"Захищати від булінгу потрібно і дітей, і дорослих"

Останнім часом Україну сколихують повідомлення про випадки насильства у школах. Днями на Львівщині зі скандалом звільнили сільську вчительку після оприлюднення у мережі відео, на якому видно, як вона застосовує фізичну силу щодо одинадцятирічного учня. Так само нещодавно гучне звільнення трапилося в Одесі, де вчителька довела до сліз україномовну школярку. DW поспілкувалася з українським освітнім омбудсменом про жорстоке поводження в українських школах, покарання за булінг та способи запобігання йому.

Deutsche Welle: Пане Горбачов, гучні повідомлення про вчительську агресію час від часу виринають в українських ЗМІ. Наскільки гострою є ця проблема?

Сергій Горбачов: Агресія зростає всюди, і школа, на жаль, не виняток. Поки в нас немає сформованого громадянського суспільства, яке базується на розумінні, що дотримання прав іншої людини є запорукою дотримання моїх прав, на суттєві позитивні зрушення годі й очікувати. Ви згадали про нещодавній випадок на Львівщині. Така поведінка вчительки абсолютно неприпустима. Але чи Ви звернули увагу на коментарі під цим відео (на відеоплатформах в інтернеті. - Ред.)? Адже там чимало дописів, які виправдовують такий "спосіб виховання"! Причому далеко не лише від вчителів: чимало батьків це підтримують. І це дійсно велика проблема.

До Вас як до омбудсмена часто звертаються з подібними проблемами?

Досить часто.

Які методи у спілкуванні між вчителями та учнями вважаються припустимими, а які - ні?

Вичерпний перелік дати неможливо: методів спілкування вчителя з учнями чимало. Головне - щоб спілкування базувалося на безумовній повазі до особистості та справедливій вимогливості вчителя. Звичайно, будь-які "методи покарання" через цькування, приниження чи, у найгіршому випадку, фізичне покарання, неприпустимі в принципі. Це навіть не розглядається як взагалі можливий варіант нормального спілкування між вчителем і учнем. Виведення з класу, куток, запотиличники чи стусани - абсолютно неприпустимі.

Разом з тим, у батьківських групах у соцмережах можна знайти масу прикладів образливої поведінки вчителів щодо дітей. Чому в освітніх закладах досі толерують таку агресивну поведінку?

На жаль, це толерується не лише учителями, а й батьками. Те, що вчитель не має так поводитися стосовно дитини - професійно, по-людськи - це сто відсотків. Але якщо так само, стусанами, з дитиною "спілкуються" вдома батьки? На жаль, якщо насильницькі дії є в суспільстві, то було б наївно вважати, що такого не буде у школі, яка є складовою суспільства. Це ненормально, з цим треба боротися, але треба мати очі відкритими і чесно давати відповіді - навіть на неприємні запитання. Яке суспільство - така й школа.

Читайте також: Ірена Карпа: Булінг у школі - що робити батькам?

Натомість на захист учителів можна почути такі аргументи як те, що діти часто провокують педагогів, поважають менше, ніж раніше…

Я не знаю, у якій країні фіалкових фей жили раніше люди, які стверджують, що не існувало неповаги до вчителя у радянській школі. Я закінчив школу у 1976 році, почав працювати вчителем у 1984-му і глибоко переконаний, що все залежить від учителя. Завжди були вчителі, яких поважали, і з їхньою думкою рахувалися діти. Але й тоді були ті, які не дуже-то мали авторитет. Усе залежить від того, наскільки вчитель готовий професійно та психологічно до роботи в таких непростих умовах, бо робота вчителя - дуже складна.

Уже майже два роки в Україні чинна стаття адміністративного кодексу, яка передбачає відповідальність за булінг в освітньому процесі. Чи поширені випадки, коли педагогів карають за цькування учнів?

Так, такі випадки також є предметом реагування і судових рішень. Причому фігурантами цих рішень є і вчителі, і учні, і батьки. Загалом у відкритому реєстрі судових рішень за ключовим словом "булінг" можна знайти майже 750 судових рішень. Але велика проблема у тому, що закон недосконалий, він розглядає випадки булінгу лише у тих ситуаціях, коли там задіяна неповнолітня особа. І це створює величезну проблему. Оскільки, наприклад, студенти, які переважно є повнолітніми, залишаються поза межами правового захисту в випадках булінгу. І це треба змінювати. Також непоодинокі ситуації булінгу між дорослими людьми. Наприклад, я сьогодні отримав звернення від учителя, який каже, що став об'єктом булінгу з боку мами одного з учнів. Вона цькує вчителя у соціальних мережах. Це дуже складна ситуація, бо в законодавчому полі між дорослими людьми булінгу нібито не існує, хоча фактично він, на жаль, є.

Що у таких випадках радите учителям?

Подавати заяви до поліції за хуліганство, спробувати звернутися до кіберполіції.

Читайте також: Карантин і дистанційне навчання: вчителям в Україні бракує онлайн-грамотності

Передбачене законом покарання за булінг сьогодні - це штрафи або громадські роботи. Чи вдало працює наявний механізм притягнення до відповідальності, на Вашу думку?

Те, що ми бачимо, - закон працює. Я загалом позитивно оцінюю ухвалення та реалізацію цього закону, бо він зрушив з місця величезну проблему булінгу і звернув на це увагу суспільства. Загалом близько 750 випадків - це не так вже й багато, адже в Україні більше 600 судів першої інстанції, тобто це одна-дві справи на кожен суд протягом майже двох років. А захищати треба системно всіх: і дітей, і дорослих, і тих, хто навчається, і тих, хто навчає.

Чи міг би виправити ситуацію відеонагляд у коридорах чи класах шкіл?

Це дуже складне питання, оскільки воно потребує узгоджених і досить складних рішень - організаційних, фінансових, правових, технічних тощо. Наприклад, важливе питання захисту персональної інформації. Я загалом за те, щоб була відеофіксація. Не спостереження, коли хтось сидить і дивиться, а фіксація - коли ми записуємо і, за необхідності, можемо подивитися, що сталося, щоб мати більш об'єктивну картину. Може видатися парадоксальним, але я переконаний, що у відеофіксації мають бути зацікавлені не лише батьки, але й учителі. Оскільки в освіті ми стикаємося з величезною кількістю ситуацій, коли є слово однієї людини проти слова проти слова іншої, і лише відеодокази можуть показати, що було насправді. Тому я б вважав дуже доцільним запровадити відеофіксацію у закладах освіти. На мою думку, це зніме одразу велику купу непорозумінь між вчителями, дітьми та батьками. 

В Україні є поширеною практика одягати дітям годинники із функцією аудіозапису. Чи виправдані такі і інші гаджети під час освітнього процесу?

Позиція освітнього омбудсмена однозначна: діти мають право це робити. Я нагадаю, що є стаття 34 Конституції України, яка забезпечує право кожної людини вільно збирати і розповсюджувати інформацію, окрім інформації з обмеженим доступом. При цьому до інформації з обмеженим доступом не належить інформація, яка може свідчити про порушення прав. Тому, якщо діти використовують гаджети для фіксації будь-яких дій під час занять саме з цією метою - фіксацією можливих порушень прав в освіті, то це використання є законним. Ніхто не має права заборонити їх носити. Це незаконно, як і змушувати носити дітей шкільну форму. 

Як у такому разі Ви ставитися до законодавчої ініціативи заборонити смартфони у школах?

Хай мене вибачать за різке формулювання, але це повна маячня. З тим же успіхом можна намагатися заборонити телефони взагалі.

Якою має бути поведінка батьків, якщо дитину кривдить учитель?

Необхідно діяти в межах законодавства. Є чинний наказ міністерства освіти річної давнини про порядок реагування на випадки булінгу. До цього наказу від міністерства був виданий також лист-роз'яснення, як необхідно поводитися батькам, учителям, поліції у випадку підозри булінгу. Найперше треба звернутися до керівника закладу, далі директор школи має повідомити поліцію, створити комісію для розслідування. І потім вже ухвалювати певні дисциплінарні і адміністративні рішення.