорт - можливо, дати їм податкові пільги, які є у багатьох країнах", - каже він.

Американський рецепт

Саме так розвивається спорт у США. Олімпійський комітет країни взагалі не має державного фінансування. Організація отримує доходи від спонсорів та перерозподіляє ці кошти між окремими спортивними федераціями. У чотирирічному циклі 2009-2012 років бюджет комітету становив 568 мільйонів доларів. Принцип розподілу фінансування простий: хто виграє медалі, той отримує більше грошей. Як наслідок, багаті федерації стають ще багатшими, а іншим майже нічого не дістається.

Ще одним джерелом фінансування американського спорту у США є університети. Вони активно конкурують один з одним за таланти, пропонуючи стипендії та професійні умови для тренувань перспективній молоді у різноманітних видах спорту - від баскетболу до боротьби. Цей досвід може бути корисним і для України. "Якщо говорити про довгострокову перспективу, то треба відроджувати і розвивати передусім студентський спорт, як роблять це у Великобританії чи Америці", - переконаний Лазуткін.

Українські реалії

Поки що ж українські спортсмени змушені покладатися переважно на державне фінансування. За даними міністерства молоді та спорту України, торік на олімпійські види спорту з державного бюджету було виділено 329,3 мільйона гривень (приблизно 15 мільйонів доларів). Ці кошти міністерство розподілило між видами спорту за складними формулами, в яких, зокрема, враховувалися результати спортсменів на міжнародних змаганнях. На початок листопада 2015 року найбільше державних коштів отримали легка атлетика (39,4 мільйона гривень), біатлон (27 мільйонів) та академічне веслування (20 мільйонів).

Але скільки отримують окремі олімпійці? У грудні 2015 року Національний олімпійський комітет України оголосив про виділення спортсменам, які готуються до літньої Олімпіади-2016, на період з 1 січня 2015 по 31 серпня 2016 року 70 стипендій загальною сумою 6,5 мільйона гривень. Середня сума державної стипендії українського олімпійця становить 7500 гривень на місяць. Для порівняння: середня зарплата у Києві у червні цього року за даними Державної служби статистики України становила 8550 гривень.

Орієнтація на успіх

У ситуації, коли коштів на спорт бракує, постає питання - підтримувати всіх чи тільки фаворитів? Наприклад, у Великобританії фінансують лише ті види спорту, де є шанс на отримання медалі. За останні чотири роки урядове агентство UK Sport виділило на ці цілі 440 мільйонів євро. Третина цих коштів надходить з фонду національної лотереї, а решту надає уряд. Як наслідок, британські атлети, які посідають топові позиції у світових рейтингах, можуть отримувати до 33 500 євро на рік.

А от у Німеччині Фонд підтримки німецьких спортсменів Deutsche Sporthilfe платить максимум 18 тисяч євро на рік, але при цьому підтримує втричі більше спортсменів, ніж британці. У 2016 році на професійний спорт з держбюджету у країні виділили 160 мільйонів євро. На думку критиків цієї системи, фінансова підтримка охоплює надто велику кількість спортсменів, через що найкращі атлети не можуть конкурувати на міжнародній арені через брак фінансування.

Але орієнтація на підтримку фаворитів небезпечна для майбутнього українського спорту, попереджає Лазуткін. Тому він категорично не згоден з пропозиціями скоротити склад олімпійської збірної. "Олімпіада - це досвід для молодих. Не можна огульно відрізати все, бо тоді в майбутньому взагалі нічого не буде", - переконаний оглядач.