Заборона використання в науці російських джерел. Що не так?

Після вилучення зі шкільної програми зарубіжної літератури творів російських і радянських авторів в Україні взялися за науку. Верховна Рада проголосувала за законопроєкт про заборону використовувати у наукових роботах та освітніх матеріалах для вищої школи посилання на російські джерела.

Ініціаторами законопроєкту виступила група депутатів з фракцій "Голос" та "Європейська солідарність". Документ депутати вже розглянули в першому читанні. У пояснювальній записці законопроєкту автори аргументують тим, що Російська Федерація є авторитарною державою без свободи слова та академічної свободи, де освітня та наукова діяльність нерозривно пов'язані з державною пропагандою і часто виступають інструментом цієї пропаганди. Депутати наголошують, що використання навчальної та наукової літератури, створеної в Росії, несе загрози для освітньої та наукової сфери України.

Боротьба з імперськими наративами РФ та впливом Росії в науці

"Наукові дослідження та відповідні джерела інформації РФ не є якісними, оскільки їх підлаштовують, щоб вони не суперечили загальній державній пропаганді чи навіть підтверджували тези, які нею поширюються. Як наслідок, російські академічні тексти несуть у собі загрозу пропаганди, поширюючи погоджені російською владою погляди на суспільство, історію, культуру тощо", - йдеться у пояснювальній записці законопроєкту.

Одна з авторок документу, депутатка з фракції "Голос", колишня заступниця міністра освіти і науки України Інна Совсун вказує на те, що велика частина російських науковців підтримує нинішню політику російського президента Володимира Путіна. У зв'язку з цим вона нагадує про відповідне звернення російського союзу ректорів до кремлівського лідера в березні цього року. На думку Совсун, заборона використовувати в освітніх матеріалах та наукових роботах російськомовні джерела та посилання на російських авторів допоможе припинити поширення імперських наративів РФ та врешті-решт позбутися в науці впливу Росії.

Читайте також: Філдсівська лауреатка Марина В'язовська: Хочу використати премію на підтримку України

Брак підручників для вищої школи українською мовою

"Ми багато зусиль витратили на дискусії, чи є в українській школі місце для Толстого і Достоєвського. Але "pусский мир" зачаївся в значно менш помітних текстах. У навчальних програмах українських університетів. Це величезна проблема, що українські діти вчаться одинадцять років українською мовою, вступають в український університет на перший курс, а там їм дають підручники з вищої математики російською і студент по факту має вчитися російською", - критикує Совсун у розмові з DW.

Відразу після голосування за законопроєкт, викладачі університетів розкритикували ініціативу, вказуючи на те, що проблема не у мові викладання, а в політиці держави з підтримки науки та видання підручників українською мовою. "Що робити з математикою? Літератури українською 0,0001% від потреби. Видавці категорично відмовляються видавати щось інше, крім як для віку до 8 років, ГДЗ (готові домашні завдання. - Ред.) та ЗНО (завдання для зовнішнього незалежного оцінювання. - Ред.)", - написала старша наукова співробітниця Інституту математики НАН України, кандидатка фізико-математичних наук Ірина Єгорченко у соціальній мережі Facebook під постом Інни Совсун про ухвалення законопроєкту в першому читанні.

"Українських підручників з точних наук просто немає, бо немає фахівців міжнародного рівня з цих тем, аби їх написати чи хоча б перекласти. Тому використовуємо радянські, які були перевидані в Росії. Що робити з підручником з теоретичної фізики Ландау та Ліфшица? Це підручник з основ. І Ландау, і Ліфшиц викладали в Харківському університеті та писали російською. То нам не використовувати тепер їхній підручник?", - запитує науковець та викладач Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" Іван Ковалець, котрий спеціалізується на моделюванні атмосфери.

Депутатка Совсун визнає, що багато років Україна не фінансувала видання чи хоча б переклад підручників для університетів і нинішній законопроєкт має на меті це виправити. Тож до другого читання депутати готують поправки, в яких доручать уряду в наступному році виділити з Фонду президента України з підтримки освіти, науки та спорту гроші на переклад та друк фахової літератури для навчання в університеті. При цьому, каже Совсун, заборона на використання російських підручників вступить в силу лише через п'ять років, аби за цей час підготувати якісний переклад чи видання нових підручників. 

Науковці не розуміють, чому депутати втручаються в їхні дослідження

А втім, найбільше резонансу серед науковців викликала ініціатива депутатів із заборони цитування російських авторів у наукових працях. У варіанті законопроєкту, який проголосували депутати у першому читанні написано, що роботи українських науковців не можуть містити посилання на джерела інформації, створені на території Росії, російською мовою, громадянином Росії чи юридичною особою, зареєстрованою на території Росії, або кінцевим бенефіціарним власником якої є резидент РФ. Водночас законопроєкт дозволяє використання джерел інформації для ілюстрування та критичного аналізу явищ, що відбуваються у Росії, але "за умови критичного аналізу цих джерел".

Багатьох українських науковців такий підхід депутатів обурив. Вони не розуміють, чому взагалі питання підбору джерел інформації для наукових досліджень має бути предметом законодавчого регулювання. "Я зрідка звертаюсь до російських джерел, але там є унікальні виміри у моїй сфері, наприклад про Північно-Льодовитий океан чи кліматологічні виміри на такій великій території. То що, їх не брати до уваги, - запитує викладач КПІ Ковалець. -  Може нам і від прогнозу погоди відмовитися, бо ці метеорологічні прогнози складаються в тому числі і з вимірів у Росії. Якщо в Росії виходять хороші результати і дослідження, чому це не використовувати?"

Вчені-історики, в свою чергу, спантеличені, що через законодавчі новації не зможуть посилатися на документи та архіви створені в СРСР та Російській імперії.

Науковці також критикують, що депутати фактично хочуть регулювати їхню спільну наукову діяльність з іншими вченими. "У нас є спільна робота з колегою з Хьюстона, який там працює 30 років, але не відмовлявся від російського громадянства. Робота, звісно, англійською у крутому журналі Science, присвячена молекулярній біофізиці і, звісно, не має жодного відношення до імперської політики, війни та пропаганди. З якого переляку я не матиму права посилатися на свою власну роботу у своїй професійній діяльності? Тільки тому, що у когось із співавторів є російський паспорт?", - зауважив провідний науковий співробітник Інституту фізики НАН України Семен Єсилевський у своєму коментарі до допису Інни Совсун у Facebook.

З цим погоджується і київський експерт з питань вищої освіти Володимир Бахрушин. Він теж вважає ініціативу непродуманою до кінця, коли йдеться про заборону чи обмеження цитувань російських джерел. "Навіть з питань безпеки ми маємо знати, як побудована їхня техніка, як працює їхня економіка, що росіяни планують. Це треба вивчати, бо інакше ми ж самі себе обмежуємо. І досліджуючи це, науковець повинен цитувати все, що він використовував у своєму дослідженні", - каже Бахрушин у розмові з DW.

Читайте також: Коронавірус: як вчений з України допоміг довести важливість масок

Депутати дослухалися до критики

Після такої критики депутати таки прислухалися до науковців і вирішили значно скоротити перелік заборон щодо посилань на російських авторів. В остаточній версії законопроєкту має залишитися лише пункт про те, що обмежується цитування джерел, виданих у прив'язці до наукових інституцій, які працюють у Росії. При цьому, доречність посилання і на ці наукові джерела буде визначати вчена рада.

"Мета законопроєкту привернути увагу до проблеми, бо в українських наукових працях непропорційно багато цитувань російських джерел в порівнянні зі західними вченими, бо в нас така постколоніальна ситуація. При цьому ви хочете цитувати російські джерела? - Будь ласка, але це не зараховуватиметься, як статті, що їх можна використовувати для отримання вченого звання чи наукового ступеню в Україні", - пояснює Совсун.