Зовнішня політика ФРН: що важливіше - цінності чи інтереси

Вираз "орієнтована на цінності зовнішня політика" можна знайти в угоді правлячої в Німеччині так званої "світлофорної" коаліції із соціал-демократів СДПН, Зелених із партії "Союз-90/"Зелені" та вільних лібералів із ВДП. У цій коаліційній угоді йдеться не тільки про інтереси, а й про цінності, на які має бути орієнтована політика. Очільниця МЗС ФРН Анналена Бербок (Annalena Berbock) від Зелених насамперед наголошує на таких цінностях, як демократія, правова держава, права людини.

"Партнери, які поділяють наші цінності"

Бербок під час своїх робочих візитів по світу хвалить країни, які поділяють цінності Заходу та Німеччини, називаючи їх "партнерами". Один із таких прикладів - Південна Корея. З іншого боку, глава МЗС ФРН готова відкрито, часто з жорсткими наслідками, викривати ті країни, які ці цінності не поділяють, зокрема, наприклад, Китай. Китайський колега Бербок, глава МЗС КНР Цинь Ган на спільній пресконференції з Бербок сказав: "Найменше Китай потребує ментора із Заходу".

Часом нинішня концепція зовнішньої політики Німеччини піддається критиці. Дехто попереджає, що, зокрема, Китай надто важливий для Німеччини, щоб так поводитися з цією країною. Відомий німецький філософ Давид Прехт у подкасті для телебачення ZDF говорить про те, що політика Бербок, "орієнтована на цінності, в реальності орієнтована на конфронтацію".

Інші ж, навпаки, вважають, що Бербок недостатньо сильно відстоює цінності Німеччини і Заходу. Як, наприклад, у випадку з Іраном: після винесення смертного вироку іранцю, який живе в Німеччині, Джамшиду Шармахду, його донька запитує в газеті Neue Osnabrücker Zeitung: "Де серйозні наслідки, про які говорила Бербок, коли викрали німецького громадянина, якого під час показового процесу в Ірані засуджено до смертної кари?".

Читайте також: Бербок у Китаї: Спонукайте Росію припинити війну проти України

Цінності чи національні інтереси?

Що важливіше у зовнішній політиці - цінності чи національні інтереси? "Їх не можна жорстко розділити", - каже в інтерв'ю DW Каролін Айкхоф (Karoline Eickhoff), експертка з Африки з берлінського Фонду "Наука і політика". "Релевантним це стає тоді, коли під час ухвалення зовнішньополітичних рішень потрібно обирати між цінностями та власними інтересами", - пояснює Айкхоф.

Йоганнес Варвік (Johannes Varwick), професор з міжнародних відносин в Університеті Галле, критично ставиться до концепції орієнтованої на цінності зовнішньої політики, бо "це позбавляє сторони поля для маневрів, необхідного для пошуку компромісів, і мало на що впливає", каже він. "Міжнародна політика - це складний процес балансування інтересів. Це не означає, що потрібно зовсім не звертати увагу на порушення прав людини і ставити на чільне місце лише економічні інтереси. Але потрібна компетенція та емпатія, щоб розуміти й оцінювати інші країни за мірками їхньої власної історії та суспільного розвитку", - каже професор. 

Ідея політики цінностей - не нова і не пов'язана лише з Німеччиною. ЄС, по суті, переслідує ті самі цілі, говорячи про good governance як про критерій для розвитку співпраці: допомога залежить від того, як країна бореться з корупцією, захищає права жінок і меншин, інвестує в захист клімату.

Читайте також: Що очікує Німеччину у 2023 році? Влада готова до викликів

Вплив у країнах Африки

Зовсім іншим шляхом ідуть автократичні держави - такі як Китай і Росія. Росія постачає зброю, наприклад, країнам Африки, а Китай будує там залізниці, порти, комунікації, натомість забезпечує себе ресурсами з африканських країн. Запитань про демократію і права людини ніхто не ставить. Китай завдяки своїм проєктам зміцнив свій вплив в Африці і навіть частково потіснив ЄС на африканському континенті.

В аналітичній доповіді, зробленій на замовлення близького до партії ВДП Фонду імені Фрідріха Наумана (Friedrich-Naumann-Stiftung), під назвою The clash of systems - African perceptions of the European Union and China engagement, говориться: "Віра ЄС у те, що його цінності мають перевагу, особливо ліберальна, демократична модель, перебуває під тиском китайської моделі". Африканський автор дослідження зазначає, що в Африці цінують "невтручання Китаю у внутрішні справи". Африканці сприймають китайців як рівнозначних партнерів, а європейців з їхнім експортом цінностей вони сприймають "патерналістськи".

Читайте також: ЄС і ПАР розійшлися в думках щодо відносин з Росією

Кароліне Айкхоф вказує на подвійну мораль ЄС щодо Китаю: "Європейське бажання просувати права людини у співпраці з африканськими країнами регулярно викликає сумніви, якщо йдеться про рішення в міграційній політиці".

То яка концепція тут більш довгострокова й успішна? Поки що чіткої відповіді на це питання немає. З актуального опитування Afrobarometer випливає, що в деяких африканських країнах вплив Китаю сьогодні оцінюють більш критично, ніж чотири роки тому.

Захід зрозумів свої помилки. Реагуючи на дедалі слабший вплив на глобальний Південь, країни Великої сімки хочуть тісніше співпрацювати з цим регіоном. Вони хочуть "робити пропозиції про співпрацю на рівних, замість того, щоб відбирати в них ресурси й укладати сумнівні угоди", сказала Бербок.

Як захистити спільні цінності

Ідея створення спільноти, що розділяє спільні цінності, зараз перебуває під тиском на тлі війни РФ проти України. Вторгнення Росії в сусідню країну є наочним прикладом того, як не дотримуються цінності, зневажається суверенітет держави і порушуються її кордони.

Незважаючи на це, під час голосування в ООН низка країн не засудили Росію за її вторгнення в Україну, наприклад, Бразилія або Індія. Візит канцлера ФРН Шольца (Olaf Scholz) до Бразилії теж нічого не зміг змінити. Президент Бразилії Лула да Сільва вважає, що США повинні "перестати підтримувати війну і почати говорити про мир", а ЄС "повинен почати переговори про мир". Про те, щоб підтримати Україну зброєю, і зовсім не йшлося.

Читайте також: Президент Бразилії про війну: Немає сенсу говорити про те, хто правий

Під час візиту до Індії Шольцу також не вдалося знайти партнера, який би поділяв спільні цінності в питанні відносин із Росією, що почала війну проти України.

Йоганнеса Варвіка не дивує таке ставлення Бразилії, Індії та інших країн, "тому що ці держави орієнтуються лише на власні інтереси і скаржаться на подвійні стандарти". Лише деякі хочуть втручатися в глобальний конфлікт, що підігрівається США, між демократією та автократією. "Але із симпатіями до дій Росії це не має нічого спільного", - каже він.

Схоже, і найближчий союзник ФРН - Франція, також не до кінця підтримує концепцію спільних цінностей. Президент Еммануель Макрон після візиту до Китаю, коментуючи питання Тайваню, порадив європейцям уникати криз, "які не є нашими". Європа має захистити себе від того, щоб стати васалом. У Берліні це розцінили як спробу втертися в довіру до Китаю.

Цінності та інтереси. І те, й інше відіграє в німецькій зовнішній політиці велику роль. Немає політики, орієнтованої тільки на цінності або виключно на інтереси. У виборі між тим і цим Йоганнес Варвік радить усвідомлювати "чітко визначені національні інтереси" і співставляти сили та можливості, говорячи про цінності та моралізаторську риторику.

Кароліне Айкхоф вважає, що, наприклад, у питанні Африки потрібно наголошувати на своїх цінностях, якщо конкретні ситуації на місцях того вимагають. Але ключем є довіра: "Орієнтована на цінності зовнішня політика вирізняється тим, що несе високі стандарти, а не вимагає від партнерів змін", зазначає Айкхоф.