Азартні ігри: шанс – є. Мінімальний

„Ну, що це таке - знову червоне!” – обурюється молода шатенка. „Я ж Вам казав, а Ви не вірили”, – задоволено потирає руки сусід праворуч. І поки круп’є звичним жестом швидко згрібає програні фішки, шепоче: „Ставте зараз на 12 – не пошкодуєте...”

„Коли потрапляєш у казино й за якихось пів години виходиш звідти з п’ятьмастами – вісьмастами євро в кишені - що цілком реально - то відчуваєш надзвичайну легкість, безтурботність, навіть ейфорію. Головне – вміти вчасно поставити крапку. Сказати собі: все, на сьогодні досить,” –

ділиться досвідом завсідник азартних закладів Лутц Мельгорн. „Шанс виграти в рулетку справді відносно високий,” – підтверджує професор математики університету міста Гоенгайм Карл Бош:

„У рулетці ви можете обирати з тридцяти семи чисел. Від нуля – до 36. Це означає, що вірогідність того, що ваша ставка принесе найбільший виграш один до тридцяти семи.”

Проте улюбленою грою німців, які щороку вкладають в індустрію азарту до 30-ти мільярдів євро, є не рулетка, а лотерея. Ураз по-справжньому розбагатіти можна без усіляких казино, вгадавши якихось шість цифр. Проблема, однак, у тому, що в лотереї вірогідність становить один до 14-ти мільйонів. Карл Бош наводить такий приклад:

„Уявіть, що на ділянці автобану завдовжки 200 кілометрів лежить ланцюжок із монет вартістю один євро. На якійсь із них є позначка. Упродовж кількох годин поїздки вам можна всього один раз зупинитися для того, щоб підняти з дороги першу-ліпшу монету. Так от, шанси, що нею виявиться та сама з позначкою, приблизно дорівнюють тим, як і коли ви розраховуєте на шість у лотереї.”

І попри це майже половина дорослого населення Німеччини –причому жінки на рівні з чоловіками – більш-менш регулярно купують заповітні квитки зі стовпчиками цифр. Одвічне питання: де ж поставити хрестики цього разу? Чимало гравців роками покладаються винятково на геометрію: закреслюють горизонтальні чи вертикальні ряди, діагоналі, квадрати, утворюють літери Х чи Y. Інші завжди повторюють комбінацію, яка виграла минулого разу. „Та випадковість - дуже примхлива пані, - каже професор Карл Бош. – У кожному розіграші всі цифри мають абсолютно рівні шанси увійти до переможної шістки. Уперто покладаючись на певну тактику, люди позбавляються мук вибору, але, водночас, і того виграшу, за який вони боролися десятиліттями.” Математик піддав статистичному аналізові понад вісім мільйонів лотерейних квитків, і з’ясувалося, що певні комбінації користуються надзвичайно стійкою популярністю:

„Зокрема, на квадратних квитках – це діагональ з лівого верхнього кута до правого нижнього. Такий „візерунок” обирають у середньому у вісім тисяч разів частіше, ніж будь-які інші варіанти. А тепер уявіть, яким може бути розчарування: вам неабияк пощастило, ви нарешті влучили, вгадали шість цифр, а сума виграшу становитиме якихось сто-двісті євро! Бо таких „розумних” виявилося забагато. У найліпшому випадкові, можливо повернуться гроші, витрачені на купівлю квитків. Тому я раджу: якщо вже й спокушати долю, то оригінальнішим чином.”

Фахівців, які спеціалізуються на вивченні поведінки споживачів, давно цікавило, чому більшість населення віддає перевагу грі, що з усіх азартних пропозицій, які тільки існують на ринку, обіцяє найменші шанси на успіх? „Бо лотерея – це зручний, доступний спосіб хоча б на якийсь час забути про щоденні проблеми”, - називає одну з причин професор соціології Тильман Бекер:

„Це мрія про щастя. Точніше, можливість розмірковувати про різні приємні речі з того моменту, як ти заповнив квиток. Ось виграю в суботу мільйон, а в понеділок зранку скажу цьому бовдурові-шефу: „Сьогодні ми бачимося востаннє. Мені більше не треба ходити на роботу. Завтра спакую валізи – і на Гаваї”; або: „Нарешті ми не товктимемося в двох кімнатах. У нашому будинку обов’язково буде зимовий сад, більярдна, фітнес-студія для дітей...” Після розіграшу зазвичай відбувається болюче повернення в дійсність. Але наступного тижня в кишені лежатиме черговий лотерейний квиток, і знову можна буде планувати, скільки поверхів матиме вілла, чи порівнювати двигуни останніх моделей Мерседеса та БМВ. Соціологи виходять з того, що лотерея певною мірою стабілізує суспільство. Навіть той, хто дуже мало заробляє, хто рахує останні копійки, дістає шанс розбагатіти, розпочати нове життя. Мінімальний шанс, але він справді є.”

„…Звичайно, ти завжди хвилюєшся: влучу цього разу, чи ні. Розумієте, для мене це спорт, змагання з долею. Я викликаю його величність випадок на поєдинок”, -

каже Лутц Мельгорн. Півтора року він ледве не щовечора відвідував казино, сподіваючись виявити певну закономірність, систему. Але коли здавалося, що розв’язка зовсім близько, „дурна” кулька впродовж години тричі зупинялася на вісімці. А після шести чорних поспіль чомусь знову випадало чорне, хоча, теоретично, давно настав час червоного.

„Це ніколи не функціонує. Рулетка, так само, як і барабан у лотереї, - всього лише механічні пристрої. У них відсутня пам’ять. Кожен розіграш починається з нуля, з чистого аркуша. Минулого за гральним столом не існує, -

веде далі математик Карл Бош. - Навіть Альбертові Ейнштейну не вдалося підкорити рулетку. Після численних спроб автор теорії ймовірності якось сказав: для того, щоб на рулетці заробляти, треба або красти фішки, або продавати іншим гравцям „надійні” системи.” Саме логіка часто й підводить лицарів азарту. За низкою поразок обов’язково має настати час тріумфу, гадають вони. І програють останнє. „Подолати впертість фортуни будь-якою ціною намагаються передусім чоловіки, - розповідає соціолог Тильман Бекер. – Представниці слабкої статі зазвичай рідко опиняються в критичних ситуаціях”:

„Відомо, що жінки загалом обережніші. Ризикувати всім суперечить їхній природі. Їх не часто побачиш за „однорукими бандитами”. Біржі, до речі, теж – типово чоловіча „розвага””.

…Монети сипалися й сипалися. Хирлявий юнак швидко згріб їх у пластикове відерце - без жодної радості, з відсутнім виразом обличчя. Дочекавшись, доки „однорукого бандита” знову „нагодували” монетами, повів гру далі. Тепер є всі шанси зірвати джек-пот.

„Вісімдесят відсотків ігроманів обирають автомати. Узагальнений тип тих, хто днями просиджує перед ними: неодружений чоловік у віці 30-45-ти років, з початковою освітою, без постійної роботи. У Німеччині таких, за дуже скромними оцінками, понад 100 тисяч”, -

каже Тильман Бекер. Поведінка цих людей багато в чому нагадує наркотичну залежність. Невеликі виграші вже на дають гострих відчуттів. Ставку, як і дозу наркотику, треба весь час підвищувати. Усі інші проблеми в житті відходять на другий план. Найбільше непокоїть соціологів те, що з появою віртуальних рулеток, автоматів, покерних столів, для втамовування хворобливої пристрасті навіть не потрібно виходити з дому. Сьогодні в Німеччині - як виняток - існує єдине інтенртет-казино, в якому в режимі онлайн можна робити реальні ставки та заробляти реальні гроші. Але у всесвітній мережі схожих азартних „закладів” – понад три тисячі. Шістсот із них заманюють клієнтів німецькою мовою.

За матеріалами наукового журналу „Леонардо”