Туреччина в НАТО: непередбачуваний другий номер Альянсу
23 квітня 2024 р."Не чорні і не білі - відносини між Туреччиною і НАТО знаходяться в сірій зоні", - так образно політологиня Селін Насі із Лондонської школи економіки та політичних наук (London School of Economics and Political Science, LSEPS) описує роль Анкари в Північноатлантичному альянсі.
Те, що Туреччина підтримує добрі відносини з Росією та Китаєм, останніми роками призвело навіть до того, що лояльність Анкари до НАТО була поставлена під сумнів. Багато однобічних дій турецької влади, таких як військова інтервенція на півночі Сирії у 2018 році або тривале блокування вступу Фінляндії та Швеції в Альянс, викликали на Заході суперечки про те, чи дійсно Туреччина є надійним членом НАТО.
Друга за чисельністю армія в НАТО
Туреччині, як і багатьом іншим державам, після Другої світової війни довелося відмовитися від свого традиційного нейтралітету через радянську загрозу: коли Йосип Сталін спробував претендувати на частину турецької території, Анкара звернулася по захист до НАТО і стала членом організації у 1952 році.
"Туреччина - країна, яка має безпрецедентну вагу для Альянсу", - пояснює Заур Гасімов, політолог з Майнцького університету. Вона має другу за чисельністю армію в НАТО після США, забезпечує безпеку південно-східного флангу Європи. В країні розташовані і дві великі авіабази НАТО - "Інджирлік" і "Конья".
"Збройні сили Туреччини - одна з небагатьох армій НАТО, які мають безпосередній бойовий досвід. Анкара також стає дедалі сильнішим партнером за рахунок власних передових військово-наукових технологій. Це те, що зараз повною мірою сприймають західні країни НАТО", - вважає Гасімов.
Читайте також:Компанія Baykar розпочала спорудження заводу на Київщині - Reuters
Глобальний тренд
Туреччина давно відома тим, що завжди слідує власним шляхом, і це викликає питання, чи поєднуються такі однобічні дії з її членством у НАТО? Опитані DW експерти переконані, що поєднується, адже така поведінка на міжнародній арені є частиною світового тренду.
"Стратегічна автономія - це термін, який дуже подобається Анкарі. Реальність така, що Туреччина останніми роками стала незалежнішою у зовнішній політиці. І це продовжуватиметься, - вважає Селін Насі. - Туреччина - не єдина країна, яка дедалі частіше одноосібно ухвалює рішення. Це результат глобальних змін та зміщення центру влади у світі із Заходу на Схід. Тому це стосується всіх союзників США".
Гасімов спостерігає за "емансипацією" зовнішньої політики Туреччини протягом двох десятиліть і констатує, що епоха дій за принципом "або - або", характерних для періоду Холодної війни, закінчилася. "Динаміка в міжнародних відносинах показує, що зараз все радше переосмислюється в гібридних категоріях. Туреччина може поряд з активним членством у НАТО також й далі поглиблювати співпрацю з Росією. Я не бачу ознак того, що це не має спрацювати", - зазначає політолог.
Своєю чергою, Селін Насі з LSEPS наголошує, що Захід насправді виграє від добрих відносин Туреччини з Росією, хоча їх і критикують. "Вам доводиться також спілкуватися і з тими, хто вам не подобається. Для цього потрібні посередники. "Зернова угода", яка була важливою і для Європи, була укладена завдяки Туреччині", - нагадала Насі.
Читайте також: Ердоган: Туреччина готова прийняти мирний саміт за участі РФ
Роль Ердогана
Однак те, як при цьому відбувається спілкування, відіграє важливу роль у сприйнятті Анкари як союзника. "Дебати щодо вступу Швеції та Фінляндії в НАТО турецька сторона вела сумнівним чином, - наголошує Насі. - Зрештою, склалося враження, що Туреччина є країною, яка розглядає кожне зовнішньополітичне питання як поле для переговорів". Насі вбачає у цьому одну із найбільших проблем для співпраці з Анкарою: "Це непередбачуваний уряд".
Описана проблема, своєю чергою, пов'язана із надмірною концентрацією влади у самій Туреччині. "Ухвалення зовнішньополітичних рішень тепер залежить від президента Ердогана та когорти його радників. На тому етапі, де ми зараз перебуваємо, Ердоган вирішує все", - уточнює Селін Насі.
Читайте також: Місцеві вибори в Туреччині: поразка для Ердогана - тріумф для опозиції
Анкара не дистанціюється від НАТО - експертка
Почали навіть лунати голоси - не в останню чергу в соцмережах, - з закликом виключити Туреччину з НАТО. Водночас й у самій країні членство в Альянсі більше не розглядається як безальтернативний вибір. Ердоган неодноразово кокетував щодо вступу в Шанхайську організацію співпраці (ШОС), в якій провідну роль відіграють Китай та Росія. На думку експертів, однією з цілей цього є стримування впливу НАТО на Анкару.
Політологиня Селін Насі з таким поясненням не згодна: "Якби Туреччина залишила Альянс, це було б не в інтересах жодної із сторін. Однак на практиці Анкара зовсім не дистанціюється від НАТО. Вона виконує всі свої завдання як союзник", - запевняє Насі. .
І вказує на цілком практичну причину такої поведінки: "Усі системи оборони Туреччини сумісні тільки з НАТО - вся її зброя, продукція військового призначення, авіація. Туреччина повністю інтегрована в Альянс. У нас, звичайних людей, вже виникають труднощі з тим, щоб перевести наші мобільні телефони з однієї операційної системи на іншу. А в оборонній сфері ви тим паче не можете просто замінити всю систему, що є у вас".