Анти-Playboy
6 листопада 2013 р.Клікаєш на сторінку – і одразу дізнаєшся, що потрібно встигнути у житті молодому чоловікові. Виколоти собі татуювання, навчитись грати на електрогітарі, випробувати секс утрьох. Такі поради читачам "Centurio" дає такий собі знавець "пан Зіверлінґ". Ідеї скоріше не прогресивні, а у стилі закоренілого мачо. В цьому не було б нічого вартого уваги, якби ці пропозиції насправді не належали перу жінки.
За псевдонімом "пан Зіверінґ" приховується Надіне Міттаґ. Це вона пише "мачо- колонку". Усі статті на цій веб-сторінці належать жінкам. "Ми граємося з кліше", - пояснює Надіне. Вигадана постать "пана Зіверінґа" – це, власне, повна протилежність чоловіків, що належать до аудиторії "Centurio". "В нас чоловікам дозволяється бути м'якими", - підкреслює авторка. І тому вибір тем відрізняється від вибору відомих чоловічих журналів.
Молоді співробітники "Centurio" роблять ставку не лише на традиційно чоловічі теми: автомобілі, еротика та спорт. І цьому існує пояснення – колишній рецепт успіху американських журналів для чоловіків на німецькому ринку вже не працює. Видання "Playboy", "Matador", "FHM" перебувають у фінансовій кризі. Вочевидь, німецькі чоловіки наситилися "мачизмом". Вони цікавляться тривалими стосунками, роллю чоловіків і жінок у суспільстві, родиною й дітьми.
"Ми по суті як Emma, тільки для чоловіків", - описує Надіне Міттаґ концепцію "Сenturio", який з´явився у мережі у перші дні листопада на сайті
centurio-mag.de. Однак порівняння з журналом Emma, який запустила відома феміністка Еліс Шварцер, є неточним. Адже він свідомо відмовився від публікації на сторінках моделей-чоловіків. Натомість у "Сenturio" вже на титульній сторінці красуються фото гарних жінок.
Віртуальне видавництво
Розробили чоловічку онлайн-сторінку студенти приватного берлінського університету медіа, комунікацій та економіки (HMKW). Ідея народилась на одному з семінарів, який був присвячений онлайн-журналістиці. Її висунула одна студентка, однокурсники радо підхопили. Коли на стадії підготовки розподілялись завдання, з'ясувалося, що дописувати хочуть лише жінки. Випадковість, яку редакція тонко обігрує в своєму маркетингу. "Нам, жінкам, звичайно, краще відомо, чого хочуть чоловіки", - сміється Надіне Міттаґ.
Але в усьому іншому статеве співвідношення у видавництві є врівноваженим. Молоді журналісти мають ті структурні підрозділи, як у класичному видавництві: маркетинг, дизайн, веб-розробка. Однак, на відміну від відомих видань, студенти й студентки працюють виключно вдома.
У структурі журналу також є новації. Рубрик немає, статті читачеві подаються відповідно до часу дня. Вранці він дізнається, як найкраще вилізти з ліжка. Вдень на роботі зможе прочитати, які ще чудові перспективи відкривають інші професії. А увечері йому розкажуть, чому біжутерія, котру він придбав у обідній перерві для своєї дівчини, її не потішить.
На майбутнє розробники обіцяють і глибокі тексти на тему стосунків та духовності, вони будуть в меню сайту у період між 22-ю та шостою ранку. Час покаже, чи відгукнеться на цю пропозицію широка публіка.
"Ми розглядаємо проект як своєрідний салон", - пояснює Маркус Леонард Блемеке. Він та Верена Реннеберґ керують онлайн-семінаром та сумісництвом – головні редактори "Сenturio". "Тут кожен може засвоїти ті здібності, на які є попит у сучасному світі". Медійна гра у журнальному проекті допоможе студентам відточити певні механізми працевлаштування на майбутнє. Але й читачі отримають зиск від цього незвичного студентського починання.