SIPRI: Гонка ядерних озброєнь починається знову

У найближче десятиліття на світ чекає новий виток гонки ядерних озброєнь. Такий основний висновок доповіді, підготованої Стокгольмським міжнародним інститутом дослідження проблем миру (SIPRI) та опублікованої 13 червня. Як зазначають експерти, всі дев'ять держав, які мають ядерну зброю, - Росія, США, Китай, Франція, Великобританія, Пакистан, Індія, Ізраїль та Північна Корея - починають активно модернізовувати свій арсенал.

Ядерний арсенал та агресивна риторика

Загальна кількість ядерних боєголовок, за даними SIPRI, на січень 2022 року склала 12 705 одиниць, з них 9440 - активні та потенційно готові до використання у військових цілях. Порівняно з минулим роком це число дещо знизилося - у січні 2021 року налічувалося 13 080 боєголовок. Проте, як наголошують експерти, зменшення пояснюється не роззброєнням, а зняттям із озброєння Сполученими Штатами та Росією застарілих систем, що було заплановано ще кілька років тому. Число ж активних боєголовок за рік практично не змінилося.

Більше того, у SIPRI бачать зміну світової тенденції. "Є чіткі ознаки того, що зменшення ядерних арсеналів, що мало місце після закінчення холодної війни, завершилося", - говорить Ганс Крістенсен, провідний експерт SIPRI з ядерної зброї.

З ним згоден і директор програми SIPRI зі зброї масового знищення Вільфред Ван: "Усі ядерні держави зараз розширюють або модернізують свій арсенал, а більшість із них ще й переходять до агресивнішої риторики щодо застосування атомної зброї та її ролі у їхній військовій стратегії". Це надзвичайно тривожна тенденція, констатує експерт.

Ядерний паритет та підводні човни

На Росію та США сукупно припадає зараз понад 90 відсотків світового ядерного арсеналу. Аналітики SIPRI особливо відзначають, що на початок цього року, за їхніми підрахунками, РФ - на додаток до стратегічних ядерних озброєнь - мала 1912 зарядів тактичної ядерної зброї.

Експерти зі Стокгольмського інституту обмовляються при цьому, що серед фахівців немає єдності з приводу того, що відносити до тактичних ядерних озброєнь. У цілому нині, російські нестратегічні ядерні сили, на їхню думку, мають на меті нівелювати слабкість конвенційної частини озброєнь армії РФ - і вирівняти ядерний паритет РФ зі США.

В останні місяці інтенсивно розвивається ядерна програма Китаю: згідно з супутниковими знімками, КНР зараз веде спорудження близько 300 нових пускових шахт для ракет. За припущеннями, за минулий рік атомною зброєю було оснащено і новий китайський підводний човен.

Про розширення свого ядреного арсеналу за минулий рік повідомила Великобританія, що стало відмовою від політики роззброєння, якої країна дотримувалася останні десятиліття. Раніше Лондон неодноразово критикував Росію та Китай за небажання публікувати повну статистику про їхні ядерні програми, проте тепер Великобританія сама заявила, що засекретить дані про власні атомні озброєння.

Торік Франція оголосила про старт розробки підводних човнів нового третього покоління, з ядерною зброєю на борту. Різні програми модернізації реалізують зараз також Індія, Пакистан та Ізраїль. При цьому ізраїльська сторона офіційно не підтверджує, але й не спростовує наявність у себе ядерної зброї.

Північна Корея за минулий рік дедалі послідовніше ставила ядерне озброєння до центру власної доктрини національної безпеки. І хоча протягом останніх 12 місяців Пхеньян не проводив ядерних випробувань, експерти SIPRI оцінюють ядерний потенціал країни приблизно в 20 боєголовок і наявність вихідних матеріалів для створення ще 20-25 атомних зарядів.

Підсумки щорічної доповіді SIPRI

"Незважаючи на деякі успіхи минулого року у сфері ядерного роззброєння та контролю, доводиться констатувати, що ризик застосування атомної зброї зараз вищий, ніж будь-коли з часу закінчення холодної війни", - підсумував глава Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру Ден Сміт.

Читайте також: Росія лякає світ. Експерти - про ядерну загрозу Путіна

Нинішнє дослідження про ядерну зброю та проблеми нерозповсюдження є частиною щорічної - вже 53-ї - зведеної доповіді SIPRI. Він також включає вже опубліковані раніше частини, присвячені оборонним витратам держав, регіональним конфліктам, зв'язку політики безпеки та зміни клімату, а також низці інших тем.