Сільвіо Берлусконі. Прощання з італійським "кавальєре"

Колишній прем'єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі помер 12 червня 2023 року у віці 86 років. Він залишиться у пам'яті багатьох, перш за все, завдяки своїм екстравагантним та часто пустотливим вчинкам. Наприклад, у 2002 році Берлусконі за спиною міністра закордонних справ Іспанії Жозепа Піке показав над його головою два витягнуті пальці - жест, який в Італії означає чоловіка-"рогоносця". У 2008-му під час пресконференції у Парижі він обхопив ззаду руками шию тодішнього президента Франції Ніколя Саркозі, ніби хотів напасти на нього. А влітку 2004-го приймав британського прем'єр-міністра Тоні Блера, одягнувши бандану.

Таким був він, цей великий італійський хлопчик. Жартівник і шахрай, бешкетник, який припав до серця багатьом італійцям. Політик, який, здавалося, не був таким жорстким і манірним, як інші, і міг діяти спонтанно. Але насправді він поводився інакше, стверджує італійський журналіст Джузеппе (Беппе) Северніні, який присвятив цілу книгу феномену Сільвіо Берлусконі.

Жести Берлусконі, як і його дрібні провини, були, переконаний Северніні, добре прораховані. Багатьох італійців, на думку автора книги, вони бентежили - але тільки не самого політика та його прихильників. "Берлусконі розумів, що критика з-за кордону та подив деяких співвітчизників лише збільшують його популярність серед нижчих соціальних верств суспільства - серед тих, хто раніше вибирав лівих, а тепер голосує за нього", - пояснює Северніні.

Читайте також: Берлусконі взяв горілку від Путіна і порушив санкції ЄС

"Італійцям бракувало того, з чого зроблені мрії"

І італійці голосували за Сільвіо Берлусконі. 1994 року, коли він уперше боровся за посаду глави уряду, його партія на парламентських виборах отримала майже 43 відсотки голосів. Відповідь на питання, чому так багато, лежить у площині міркувань про те, коли політика перестає бути раціональною - якщо вона взагалі колись була такою. У тому році публіцист Ернесто Галлі Делла Лоджа написав у газеті Corriere della Sera, що Берлусконі не мав ґрунтовної політичної програми: "Берлусконі-політик ніби має фальшивий смак пластмаси. Ідеї, які він висуває, ніщо інше, як прості банальності". І тут же уточнив: "Політика має справу з серцем та фантазією (виборців. - Ред.). З надією, з тим, з чого зроблені мрії. І це саме те, чого зараз так гостро бракує поміркованим політичним силам в Італії".

У середині 90-х років італійці терміново потребували матеріалу для мрій. Деіндустріалізація поставила економіку країни на межу рецесії, приватизація призвела до масових звільнень, ринок праці було дерегульовано. Крім того, настала політична депресія: у першій половині 1992 року мафія вбила двох відомих прокурорів - Джованні Фальконе та Паоло Борселліно. Зв'язки низки політиків з організованою злочинністю не викликали сумнівів, корупція перетворилася на поширене явище. Термін Tangentopoli ("місто корупції"), що спочатку застосовувався щодо Мілана, став символом тяжкого становища тих років.

Читайте також: Чи пив Берлусконі із кримської пляшки 1775 року?

Великі очікування виборців

І ось тут з'явився Берлусконі: "Il Cavaliere" ("кавальєре"), як його невдовзі назвали (оскільки він був Кавалером Великого хреста ордену "За заслуги перед Італійською Республікою" і мав орден "За трудові заслуги"). Людина, яка самостійно досягла успіхів, яка обіцяла зі своєю партією Forza Italia ("Вперед, Італіє") повернути лад у країну. Він, великий бізнесмен та мільярдер, оголосив, що на національному рівні повторить власні здобутки в економіці. Виборці повірили йому - перш за все, мабуть, тому, що будь-що хотіли повірити. Вони сподівалися на диво на ім'я Сільвіо Берлусконі. І тому поблажливо поставилися до того, що багато питань про походження його статків залишилися без відповіді. А також і до конфліктів, що виникли у зв'язку з його політичними посадами та економічними інтересами.

"Сільвіо Берлусконі прийшов у політику, щоб захищати свої компанії", - вже у грудні 1994 року заявив його помічник Марчелло Делль'Утрі. Однак виборців Берлусконі це мало хвилювало - вони й надалі вважали, що він представляє їхні інтереси. Берлусконі, пише у своїй книзі Джузеппе Северніні, - це автобіографія італійців, дописана до нинішнього стану: "Автобіографія, повна упущень і потурань самим собі".

Читайте також: СБУ заборонила Берлусконі в'їзд в Україну на три роки

Повернення у велику політику як депутат Європарламенту

Навіть кілька десятків розслідувань та судових процесів, за якими Берлусконі проходив як обвинувачений, не справили належного враження на італійців. Так само, як і його зарозумілість. "Я говорю з усією щирістю, що вважаю себе найкращим прем'єр-міністром Італійської Республіки за 150 років її історії", - заявив Берлусконі у 2009 році, під час свого четвертого терміну на чолі уряду країни. Навіть його романи з дуже молодими дівчатами навряд чи збивали з пантелику багатьох його виборців. Навпаки, термін "Bunga Bunga" - іронічне скорочення для позначення секс-вечірок, у проведенні яких звинувачували прем'єр-міністра, - став широко відомим, увійшовши в масову культуру.

Влітку 2013 Берлусконі був засуджений за податкові порушення його компанії Mediaset. Після низки оскаржень та касацій суд у результаті заборонив йому протягом двох років обіймати держпосади і протягом шести років, до 2019 року, балотуватися на виборах. Але вже у травні 2018 року суд Мілана повністю реабілітував Берлусконі у справі про податкові порушення, і він знову отримав право обіймати виборні посади.

Колишній прем'єр відразу висунув свою кандидатуру - але на посаду не глави уряду Італії, а лідера партійного списку Forza Italia на виборах 2019 року в Європарламент. Сільвіо Берлусконі вже брав участь у виборах до парламенту ЄС у 1994-му, 1999-му, 2004-му та 2009 роках, проте був депутатом лише з 1999-го по 2001 рік - решта три рази охоче поступався мандатом колегам, які робили кар'єру. Але у 2019-му Берлусконі захотів узяти долю ЄС у свої руки і у віці 82 років посів місце в Європарламенті - став італійцем, який найчастіше зі співвітчизників був євродепутатом.

Але через рік стало ясно, що навіть "кавальєре" вразливий. На початку вересня 2020-го Сільвіо Берлусконі повідомив, що захворів на коронавірус. Незабаром після цього лікарі діагностували запалення легенів.

Берлусконі зумів впоратися із хворобою і на парламентських виборах влітку 2022 року виставив свою кандидатуру як кандидат від Forza Italia на посаду прем'єра. Раніше його партія сформувала коаліцію з "Братами Італії" і праворадикальною "Лігою", що спочатку виникли з неофашистського середовища. Але консерватори Берлусконі не змогли повторити свої попередні успіхи - за них проголосувало всього вісім відсотків виборців.

Forza Italia вже не відігравала домінуючу роль у коаліційних переговорах. Берлусконі не зміг домогтися виконання більшості його вимог лідеркою "Братів Італії" Джорджою Мелоні. Таким чином, ролі змінилися: колись Мелоні вперше отримала свою першу міністерську посаду - міністра у справах молоді - в одному з кабінетів Берлусконі. Після виборів 2022 року вона продемонструвала своєму вчителеві те, що він все життя вважав майже немислимим: сучасна жінка поставила його, "кавальєре", на місце.

І також не погоджувалася з "кавальєре" потім.

У розпал війни Берлусконі розхвалив Путіна та розкритикував Зеленського і Захід

До нападу Росії на Україну Берлусконі часто хвалився своєю дружбою з президентом РФ Володимиром Путіним, але викликав обурення, коли заявив, що того підштовхнули до війни і він просто хоче поставити "порядних людей" керувати Києвом. Згодом експрем'єр відмовився від своїх слів, сказавши, що вони були "занадто спрощеними". Утім, у середині жовтня 2022 року набув обертів новий скандал із аудіозаписом спілкування  Берлусконі з депутатами, в якому він вкотре висловив симпатію до Путіна та звинуватив президента України Володимира Зеленського у провокуванні розв'язання війни. 

Читайте також: Берлусконі взяв горілку від Путіна і порушив санкції ЄС

Італійське інформаційне агентство La Presse оприлюднило запис, на якому Берлусконі каже, що відновив зв'язок з Путіним: вони обмінялися випивкою та "милими листами" на дні народження. Експрем'єр Італії розкритикував Захід за надання Україні фінансової та військової допомоги і сказав, що не може висловити свою правдиву думку про війну, бо "якщо це потрапить у пресу, буде катастрофа". La Presse оприлюднила і другий запис із тієї ж події. В ньому Берлусконі зневажливо висловлюється про Зеленського, звинувачуючи того в провокуванні конфлікту нібито шляхом посилення атак на Донбасі. Він каже, що російська так звана "спеціальна операція" мала тривати лише два тижні, щоби встановити "порядний, зі здоровим глуздом" уряд в Києві, але завдяки "несподіваному і непередбачуваному" українському опору та фінансуванню і зброї від Заходу вона перетворилася на "війну, яка триватиме близько 200 з гаком років". Італійський експрем'єр також заявив, що ні в Європі, ні в США не залишилося "справжніх лідерів", передає Associated Press.

Після оприлюднення другого аудіозапису Мелоні заявила, що будь-яка партія, яка не погоджується з її зовнішньополітичною позицією - проєвропейською та пронатівською - не повинна приєднуватися до уряду. "Італія з нами в уряді ніколи не буде слабкою ланкою на Заході. Я була, є і завжди буду чіткою: я маю намір очолити уряд з однозначною зовнішньополітичною лінією. Італія, високо піднявши голову, є частиною Європи та Атлантичного альянсу", - сказала тоді вона.