Віддалена робота на Балі: рай для цифрових кочівників

Наргіз Ісаєва повертається з манікюру. Щойно вона витратила 15 євро, та її пальці зі свіжонафарбованими нігтями вже швидко стукають по клавіатурі ноутбука. На мить погляд 32-річної жінки перекидається за край екрану і падає на хвилі Індійського океану. Ісаєва керує маркетинговою агенцією в Казахстані - з пляжного крісла на Балі. Вона - так звана цифрова кочівниця (digital nomad), одна з понад трьох тисяч на курортному острові. "Балі - найкраще місце у світі. Коли я сюди приїхала, у мене одразу виникло відчуття, що це мій дім. Якщо я хочу гори, я їду на північ, а пляж у мене під боком. Для мене зрозуміло: Балі - столиця цифрових кочівників", - каже вона.

Різдвяний подарунок для багатих іноземців

Аби прискорити зростання своєї найбільшої в Південно-Східній Азії економіки, Індонезія активізувала полювання на заможних громадян з усього світу, аби переконати їх переселитися до країни. Незабаром діятиме правило, що особи, які мають на банківських рахунках щонайменше 130 тисяч євро, можуть отримати так зване "друге місце проживання" - візу на строк до десяти років.

За словами виконувача обов'язків генерального директора з питань імміграції Відодо Екатжахани, це положення набуде чинності на Різдво і стане стимулом для певних іноземців зробити позитивний внесок в індонезійську економіку. Індонезія приєднується до списку країн від Коста-Ріки до Малайзії, які пропонують довгострокове перебування для залучення фахівців, а також пенсіонерів та просто заможних людей.

Читайте також: Відпустки подорожчають: готелі Німеччини готуються до зими

Не потрібно платити податки

Серед тих, хто має можливість працювати віддалено, Південно-Східна Азія уже належить до найпопулярніших регіонів у світі. Цифрова інфраструктура Індонезії вражає, рівень життя на Балі високий, а ціни низькі. Навіть бюрократія тут зовсім не ускладнює життя цифровим кочівникам.

Зі звичайною гостьовою візою, яку можна оформити онлайн, іноземцям дозволяється проживати в країні до 180 днів і працювати на компанії, що базуються за межами Індонезії. Платити податки в Індонезії їм при цьому не потрібно. Але не всі іноземці знають про це і часто просто оформлюють туристичну візу, уже прибувши на Балі, як-от Даніель з Бельгії. "Острів приголомшливий. Весь світ тут. Немає кращого місця для налагодження зв'язків, і ввечері тут прекрасно можна провести час", - каже 25-річний хлопець.

Мекка цифрових кочівників

Даніель мешкає посеред мекки цифрових кочівників у Чангу, невеликому районі на південному узбережжі Балі. Тут не знайдеш жодного кафе чи ресторану, де б не було хоча б одного відвідувача з ноутбуком. Туризм на острові надзвичайно потерпів від пандемії, тож цифрові кочівники є бажаними гостями. Навіть тим, хто працює тут, перебуваючи за туристичною візою, тобто, по суті, нелегально, насправді немає чого боятися. "Моніторинг іноземців, які працюють "цифровими кочівниками", базується виключно на звітах. Наші імміграційні чиновники не можуть просто заглядати в ноутбуки людей і казати: "Гей, що ви робите?" Ви не можете цього зробити", - каже Анггіат Напітупулу, керівник місцевого імміграційного управління.

Інструктор з серфінгу Джері, який незадовго до початку пандемії відкрив власну школу серфінгу One more wave на популярному пляжі Берава, задоволений такими умовами. Багато цифрових кочівників приїжджатимуть на серфінг до або після закриття, залежно від припливів і відливів та різниці в часі в їхніх рідних країнах. Єдине, що його турбує, за його словами, це російські туристи, які нелегально дають уроки серфінгу.

Гірше, ніж землетрус

Однак вечірки після роботи є більмом на оці для дедалі більшого числа балійців. Місцеві жителі виплеснули свій гнів у петиції: "У Чангу майже щоночі, щотижня, щомісяця неможливо ні відпочити, ні поспати", - ідеться в листі до регіональної влади. Шум з барів біля священних балійських храмів настільки гучний, що вібрують вікна та двері, це гірше, ніж землетрус, пишуть балійці. Підписи під зверненням поставили понад 8300 жителів міста. Вони також звертають увагу на пияцтво, вживання наркотиків, сексуально образливу поведінку та публічне сечовипускання.

На кону магія острова

Наргіз Ісаєва може зрозуміти це обурення. Будь-хто, хто їде за кордон, повинен добре підготуватися, каже вона: "Добре подумати, чому це має бути саме Балі. Дізнатися про уряд, людей, культуру - це саме те, що я зробила і вирішила, що хочу це спробувати". За її словами, баланс між сільським колоритом та крутою клубною сценою тут ще зберігається.

Утім, у деяких власників готелів занепокоєння зростає. Якщо інфраструктура для вечірок переважить і зникнуть останні фермери, які вирощують рис, то разом з ними зникне і магія острова, кажуть вони. Ніхто не хоче, аби його чи її цитувати - занадто великий страх відлякати відвідувачів. 70 відсотків економіки Балі прямо або принаймні опосередковано залежить від туризму.

Кризу COVID не використали

Ньоман Сукма Аріда, професор Університету Удаяна на Балі, переконаний, що острів повинен був використати кризу пандемії COVID для диверсифікації своєї економіки: "Балі поклав усі яйця в один кошик. Якщо вивергається вулкан, відбувається теракт або, як зараз, пандемія, усі "туристичні" яйця розбиваються. Я думаю, що в майбутньому Балі повинен мати три кити: туризм, сільське господарство та малі промислові підприємства". 

Читайте також: Коронавірус і неминуча діджиталізація німецьких університетів

Зараз, однак, усі на Балі задоволені тим, що острів оговтується від наслідків пандемії COVID-19. Асоціація туризму очікує, що до 2025 року кількість іноземних відвідувачів Балі зросте до шести мільйонів.

Цифрова кочівниця Ісаєва вдивляється в захід сонця. "Мені подобаються різні краєвиди на Балі. Іноді працюю в кафе, іноді у пляжному клубі. Я наповнююсь усім цим", - каже вона і на сьогодні закриває свій ноутбук та іде на заняття з йоги.