Психологічна допомога під час війни: чи допоможе "первинка"

Близько 60 відсотків українців потребують психологічної допомоги через війну, розв'язану Росією проти України. Цю цифру визначили в міністерстві охорони здоров’я України ще влітку, і нині вона не змінилася. Констатують у відомстві дедалі більший запит людей на психологічну допомогу. Зокрема, і до сімейних лікарів. Тож зараз відомство запустило для них навчальний курс, який дозволить таким лікарям надавати пацієнтам базову психологічну допомогу. Чи доцільно це і як це працюватиме - з'ясовувала DW.

Запит тільки зростатиме

Кількість запитів щодо психологічної допомоги через війну зростає й зростатиме й надалі, розповідає DW психолог, психотерапевт Володимир Станчишин. Війна - це величезний стрес, констатує він. "Втома, яку ми відчуваємо, тривога - все це точно є одним суцільним стресовим фактором, який впливає на всіх українців. Ми не можемо стверджувати, що ці 60 відсотків, про які каже МОЗ, матимуть один вид проблеми, вони матимуть різні - у когось будуть особистісні проблеми, у когось - депресія, тривожні стани, проблеми з самооцінкою і так далі, але це точно цілком ймовірна цифра", - вважає Станчишин.

За прогнозами МОЗ, психологічні наслідки війни, зокрема, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), позначатимуться на психічному стані українців щонайменше сім-десять років. Це загрожує збільшенням кількості психічних порушень, зокрема в дітей, випадків алкогольної залежності та залежності від психоактивних речовин, проблем у сім’ях і так далі.

Погіршення психологічного стану пацієнтів через війну помітила і сімейна лікарка, співзасновниця спільноти українських лікарів "Свій.Док" Віолетта Лійка. Водночас вона припускає, що люди почали вільніше говорити про свій психологічний стан швидше через певну дестигматизацію питання щодо проблем зі психоемоційним станом. Раніше, за спостереженнями лікарки, люди часто намагалися пояснити собі й лікарю свій стан соматичними проявами - підвищеним артеріальним тиском, серцебиттям, болем, ігноруючи при цьому психологічні аспекти. Зараз ситуація змінюється.

Читайте також: Затяжна війна: як українці долають стрес і депресію

Проблемна сфера

Стигматизація психологічної допомоги, яка може спричиняти у людини сором за свій стан, спроби ігнорувати проблеми чи пояснити їх не пов'язаними з психологією факторами, - поширена проблема в Україні. Та не єдина - послуги психолога, психотерапевта чи психіатра доволі дорогі для середньостатистичного українця, а фахівців бракує. "Ситуація для українців завжди була критичною. Є дослідження, проведене кілька років тому, яке свідчило, що 75 відсотків українців, які потребували психологічної допомоги, не мали до неї доступу. Тому це в принципі не нова ситуація для України", - каже Станчишин.

У МОЗ також погоджуються, що всі ці проблеми існують. Наразі триває аудит з визначення кількості фахівців, які працюють в системі надання допомоги в сфері ментального здоров’я, розповіла DW генеральна директорка директорату медичних послуг МОЗ Олександра Машкевич. Далі відомство планує збільшувати кількість фахівців, щоб зробити психологічну допомогу доступнішою - і фізично, і фінансово. Зокрема, один із способів - залучити до надання такої допомоги лікарів первинної ланки медичної допомоги: сімейних лікарів, терапевтів та педіатрів. 

Читайте також: Війна і блекаути: рівень домашнього насильства в Україні лише зростає

Сімейний лікар не стане психотерапевтом

Ще з 2021 року в Україні почалося впровадження розробленої Всесвітньою організацією з охорони здоров'я (ВООЗ) програми mhGAP (Mental Health Gap Action Programme). Вона спрямована на те, щоб навчити та залучити до надання психологічної допомоги пацієнтам неспеціалізованих фахівців, зокрема терапевтів та сімейних лікарів. Користуючись порадами mhGAP, вони зможуть використовувати протоколи діагностики та ведення поширених психічних розладів - депресії, гострої реакції на стрес, ПТСР, суїцидальної поведінки та інших. 

У 2021 році, як розповідає Машкевич, як такого попиту на це навчання серед лікарів не було, проте зараз ситуація змінилася. В кінці 2022 року МОЗ запустив набір лікарів на безкоштовний курс з цієї підготовки, який передбачає 29 годин навчання. Тим часом на нього зареєструвалися вже більше 7,5 тисячі фахівців первинної ланки. У МОЗ розраховують, що до кінця року 30 відсотків лікарів "первинки" зможуть підвищити свою кваліфікацію за цією програмою. "Підготовка спрямована на те, щоб лікарі первинної ланки більш глибоко розумілися на питаннях ментального здоров’я, як розпізнати психічне захворювання, як розпізнати певні стани, які турбують пацієнта і яким чином надати першу психологічну допомогу та, якщо необхідно, перенаправити пацієнта на більш фахову консультацію до психіатра", - пояснює Машкевич.

Окрім того, з листопада 2022 року психологічну допомогу на первинному рівні додали до програми медичних гарантій. Це означає, що лікар може перенаправити пацієнта, якому потрібна психологічна допомога, у профільний заклад, який має контракт з НСЗУ, де допомогу йому нададуть безкоштовно. Також, як розповідає Машкевич, пацієнти самостійно можуть звернутися на гарячу лінію НСЗУ, дізнатися, де вже є законтрактований за цим пакетом заклад, і звернутися туди по безкоштовну допомогу. Так само пацієнти можуть звертатися безпосередньо до лікаря-психіатра, навіть без направлення. З огляду на попит на такі послуги, кількість закладів, які зможуть надавати їх, збільшуватиметься щомісяця, прогнозує вона.

Представниця МОЗ пояснює: йдеться про взаємодію між сімейними лікарями та психіатрами, зокрема і з урахуванням стигматизації потреби у психологічній допомозі. Тобто за потреби пацієнт може отримувати допомогу та почуватися при цьому комфортніше, відвідуючи не психіатра, а сімейного лікаря. "Для пацієнта це більш комфортний спосіб спілкування з медичною системою", - каже вона.

Що про це думають лікарі-практики

Як зауважує практикуючий психотерапевт Володимир Станчишин, курсу тривалістю 29 годин не достатньо для того, аби непрофільний спеціаліст міг займатися психотерапією. Проте, на його думку, цього достатньо, аби лікарі вміли розпізнати основні ознаки певних психологічних розладів. "Для того, щоб мати якусь рамку, орієнтацію - я думаю, що це надзвичайно важлива ініціатива, і вона точно необхідна. Я думаю взагалі, що для всіх лікарів мали б впроваджуватися додаткові курси і про те, як повідомляти діагнози, як говорити, про етику поведінки з пацієнтом. Бо це також про психологію, про те, як те, що ти говориш пацієнту, впливає на його психологічний стан. Тобто такі ініціативи дуже корисні, хоча ми й не очікуємо, що на виході цей лікар стане психотерапевтом", - каже він.

Читайте також: Різдво українських біженців у Німеччині: сум, самотність та надія

На думку сімейної лікарки Віолетти Лійки, лікарю первинної ланки точно варто звертати увагу на психічний стан пацієнта та чітко розрізняти, де межа соматичної, а де - психологічної проблеми. Але переносити відповідальність за психотерапію на сімейного лікаря чи терапевта точно не варто, вважає вона.

Розділяє її думку і терапевт, педіатр, засновник клініки "Doctor 24" Анатолій Корнутяк. Незважаючи на війну, є велика категорія пацієнтів, зокрема зі складними захворюваннями, як-от діабет чи онкологія, які теж потребують психологічної підтримки, наголошує він. У щоденній практиці лікар виступає за те, що терапевт має працювати за своїм профілем. Це означає, що в першу чергу він має перевірити соматичні симптоми пацієнта. Якщо причина скарги криється не в них - тоді шукати далі, зокрема і за допомогою психотерапевтів чи психологів.

"Терапевт має бути терапевтом, а не поєднувати в собі кілька спеціальностей. Тому що людина приходить до терапевта з конкретним питанням, і лізти в душу - це не завжди коректно, тим паче якщо людина тебе про це не просила", - вважає Корнутяк.

Водночас усі практикуючі лікарі, з якими поспілкувалася DW, погоджуються з тим, що потрібно навчатися розпізнавати тривожні симптоми, вміти оцінити загальний стан, врахувати скарги пацієнта не лише з огляду на соматичні проблеми, а й на психологічні. Та у разі необхідності - перенаправити його до профільного спеціаліста, який би надав потрібну допомогу.