Чи потрібна Україні своя система протиракетної оборони

Протиповітряна і протиракетна оборона (ППО і ПРО) - це ключові прогалини у системі української безпеки, заявив днями глава міністерства закордонних справ (МЗС) України Дмитро Кулеба в ефірі телепрограми "Свобода слова". Щоб виправити ситуацію, міністр вважає необхідним створення української системи протиракетної оборони.

"Нам не потрібна американська система ПРО, нам потрібна українська система ПРО. Ця технологія може прийти не обов'язково зі Сполучених Штатів, є інші країни, які володіють нею, і ми ведемо переговори про доступ до неї", - зазначив Кулеба. Про які саме країни та технології йдеться, Кулеба, щоправда, не уточнив.

Читайте також: Україна хоче придбати "щось на кшталт" "Залізного купола" - Таран

Українська ППО - недостатній захист від загрози з боку РФ

Утім, не всі опитані DW експерти поділяють оцінку глави МЗС щодо стану української системи ППО. Заступник директора київського Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Михайло Самусь зазначає: українська ППО у порівнянні є однією з найкращих у Європі. Він, однак, наголошує, що наявних її ресурсів недостатньо для повноцінного захисту від нападу найбільш ймовірного для України супротивника - Росії.

Головний недолік української ППО - застарілість. "Повітря над українськими містами-мільйонниками захищають нині вже застарілі радянські зенітно-ракетні комплекси (ЗРК) - переважно С300 та "Бук-М1", - пояснює головний консультант відділу воєнної політики центру безпекових досліджень Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) Микола Бєлєсков. За його оцінкою, ППО України зараз складають близько 35 дивізіонів цих установок.

У повітрі відбивати можливі нальоти будуть також застарілі радянські винищувачі Су-27 та МіГ-29, додає керівник "Українського мілітарного центру" Тарас Чмут, який поділяє думку Кулеби про стан української ППО. За його словами, протиставити російським літакам Україна зможе п'ять бригад, кожна з яких містить по дві ескадрильї.

При цьому, кажуть експерти, як українські системи ППО, так і винищувачі можуть бути лише обмежено ефективними проти модернізованих російських літаків, що РФ набула завдяки масштабному переозброєнню останніх років. За словами Бєлєскова йдеться про близько 500 нових військових літаків, які нещодавно встали на озброєння російських ВПС.

Що має Україна для захисту від ракет 

Окрема справа - це ПРО. За словами Самуся, у класичному розумінні технологіями протиракетної оборони володіють лише невелика кількість країн у світі. Йдеться передусім про США та держави, яким Сполучені Штати надали свої технології, серед яких Ізраїль з його знаменитим "Залізним куполом".

І хоча класичні засоби ППО, якими володіють українські збройні сили, також здатні перехоплювати окремі види ракет, у порівнянні з російськими потужностями для завдання ракетних ударів їх явно недостатньо.

Так, Самусь оцінює лише перший потенційний залп сучасних російських оперативно-тактичних комплексів "Іскандер" та крилатих ракет морського базування "Калібр" у 300 одиниць. На думку експерта, українська система ППО може не впоратися з цією загрозою. Чмут ще більш скептичний: "За таких умов Україна - це одна велика мішень для російського удару".

Читайте також: Росія розгорне систему ПРО в Криму

На межі ресурсу

Втім, українська ППО нині продовжує залишатися фактором стримування і у порівнянні з 2014 роком вона знаходиться у набагато кращому стані. З того часу Україні вдалося відремонтувати та навіть модернізувати значну частину техніки, пояснює Самусь.

Однак ця ситуація вже незабаром почне швидко змінюватися. За словами Чмута, і ЗРК і винищувачі вже у найближчі роки остаточно вичерпають свій ресурс - для переважної більшості це відбудеться вже до 2030 року.

При цьому складність ситуації розуміють і у самому війську - розповідає Бєлєсков. Про це, за його словами, свідчить те, що у так званій "Білій книзі" - періодичному аналітичному документі міністерства оборони України та Генштабу збройних сил України - визнається, що українські військові вже зараз вчаться вести воєнні дії за умови домінування супротивника у повітрі.

Документ під назвою "Візія Повітряних Сил 2035", який був схвалений рішенням Військової ради командування Повітряних сил ЗСУ ще у травні минулого року також відображає розуміння того, що українські зенітно-ракетні комплекси вже незабаром будуть непридатними для використання.

До 15 мільярдів на розробку української ПРО

Згідно з документом, зенітно-ракетні війська Повітряних сил України планують повністю переозброїти і вдвічі скоротити. Замість наявних зараз різних комплексів та систем типів "Бук-М1", С-125, С-300П, С-300В та їх модифікацій планується закупити 36-40 одиниць іноземних ЗРК середньої дальності та одного типу. Щонайменше чотири полки зенітних ракетних військ до 2030 року мають бути переоснащені на нові зенітні комплекси і набути повних операційних спроможностей. На це, включно з позбавленням від застарілих зразків, за оцінками військових, потрібно 50 мільярдів гривень.

Ще 10-15 мільярдів гривень, згідно з цією візією, планується виділити на розробку українського ЗРК середньої та великої дальності і протиракетної оборони. Цей етап планується завершити до 2030 року і до нього можуть бути залучені іноземні партнери. Таким чином слова Кулеби співвідносяться з баченням військових.

І вже після 2030 року планується закупити 9-12 одиниць ЗРК середньої та великої дальності для прикриття найбільш чутливих і важливих об'єктів державного управління, інфраструктури та критичних елементів бойової побудови військ під час операцій. У документі зазначається, що йдеться про тип установок на кшталт американських Patriot та їм подібних. При цьому пріоритет має бути відданий українському виробнику за умови успіху на попередньому етапі розробки. Очкується, що в залежності від вибору постачальника на це знадобиться від 20 до 100 мільярдів гривень.

Потреба у фінансовій допомозі уряду та Заходу

Однак те, про що не говорив Кулеба, але те, що у своєму документі визнають військові, - це величезний обсяг ресурсів, необхідний для реалізації програми розробки української ПРО. У візії прямо зазначається, що наведені розрахунки виходять за рамки поточного фінансування ЗСУ. Для порівняння, згідно з паспортом бюджетної програми міністерства оборони України на 2021 рік, цього року на придбання, модернізацію та ремонт військової техніки виділено 22,7 мільярда гривень. Аби знайти кошти, знадобиться створення державної цільової програми переоснащення зенітних ракетних військ та військово-технічна допомога від країн-партнерів.

Обмежений фінансовий ресурс як головну перепону цим амбітним планам називають і опитані DW експерти. За словами Бєлєскова, Україна лише частково володіє технологіями, необхідними для створення відповідних ракетних комплексів, а робота над відповідними розробками за участі українських конструкторських бюро не обов'язково гарантує успіх. "Якби це було так легко, то системи ППО виробляли б набагато більше країн, а не одиниці, як зараз. За таких умов є ризик, що гроші освоять, але продукту не буде", - попереджає експерт.

Ще більшою мірою це стосується систем ПРО, каже Самусь: "Якщо створити вітчизняний ракетний комплекс повітряної оборони реально, то протиракетна оборона - це зовсім інша історія". За його словами, США витратили на свою систему ПРО десятки років і мільярди доларів - піти подібним шляхом Україна собі просто не зможе дозволити.

На тлі браку коштів і часу ідея займатися самостійними розробками, нехай навіть за участю партнерів, є не найкращою ідеєю, додає Чмут. "В нас потреба на позавчора, а навіть в разі успіху чекати на українську систему ППО від початку розробки і до взяття на озброєння доведеться довгі роки. Це десятиліття й мільярди доларів", - попереджає він.