Вибори президента Словаччини: країні загрожує "орбанізація"?

23 березня виборці в Словаччині прийдуть на виборчі дільниці, щоб проголосувати в першому турі президентських виборів. Якщо жоден з 11 кандидатів - а всі вони чоловіки - не набере 50 відсотків голосів у першому турі, то два провідних кандидати вийдуть у другий тур виборів, проведення якого заплановане через два тижні.

За будь-якого сценарію майбутній переможець на виборах стане наступником Зузани Чапутової на президентській посаді. Хоч обрання у 2019 році громадської активістки Чапутової президенткою вселяло неабиякі надії в лібералів, однак вона відмовилася балотуватися на другий термін.

У Словаччині пост президента відіграє переважно представницьку роль, але президент країни може мати вплив на внутрішню й зовнішню політику Братислави, як це спостерігалося нещодавно, коли президентка і прем'єр-міністр представляють протилежні боки політичного спектру. Чапутова зберігала позапартійність на своїй посаді, стояла на боці демократії й верховенства закону і чітко визначила прозахідну зовнішню політику Словаччини, вважає експерт Радослав Стефанчик з економічного університету в Братиславі.

Президентка, яка подала в суд на прем'єр-міністра країни Роберта Фіцо за те, що той назвав її зрадницею, каже, що у неї немає сил і наснаги протриматися ще п'ять років у вирі жорсткої словацької політики, зокрема й через погрози на адресу її сім'ї. Таке рішення Чапутової породило неабияке розчаруванням. Чимало оглядачів припускали, що у неї були б хороші шанси на перемогу завдяки її солідному незаплямованому минулому і тим, що вона не належить до жодної з тих політичних партій країни, репутація яких заплямована через постійні чвари.

Розбіжності з Чехією через позицію Фіцо щодо України

У своєму останньому великому протистоянні з прем'єром Фіцо, який проводить популістську і націоналістичну політику, Чапутова скористалася своїми президентськими повноваження, щоб не допустити змін до законодавства, що послабили б боротьбу країни з корупцією та організованою злочинністю.
Фіцо повернувся до влади в жовтні після того, як його партія Smer здобула перемогу на парламентських виборах. Цьому передувала його відставка з прем'єрського посту у 2018 році на тлі звинувачень у корупції та вбивства журналіста-розслідувача Яна Куціяка, який викривав махінації у державних органах. Фіцо був звинувачений у тому, що він дозволив процвітати організованій злочинності та корупції під час правління його уряду між 2012 і 2018 роками, а багато діячів з його оточення перебували під слідством.

Упродовж останніх місяців прагнення нового уряду Фіцо внести зміни до Кримінального кодексу вивело тисячі людей на вулиці на знак протесту. У середині березня країною прокотилися нові демонстрації, оскільки з'явилися плани уряду з метою встановлення урядового контролю над громадськими ЗМІ.

Ці напади й тиск на демократичні інституції негативно позначилися на електроральній підтримці протеже Фіцо, колишнього прем'єр-міністра Петера Пеллегріні, який раніше був беззаперечним лідером передвиборних опитувань. У разі перемоги Пеллегріні, Фіцо, ймовірно, зміг би безперешкодно провадити подальші спроби послабити судову систему країни. Натомість рейтинг Пеллегріні в опитуваннях упав приблизно до 37 відсотків, і тепер Пеллегріні, який нині обіймає посаду голови парламенту Словаччини, змушений спостерігати, як Іван Корчок - затятий прозахідний міністр закордонних справ у минулому уряді - схиляє на свій бік дедалі більше симпатиків.

Саме  проросійська риторика Фіцо, яка щоразу стає радикальнішою, побічно посилила рейтинги Корчоку, тож нині його рівень електоральних симпатій в опитуваннях становить близько 35 відсотків. Ця мобілізація поміркованих виборців, ймовірно, триватиме на тлі безпрецедентної сварки уряду Словаччини з Чеською Республікою. На початку березня проукраїнський уряд Чеської Республіки призупинив міжурядові консультації зі своїм словацьким сусідом, скасувавши зокрема спільні зустрічі зі словацьким кабінетом міністрів через очевидну зміну ставлення Братислави до України.

"Розрив з чехами, яких вважають нашими близькими братами, дуже дражливий і наводить багатьох на думку, що щось пішло аж надто не так", - прокоментував у розмові з DW Томас Козьяк, політичний аналітик з Університету міжнародного бізнесу ISM у Словаччині.

Пеллегріні навряд чи зможе протистояти Фіцо

Проте, колишній міністр закордонних справ Корчок не той кандидат, що може розраховувати на беззастережну підтримку. На його репутації й досі негативним тягарем лежить членство у попередньому чотирипартійному коаліційному уряді. Багато наділених правом голосу словаків вважають, що саме внутрішня боротьба й чвари в тодішній коаліції взяли гору над необхідністю спільно керувати Словаччиною під час пандемії COVID-19 і спровокованої нею кризи. Торік виборці недвозначно "нагадали" про це коаліції, віддавши більшість своїх голосів за партію Фіцо.

Таким чином, хоча досвідчений дипломат, швидше за все, таки вийде у другий тур завдяки виборцям, які просто шоковані нинішнім політичним курсом Фіцо, Корчоку потім потрібно буде мобілізувати й нерішучий елемент у таборі поміркованих.

Пеллегріні тим часом сподівається залучити тих виборців, які підтримують націоналістичних і більш радикальних кандидатів, які, швидше за все, не зможуть вийти у другий тур.

Чи обере Словаччина шлях Угорщини?

Конституція надає президенту Словаччини мало повноважень, адже згідно з Основним законом президент може накласти вето на закони, але його вето можна подолати простою парламентською більшістю. Попри це, президент також призначає суддів і прокурорів і відіграє важливу роль у функціонуванні демократичних інститутів. Мабуть, найбільш доречним є те, що ця посада є вкрай символічною та визначає політичний тон.

Якщо Корчок переможе, він "принаймні спробує завадити будь-яким суперечливим реформам та притягнути Фіцо до відповідальності в очах громадськості", припускає Андрюс Турса, аналітик Лондонської консалтингової компанії Teneo Intelligence. "Він був би помітний на міжнародній арені та пом'якшив би проросійську риторику Фіцо. Отже, політична поляризація країни була б повною мірою продемонстрована у внутрішній і зовнішній сферах", - каже експерт.

Але якщо переможе Пеллегріні, то багато хто побоюється, що це лише розв'яже Фіцо руки, оскільки, за словами аналітиків, мало надії на те, що він спробує пом'якшити політику Фіцо. На думку аналітика Стефанчика, було б "небезпечно для демократії, якби всі найбільш важливі конституційні функції перебували в руках нинішньої правлячої коаліції". "Президент повинен діяти як гальмо, намагаючись запобігти руйнуванню демократії, але за Пеллегріні цього б не сталося", - додав політолог Козьяк. На його думку, Пеллегріні показав, що "не здатний протистояти своєму ментору".

Пеллегріні й сам сказав про це, зауваживши якось, що "концепція президента, який виступає противагою уряду, абсолютно помилкова". Будь-який подібний конфлікт тільки поширився б суспільством, сказав він, і "це, безумовно, останнє, чого Словаччина потребує сьогодні".

Спостерігачі припускають, що якщо Фіцо вдасться отримати вплив на нового президента, це може спонукати його до нових авантюр. "Це призвело б до криміналізації опозиції й журналістів, контролю над ЗМІ, "орбанізації" Словаччини", - застерігає Козьяк, вказуючи як на пересторогу на розвиток події за прем'єр-міністра Віктора Орбана в сусідній Угорщині.

На тлі цієї загрози, веде далі Козьяк, слабким і роздробленим ліберальним опозиційним силам Словаччини необхідно адаптуватися й згуртовуватися. "Схоже, вони не розуміють прагнення електорату до сильного лідера. Натомість вони намагаються поводитися ввічливо, - коментує політолог. - У них боксерський поєдинок, а вони намагаються грати в шахи".

Читайте також: Словаччина за урядування Фіцо: у швидкому темпі геть від ліберальних цінностей?