Як українські волонтери завозять в Україну зброю

Коли держава не справляється, на допомогу в Україні часто приходять волонтери. "Любі українці, цей день настав. Ми купуємо Bayraktar!", - оголосив нещодавно телеведучий та волонтер Сергій Притула - українцям вистачило трьох днів, аби назбирали достатньо коштів на придбання чотирьох турецьких безпілотників Bayraktar. Закупити їх планувалось через підприємства-спецімпортери. Турецький виробник, однак, надав ці безпілотники Україні безкоштовно, а зібрані кошти волонтери витратили на інші потреби для військових.

Інший волонтерський центр - Благодійний фонд  "Повернись живим" - пішов ще далі і вирішив сам стати спецімпортером, зареєструвавшись у Державному експортному контролі України, як суб’єкт міжнародної передачі товарів, зокрема, військового призначення. Це означає, що волонтери цього фонду можуть тепер не тільки збирати гроші на потреби армії та через посередників закуповувати все необхідне, а самі звертатись до виробників зброї та військового спорядження, підписувати контракти й офіційно завозити придбане в Україну. 

Без посередників дешевше і швидше

"Особливість нашого фонду в тому, що юридична особа і ми працюємо тільки "в білу", тільки через банківські рахунки, не використовуючи особистих карток чи рахунків фізосіб для збору благодійних коштів", - пояснює юристка Благодійного фонду  "Повернись живим" Руслана Величко. Вона не бачить нічого дивного в тому, що волонтерська організація отримала дозвіл на спецімпорт, зокрема й летальної зброї. За її словами, законодавством це не заборонено.

"До цього ми купували все необхідне для наших військових у посередників, а саме підприємств-спецекспортерів (імпортерів). А отримавши ліцензію, ми тепер можемо купувати все напряму в іноземних виробників. Це значно здешевлює товар. Ми тепер самі собі спецімпортери і не залежимо від когось", - наголошує волонтерка. У Благодійному фонді  "Повернись живим" сподіваються, що це значно зекономить такий дорогоцінний на фронті час для постачання сучасної зброї.

DW звернулося з офіційним запитом до Державної служби експортного контролю України з проханням пояснити, хто і як може отримувати в Україні ліцензію на спецекспорт та імпорт товарів, включаючи летальне озброєння, та прокоментувати, чи справляються підприємства- спецекспортери (імпортери) з постачанням зброї для потреб ЗСУ. На момент публікації матеріалу відповіді на запити DW від цієї установи не надійшло.

Зброя військовим потрібна вже зараз, бо вона втрачається

Як наголошують волонтери також з інших організацій, попри те, що міжнародні партнери постачають озброєння українській армії, а міністерство оборони України намагається закуповувати найнеобхідніше, власне сучасного озброєння на фронті все одно бракує. "Ми купували сучасні гвинтівки, постачали магазини, ріжки, патрони, тепловізори, дальноміри на снайперські гвинтівки - все що треба бійцям, адже зараз реально не вистачає зброї", - розповіла DW Ірина Прудкова, волонтерка з Маріуполя, яка допомагає Збройним силам України (ЗСУ) та добровольчим батальйонам ще з 2014 року. "Того, що нам постачають з-за кордону не вистачає, бо ж нашу зброю теж знищують, як і ми їхню", - констатує Прудкова.

За її словами, волонтери працюють з військовими напряму: командири озвучують потребу, волонтери збирають гроші та завозять придбане спорядження та зброю на передові позиції. Це пришвидшує постачання і допомагає уникнути зайвої бюрократії. "У нас є взаємодія з бійцями, командирами бригад, батальйонів та підрозділів. Бо ж у нас бюрократія в мінобороні нікуди не поділася", - каже Прудкова. 

Волонтерські організації шукають товари подвійного призначення всюди, де можуть: тепловізори чи дальноміри завозяться здебільшого з-за кордону як гуманітарна допомога, розповіла Прудкова. А от зброю, пояснює вона далі, купують переважно на внутрішньому ринку в посередників. Адже завезти її з-за кордону просто так не можливо. Для цього потрібно мати державну ліцензію на експорт та імпорт товарів військового призначення.

Таку ліцензію досі мали лише спеціальні підприємства, які були зареєстровані в Державному експортному контролі України. І от тепер цей список поповнився волонтерською організацією. "Зараз спецімпортери зайняті державним оборонним замовленням. А цим оборонним замовленням всі потреби не закриються, у держави на все не вистачає коштів. А наш фонд фаховий, профільний. У нас працюють дуже багато колишніх військовослужбовців. Чому б нам не взяти на себе відповідальність і не постачати це самим, оскільки ми це робимо швидше, якісніше і здебільшого тихіше", - каже Руслана Величко з фонду "Повернись живим".

Читайте також: Хто та які системи озброєнь постачає Україні

Зареєструватись, аби не перетворитися на Сомалі

Експерти дивуються, як благодійний фонд міг отримати ліцензію на імпорт товарів військового призначення. "Все що стосується зброї і боєприпасів підлягає системі експортно-імпортного контролю. Це державний контроль, міжнародні стандарти, є правила на ввезення цієї категорії товарів. Окрім того, продавцю ти маєш показати сертифікат кінцевого споживача. Є ті, хто займається спеціалізовано торгівлею зброєю, а благодійні фонди не повинні цим займатися, бо це не їхня профільна діяльність", - прокоментував співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки, координатор міжнародних проектів Центру Разумкова Олексій Мельник.

Величко з такою критикою не погоджується і радить також іншим благодійним фондам та волонтерським організаціям, які спеціалізуються на допомозі армії, офіційно реєструватися як спецімпортер. "Не можна, щоб Україна не перетворилася на Сомалі. Якщо ти везеш товар військового призначення, подвійного використання, це все має обліковувати і контролювати держава. Це все не повинно потім перепродуватися. Якщо хтось везе товар подвійного використання як гуманітарний вантаж, але потім не ставить його на облік у військовій частині, то це велика проблема", - наголошує волонтерка.

Руслана Величко визнає, що отримати дозвіл для її фонду було нелегко: довелося підготувати велику кількість документів та пройти спецперевірки. Офіційно імпортувати озброєння фонд "Повернись живим" може від березня цього року, але повідомив про отримання ліцензії лише нещодавно. "У нас все є, зокрема і сертифікат кінцевого споживача. Ми вже купили комплекс Bayraktar і боєкомплект до нього, але не хотіли говорити про це, поки він не доїхав туди, куди потрібно. Ми виконуємо всі вимоги: склад і перевізник мають бути сертифіковані, окрім цього це - контроль на всіх ланках, валютні контролі, фінансові моніторинги. Але все одно це швидше і значно економить гроші благодійників, аніж купувати через посередників", - зазначає Руслана Величко.