Спорт під час пандемії: чи не стане група ризику ще більшою?

Коронавірус особливо небезпечний для груп ризику - людей старшого віку, тих, хто страждає на зайву вагу, курців, а також діабетиків чи пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи. Та через локдаун, запроваджений у багатьох країнах світу для боротьби з пандемією COVID-19, кількість людей у групах ризику може додатково зрости. Причина - те, що люди під час карантину менше рухаються. "Лише у Німеччині щороку від 50 до 60 тисяч людей помирає від наслідків діабету другого типу", - каже Інґо Фробезе (Ingo Froböse) з Німецької спортивної вищої школи в Кельні. За його словами, часто цю типову цивілізаційну хворобу пов'язують із нестачею руху. Тож ситуацію, коли уряди вимагають від людей ізолюватися і нікуди не ходити, Фробезе називає контрапродуктивною.

Обмежені можливості для занять

У Німеччині займатися спортом з 2 листопада можна лише самому або в компанії ще однієї людини. Причому робити це можна або вдома, або на вулиці. Фітнес-центри, плавальні басейни, спорткомплекси та спортклуби для більшості населення зачинені. Займатися у них дозволено лише професійним спортсменам. Виходити на пробіжки чи їздити у велотури дозволено, утім, не в групах.

Читайте також: Німці в кризу стали частіше читати кулінарні книжки

Голова спортивного комітету німецького Бундестагу Даґмар Фрайтаґ (Dagmar Freitag) називає чинні в Німеччині обмеження "на даний момент, на жаль, фактично безальтернативними". "Ризик інфікування під час пробіжки вдвох на свіжому повітрі усе ж інший, ніж, приміром, під час тренування в борцівському залі. І ризик зростає з кожним додатковим учасником тренування", - каже політикиня.

Тож постає питання, чи не втратить спорт свого значення в суспільстві через це примусове відвикання населення. Інґо Фробезе бачить дві основні проблеми. "По-перше, ми виходимо з того, що третина з десяти мілйьонів членів фітнес-центрів або вже припинила або припинить своє членство найближчим часом. Друга проблема: якщо діти та підлітки не можуть займатися спортом, вони переключаються на інші речі", - каже він. За словами науковця, знову зацікавити їх заняттями спортом буде великою проблемою. "Мені здається, що ми й тут втратимо щонайменше третину людей", - каже Фробезе.

Жодних доказів небезпеки спорту

При цьому, зазначає науковець, досі немає жодних доказів, що заняття спортом у залі чи в спортклубі суттєво сприяють поширенню вірусу: "Відповідних досліджень немає". Фробезе закидає владі відсутність плану: "Спорт - так само, як і, приміром, ресторани - на жаль, є жертвою тикання пальцем у небо. Хтось просто мусив у це повірити. До речі, тут спорт учергове потрапив під роздачу, адже він просто не має лобі".

Даґмар Фрайтаґ ці закини відкидає: "Хоч ми на федеральному рівні й відповідаємо "лише" на професійний спорт, ми дуже добре розуміємо, що вся система ґрунтується на нашій солідній базі спортклубів". Вона вказує на кон'юнктурні програми в рамках боротьби з коронавірусом, які передбачають інвестиції в спортивну інфраструктуру. Крім того, на земельному рівні представники спортивної галузі перебувають у тісному контакті з урядами, каже Фрайтаґ.

Читайте також: Коментар: Коронавірус - остання битва Анґели Меркель

Довгострокові наслідки через пасивність?

Але і депутатка Бундестагу Фрайтаґ визнає, що спорт у Німеччині перебуває у "майже трагічній ситуації", адже відомо, наскільки важливими є "фізичне та психічне здоров'я, особливо у незвичайних стресових ситуаціях". За словами політикині, навіть у цій надзвичайній ситуації можна вести здоровий спосіб життя. Крім того, вона переконана, що "спорт повернеться у тому вигляді, в якому ми його знаємо та любимо".

Інґо Фробезе цього оптимізму не поділяє. "Я би принаймні дозволив заняття спортом для дітей та юнацтва, аби посилювати профілактику та уможливити соціальні контакти", - каже науковець. Якщо цього не станеться, переконаний Фробезе, уже до 2030 року пасивність населення та її довгострокові наслідки виллються у збільшення числа хворих на діабет.