Поселення гернгутерів у Німеччині стало пам'яткою ЮНЕСКО
26 липня 2024 р.У німецькій землі Саксонія з'явився новий об'єкт зі статусом пам'ятки Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Таке рішення ухвалили в п'ятницю, 26 липня, на 46-й сесії Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що проходить у Нью-Делі. Статус об'єкта Всесвітньої спадщини присвоєно історичному поселенню релігійного братства гернгутерів (нім. Siedlung der Herrnhuter Brüdergemeine). Також статус отримали поселення, розташовані на території Великобританії та США - заявка була колективною.
У 2015 році об'єктом Всесвітньої спадщини вже стала одна з колишніх колоній гернгутерів у Данії - поселення Крістіансфельд, закладене на півдні півострова Ютландія 1773 року. Загалом за прикладом Гернгута в різних країнах світу було засновано понад тридцять поселень.
Із Моравії - до Саксонії
Більш широко ця християнська організація відома під назвою Моравської церкви. Вона виникла в Чеському королівстві та Моравському маркграфстві внаслідок реформаторського гуситського руху, заснованого прихильниками празького проповідника Яна Гуса, спаленого 1415 року за вироком Вселенського собору католицької церкви. Ця страта призвела до Гуситських воєн 1419-1434 років.
До початку церковної Реформації в першій половині XVI століття Братське Єднання, як тоді називалася ця релігійна деномінація, вже налічувало кілька сотень парафій у Богемії, Моравії та Польщі, загалом - більше двохсот тисяч вірян. Після початку Тридцятилітньої війни (1618-1648) гоніння на ці громади посилилися, внаслідок чого з Богемії їх було вигнано повністю, але вони продовжували існувати в інших місцях, зазнаючи утисків з боку католиків.
1722 року про це складне становище прихильників Братського Єднання дізнався саксонський граф Ніколай Людвіг фон Цінцендорф (Nikolaus Ludwig von Zinzendorf, 1700-1760), після чого запросив моравських братів переселитися до протестантської Саксонії на свої землі, передавши для цієї мети один із власних маєтків у Верхній Лужиці.
У цьому місці недалеко від міста Ціттау було засновано поселення Гернгут, яке стало новим центром братства, місцем духовного оновлення та реформ, а також дало назву місіонерському рухові, що здійснював свою діяльність у найрізноманітніших частинах світу - від Північної Європи до різних регіонів Америки та Африки, а також на території Російської імперії. Важливу роль на початку місіонерської діяльності відіграли родинні зв'язки саксонського графа з данським королівським домом. Основні зусилля місіонерів були спрямовані на навернення до християнства представників корінних народів.
Датою заснування братства гернгутерів, вірніше - днем відродження Братського Єднання, вважається 13 серпня 1727 року. Цього дня набув чинності новий статут цієї релігійної громади, написаний графом Цинцендорфом. Статут мав покласти край суперечкам і розбіжностям, що виникли між моравськими братами в перші роки після переселення до Саксонії.
Через десять років Цинцендорф, який також особисто брав участь у численних місіонерських поїздках по всьому світу, стане єпископом. Ідеї та принципи гернгутерів пізніше вплинули на рух методистів - протестантську конфесію, що набула поширення у США та Великій Британії.
Гернгутери в Америці та Російській імперії
В Америці гернгутери вели місіонерську діяльність, зокрема, серед індіанських племен могікан, ірокезів та черокі. Перші місіонери прибули в ці місця 1735 року. Крім колонії в Бетлехемі важливим пам'ятником цього періоду тут є поселення Старий Салем у штаті Північна Кароліна, закладене в середині XVIII століття.
Колонії братства гернгутерів ґрунтувалися на принципі спільного ведення господарства. Крім проповідницької діяльності особливе значення приділяли освіті, медицині та розвитку ремесел, що відбивалося на структурі поселень. Метою місій було поліпшення умов життя своїх місцевих парафіян.
На території тодішньої Російської імперії першими місцями, в яких гернгутери розпочали місіонерську діяльність уже наприкінці 1720-х років, були острів Сааремаа, а також міста Рига і Ревель (Таллінн). Пізніше за Катерини II в середині XVIII століття було засновано поселення Сарепта біля Царицина (Волгоград).
Найбільша хвиля переселення в Росію припала на часи правління Олександра I, проте в середині XIX століття громади гернгутерів на території Російської імперії були змушені увійти в загальну євангелічну церкву.
Моравська церква в наші дні
Нині загальна чисельність парафіян Моравської церкви у світі перевищує один мільйон осіб. Близько 75 відсотків припадає на країни Африки, понад 15 відсотків - держави Центральної Америки. Решта - на Північну Америку, Європу та інші регіони.
У континентальній Європі громади гернгутерів існують у Німеччині, Данії, Нідерландах, Швейцарії, Швеції, Естонії, Латвії та Албанії. Німецькі громади знаходяться, зокрема, в Берліні, Котбусі, Дрездені, Гамбурзі, Франкфурті-на-Майні, Нойвіді та Цвікау.
Історії Моравської церкви та місіонерської діяльності братства присвячений Етнографічний музей Гернгута - Völkerkundemuseum Herrnhut (voelkerkunde-herrnhut.skd.museum).