Диригент з Відня про друге відродження Луганського оркестру

Після майже дворічної перерви до Відня завітав академічний симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії. Разом із місцевими зірками - скрипалем симфонічного оркестру Нижньої Австрії Яромиром Бабським, солісткою Віденської опери Зоряною Кушплер та баритоном Миколою Губчуком - українці дали благодійний концерт.

Перерва у гастролях була вимушеною. До збройного конфлікту на Сході України українська музика та шедеври світової класики у виконанні оркестру з Луганщини не раз лунали у найвідоміших віденських концертних залах. Численні гастролі луганського колективу в Австрії є заслугою диригента Курта Шміда, який уже понад 15 років співпрацює з оркестром, який у травні 2015 року відновив свою роботу в місті Сєвєродонецьк.

Deutsche Welle: Пане Шмід, уперше Ви приїхали в Україну у 2002 році на запрошення Палати економіки Австрії, щоб дати концерти австрійської музики у різних містах України. Ви співпрацювали з кількома колективами, але врешті-решт залишилися в Луганську. Що спонукало Вас прийняти таке рішення?

Курт Шмід: Тоді тур почався у Львові, потім були Одеса, Чернівці, Ялта та Луганськ. І так сталося, що Луганський оркестр уже довгий час не мав шеф-диригента, і мені запропонували обійняти цю посаду. Я тоді якраз думав завершити роботу у Відні і, якщо чесно, толком і не знав, де саме на карті Луганськ.

Як з того часу змінився Ваш графік? Де Ви проводите більше часу?

У 2002 році я погодився попрацювати з Луганським оркестром рік і подивитися, як підуть справи. Ми спрацювалися, тому я залишився на довше. У 2003 році оркестр вперше поїхав за кордон. Ми організували концерти у різних містах Австрії. Для мене оркестр був, як спляча принцеса, яку потрібно пробудити зі сну. Адже до цього вони не виїжджали на гастролі за кордон. Це був надзвичайний успіх. Ми підготували чудову програму. Я міг грати своїх улюблених композиторів - Рахманінова, Чайковського, також європейських композиторів. Ми відкрили нові молоді імена. І, що дуже важливо для мене, з оркестром я міг грати свої композиції. Я міг дуже багато чому навчитися, удосконалювати свою музику. Для мене це був дуже важливий фактор, тому я вирішив залишитися ще на п'ять років. Відтоді минуло вже 15 років, і я досі працюю в Україні. Мій графік виглядає приблизно так: влітку я даю концерти у віденському Гофбурзі, а з вересня по травень я зазвичай на Луганщині.

Як змінилась особисто для Вас ситуація з початком війни на Сході України?

Мені довелося це все пережити на собі. Пам'ятаю, 9 березня 2014 року ми з колегами пішли покласти квіти до пам'ятника Тарасові Шевченку, вшановували річницю його дня народження. І якраз тоді почали штурмувати місцеві адміністративні будівлі. Скрізь було чимало військових, машин. Я тоді очолював журі одного музичного конкурсу. Щодня чув по радіо новини, як у різних містах на Сході України намагаються штурмувати урядові будівлі. Це мене дуже засмучувало.

Що сталося з оркестром? Як він потрапив у Сєвєродонецьк?

Чимало членів оркестру залишилися у Луганську через сімейні обставини, оскільки не змогли покинути свої рідні домівки. Багато хто змушений був тікати. Дуже мало хто з членів колективу залишився через політичні переконання. Вдалося зберегти та перевезти в Сєвєродонецьк половину складу оркестру. Цьому дуже посприяли Геннадій Москаль, тодішній голова Луганської обласної державної адміністрації та Ігор Шаповалов, директор Луганської філармонії. Я вважаю це другим відродженням оркестру.

Як його сприйняло місцеве населення?

Уперше у Сєвєродонецьку я побував у травні 2015 року, коли переїхав туди з оркестром. Місто одразу мені сподобалося: ця зелень, широкі алеї. Дебют відбувся на великій сцені в центрі Сєвєродонецька. Ми давали концерт до 9-го травня. Прийшла неймовірна кількість людей. Мені було дуже приємно спостерігати ці щасливі обличчя. Я міг би грати на сцені ще чотири години без перерв, настільки піднесено ми почувалися. Це було яскравим прикладом того, що жителям міста потрібна музика, і вони раді вітати оркестр.

Як Вам працюється у новому місті? Знаю, що 9 травня 2015 року ви представили публіці свою нову композицію “Сєвєродонецька весна”.

Відтоді я написав чимало нових композицій - близько 70-80 творів за рік. Атмосфера в Сєвєродонецьку повністю посприяла зануренню в роботу. А ще я хочу записати з оркестром мої нові твори та працювати над експериментальною музикою, яку ми зможемо через два роки представити на великій сцені. Ми плануємо написати модерні твори, які трохи відходять від оперети.