Сєвєродонецьк: новий осередок війни на Донбасі
1 червня 2022 р.
Менш ніж через два тижні після того, як останні українські бійці в Маріуполі здалися в полон російській армії, сподіваючись на обмін, Україна може втратити другий великий центр Донбасу - Сєвєродонецьк. В останні дні травня з'явилися повідомлення про те, що у місті на заході Луганської області точаться вуличні бої. Сєвєродонецьк та сусідній з ним Лисичанськ- останні великі міста області, які залишалися під контролем Києва. За даними Генштабу Збройних сил України, Росія зосередила основні зусилля у регіоні на взятті Сєвєродонецька. Українські війська, що захищають регіон, ризикують потрапити в оточення, як у Маріуполі.
Читайте також: Лисичанськ під вогнем: що несе "русский мир" на Луганщину
Центр української хімічної промисловості
Сєвєродонецьк має типову для Донбасу долю. Місто з населенням трохи більше 100 тисяч людей виникло за радянських часів на місці селища поряд з хімкомбінатом "Азот", найбільшим в Україні. Свою назву місто на кордоні Луганської, Донецької та Харківської областей отримало у 1950-х роках від річки Сіверський Донець.
Власник "Азоту" - тісно пов'язаний газовим та хімічним бізнесом з Росією олігарх та медіамагнат Дмитро Фірташ, який з 2014 року живе в Австрії та побоюється екстрадиції до США за підозрою в корупції. Основна продукція його заводу в Сєвєродонецьку - добрива, левова частка яких ішла на експорт. Упродовж останніх років завод, як і багато підприємств регіону, працював з перебоями. Крім "Азоту", в Сєвєродонецьку є й інші підприємства хімічної промисловості, а в сусідньому місті Лисичанську - нафтопереробний завод, який раніше належав російському бізнесу, але давно не працює.
Читайте також: Як війна впливає на українських олігархів і яку роль вони відіграють
Перші паростки сепаратизму на Донбасі
Сєвєродонецьк відомий тим, що саме там майже 20 років тому було зроблено першу спробу розколоти Україну. 28 листопада 2004 року в цьому місті відбувся так званий "всеукраїнський з'їзд депутатів усіх рівнів", участь у якому взяли в основному політики проросійської "Партії регіонів", що виникла й домінувала на Донбасі. На тлі прозахідної Помаранчевої революції вони погрожували проголосити автономію з центром у Харкові, до якої могли увійти вісім східних та південних областей України, а також Крим і Севастополь.
На з'їзді виступив мер Москви Юрій Лужков, який у юності працював на заводі "Азот". Пізніше Лужкову було присвоєно звання почесного громадянина Сєвєродонецька, хоча на той момент українська влада заборонила йому в'їзд до країни через сепаратистські висловлювання про Севастополь. І хоча ініціатори з'їзду в Сєвєродонецьку не пішли далі погроз, експерти назвали його першою, хоч і невдалою спробою оформити політичний розкол України.
Друга спроба була вже навесні та влітку 2014 року після анексії Криму Росією. Озброєні місцеві сепаратисти та козаки, що прибули з Росії, зайняли три сусідні міста - Сєвєродонецьк, Лисичанськ і Рубіжне - і оголосили про підпорядкування сепаратистам у Донецьку, а не в Луганську.
Українська армія звільнила регіон у другій половині липня 2014 року, Сєвєродонецьк став центром військово-цивільної адміністрації області. Сюди з Луганська переїхали інституції й вищі навчальні заклади, зокрема, Східноукраїнський національний університет імені Даля. Тепер він знову змінив прописку, цього разу - на Заході України.
Читайте також: "Живемо одним днем". Історії жителів Донбасу, яким довелось двічі тікати від війни
Стратегічне значення Сєвєродонецька
Сєвєродонецьк та сусідній Лисичанськ мають стратегічне значення як частина Донбасу, яка пов'язує його з іншими регіонами України. Головна увага прикута до траси, що з'єднує Лисичанськ із Бахмутом у Донецькій області, через яку здійснюється постачання українських військових і якою донедавна відбувалася евакуація цивільних. Через обстріл цей шлях тепер вважається небезпечним.
Взяття Сєвєродонецька та Лисичанська дасть Росії можливість вийти на адміністративний кордон області - одну з проголошених Кремлем цілей війни. Крім того, це також може розширити плацдарм для просування російської армії далі на захід у бік Краматорська - адміністративного центру в Донецькій області - та одного з останніх великих промислових міст Донбасу, підконтрольних Києву.