Справа "Україна проти РФ" щодо Криму у ЄСПЛ

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у Страсбурзі визнав "частково прийнятною" справу "Україна проти Росії (щодо Криму)", порушеною за позовною заявою українського уряду від 13 березня 2014 року. Вона стосувалася порушень прав людини в Криму у період з 27 лютого 2014 року по 26 серпня 2015 року. Про рішення стало відомо у четвер, 14 січня.

Суд погодився розглянути звинувачення українського уряду на адресу Російської Федерації у тому, що вона винна у порушенні низки статей Європейської конвенції з прав людини на території Криму з 27 лютого 2014 року. Оскільки суд отримав "достатньо доказів" тому, що Росія "здійснювала ефективний контроль над Кримом", починаючи саме з цієї дати. 

Отже у справі по суті ЄСПЛ розглядатиме звинувачення щодо неналежного розслідування Росією вбивств та зникнень людей у Криму, незаконного позбавлення волі та тортур, переслідування неросійськомовних ЗМІ, залякування релігійних діячів, незаконного надання російського громадянства та інших. Суд відхилив як неаргументовані звинувачення України за трьома пунктами. У тому, що російська влада у Криму націоналізувала власність українських військових, встановила там  "адміністративну практику щодо вбивств/розстрілів" та переслідування міжнародних журналістів.

У позові не йшлося про правовий статус Криму

Рішення ЄСПЛ привітав міністр юстиції України Денис Малюська. "Перемога! Перша проміжна перемога у серії справ України проти Росії у Європейському суді з прав людини!", - написав він на сторінці у Facebook. Натомість у мінюсті РФ, реагуючи на рішення зі Страсбурга, особливо підкреслили "недоведеність низки звинувачень" за українською скаргою, а самопроголошений "голова Криму" Сергій Аксьонов зазначив, що Страсбурзький суд "часто упереджений відносно Росії".

Рішення ЄСПЛ щодо прийнятності справи лише технічне, але воно є важливою віхою у розгляді цієї справи, оскільки свідчить про те, що суд готовий розглянути звинувачення на адресу Росії у порушеннях прав людини, які відбувалися у Криму з 2014 по 2015 рік. Про це у коментарі DW сказала докторантка Рурського університету міста Бохум, експертка з міждержавних справ у ЄСПЛ Ізабелла Рісіні (Isabella Risini).

Вона наголосила, що у своєму рішенні суд чітко вказав на те, що не в його юрисдикції визначати "легальність чи нелегальність згідно з міжнародним правом факту переходу контролю над територією однієї держави до іншої та втрати суверенітету". Експертка також зауважила, що "український уряд у своїй позовні заяві і не просив, щоб ЄСПЛ давав таку оцінку щодо Криму, а просив оцінити ситуацію з правами людини" після того, як контроль над півостровом де-факто перейшов до Росії. "Суд встановив факт військової присутності з боку Росії, вказав на збільшення кількості російських військових у Криму, починаючи з лютого, а це засвідчило, що Росія здійснювала ефективний контроль у Криму та Севастополі", - пояснила Рісіні.

Професор з Ліверпульського університету в Англії Костянтин Дегтярьов, який спеціалізується на законодавстві у сфері прав людини, зауважує, що у рішенні ЄСПЛ слід звернути увагу на два пункти. По-перше, чи несе Росія юридичну відповідальність за порушення, які відбувалася в Криму з 27 лютого 2014 року, на що суд відповів ствердно. По-друге,чи є достатньо підстав вважати, що в Криму були здійснені різного роду порушення прав людини у той час, коли Росія отримала контроль над цією територією. "І в цьому суд вирішив, що більшість пунктів скарги, яку подала українська сторона, справді підтверджені наданими доказами", - сказав Дегтярьов.

Читайте також: Як Страсбурзький суд слухав справу "Україна проти Росiї" щодо Криму

Принципові дати

Рішення про прийнятність позову "Україна проти Росії (щодо Криму)" хоча й є технічним, проте у ньому захована важлива для сторін інтрига. Вона точилася довкола дати, з якої Київ втратив контроль над Кримським півостровом. "Росія не заперечувала, що саме вона перейняла юрисдикцію над Кримом з 18 березня 2014 року", - розповів DW керівник міжнародної практики російської правозахисної групи "Агора" Кирило Коротеєв. Для української сторони було принциповим довести, що Росія почала поступове захоплення Криму 27 лютого, до дати проведення так званого "референдуму" про його приєднання - 14 березня. За словами Коротеєва, Україні вдалося довести суду, що вже з кінця лютого 2014 року "російські війська в Криму не були пасивними спостерігачами".

"Таким чином ЄСПЛ не визнав, що березневий "референдум" - це точка відліку юридичної відповідальності за територію Криму", - сказав Костянтин Дегтярьов, наголосивши, що "психологічно" для конфлікту між Росією і Україною це "є доволі істотним питанням". Він також вказав на те, що суд аргументував своє рішення даними та цифрами про стрімке збільшення кількості російських військових на території Криму у цей час, які "активно втручалися у розвиток ситуації" на півострові.

Порушення прав людини як наслідок агресії

В Україні цей пункт у рішенні суду вважають перемогою команди міністерства юстиції та громадських організацій, які змогли зібрати переконливу доказову базу щодо російської присутності в окупованому Криму до офіційної дати анексії. "Це була принципова для нас боротьба між Україною та Росією щодо дат ефективного контролю над Кримом", - наголошує керівник Програми USAID "Права людини в дії", яка імплементується Українською Гельсінською спілкою з прав людини, Тарас Цимбрівський.

За його словами, російська сторона хотіла показати, що до дати 18 березня "у Криму відбувалося незрозуміло що і незрозуміло чому". "Але ж суть самої справи полягає у виявленні фактів порушення прав людини, а їх не відбулося б, якби Російська Федерація не розпочала акт агресії проти України, і у справі зафіксовано те, коли і яким чином Росія почала здійснювати цей ефективний контроль", - сказав експерт.

Зрозуміло, що це не означає, що "суд якимось чином поверне нам Крим і пришвидшить перехід суверенітету над ним від РФ до України". "Проте і сам позов не про визнання чи не визнання анексії, як це намагалася представити російська пропаганда, а про порушення прав людини в окупованому Криму", - сказав Цимбрівський.

Читайте також: Від Гааги до ЄСПЛ: де і з яким успіхом Україна веде судові суперечки проти Росії

Для остаточного вироку суду знадобляться роки

Попри те, що перше проміжне рішення за скаргою України ухвалене, процес розгляду справи по суті може бути дуже тривалим. "Попереду - довгий шлях, який може зайняти не один рік", - визнає Ізабелла Рісіні. Вона наводить приклад міждержавного позову "Грузія проти Росії", поданого ще у 2008 році, за яким було ухвалене також лише рішення щодо прийнятності. А рішення у справі "Кіпр проти Туреччини" було ухвалене через сорок років після моменту подачі. "Ця справа є найбільш подібною до позову щодо Криму, тож треба запастися терпінням", - радить вона.

Костянтин Дегтярьов погоджується, що на рішення у кримській справі можна чекати десятиліттями. За його словами, на це є об'єктивні причини, адже справи містять велику кількість матеріалу, йдеться про багатьох жертв, численні правопорушення, а у ході розгляду виникають складні питання, пов'язані з юрисдикцією.

"Чи створила Росія практику порушень прав людини в Криму - від насильницьких зникнень до дискримінації - ми дізнаємося лише на наступному етапі, який займе багато років", - прогнозує Коротеєв. Він також припускає, що суд, який ухвалюватиме остаточне рішення, "відрізнятиметься від сьогоднішнього так, як нинішній суд відрізняється від того, який отримав першу скаргу України".