Німецький правник: "Слідство щодо Бучі дійде до Путіна"

Deutsche Welle: пане професоре Етер, весь світ нині говорить про масові вбивства цивільного населення у передмістях Києва, в яких звинувачують російських вояків. Євросоюз вже говорить про те, щоби відправити до України слідчих, аби допомогти розслідувати ці злочини. Як Ви собі уявляєте цю роботу?

Професор Штефан Етер (Stefan Oeter): Потрібні судмедексперти і експерти з форензики, які ретельно задокументують, що сталося із загиблими. Так само, як би вони проводили первинні слідчі дії у випадку будь-якого вбивства. Паралельно треба збирати підтвердження дат, коли саме відбулися вбивства. Супутникові знімки, вже оприлюднені у ЗМІ, на яких видно, що тіла лежали на вулицях у період, коли територію міста контролювали російські підрозділи, вже є одним з таких ключових свідчень. Вже нині очевидно, що російські твердження, що у відповідний період жодних смертей цивільних не було, не є правдоподібними. Це лише початковий рівень слідства - як кажуть фахівці "мікрорівень". Однак за воєнні злочини зазвичай притягують до відповідальності на "макрорівні". Йдеться про те, хто віддавав накази. Цим займатиметься Міжнародний кримінальний суд. Розслідування щодо злочинів цієї війни загалом вже розпочалося кілька тижнів тому, після того, як з відповідною ініціативою виступили кілька десятків країн. Паралельно, зокрема, у Німеччині, Федеральний прокурор ініціював збір матеріалів про цю війну. Коли йдеться про притягнення до відповідальності за воєнні злочини, вивчаються передовсім системні явища. Якщо схожі злочини протягом війни спостерігаються непоодиноко, а систематично - у різних місцях і в різний час, тоді можна довести, що відповідальність за ці злочини несуть не лише окремі виконавці, але й найвище командування. Якщо взяти приклад Бучі: не йтиметься про те, щоби притягнути до відповідальності окремо взятих  бійців окремо взятого підрозділу. А про те, щоби притягнути до відповідальності військове і політичне керівництво країни, які і відповідальні за те, в який спосіб воює військо.

Якщо говорити про Бучу. Йдеться, за попередніми даними, про близько трьохсот цивільних осіб, яких було, вочевидь, вбито за різних обставин. Когось застрелили зі зв'язаними руками пострілом у потилицю, когось розстріляли, як розповідають очевидці, коли людина наважилася вилізти з підвалу і вийшла на вулицю. Може виявитися, що не вдасться довести, що за цими вбивствами був конкретний наказ. Однак і ексцесом окремих бійців, це, імовірно, не є - надто вже багато смертей. Як і кого можна покарати за такого роду вбивства?

Відправною точкою є мікрорівень. Детально задокументувати вбивства. У цьому дуже важливою буде допомога слідчих з країн ЄС. Бо українська сторона може сама не впоратися з такими обсягами роботи. Важливо, щоби цю роботу робила міжнародна команда слідчих, щоб звести нанівець можливі закиди у необ'єктивності українських слідчих. Це звична практика, що докази збираються децентралізовано і по мірі готовності передаються прокурору при Міжнародному кримінальному суду, який вирішує, чи продовжувати слідство чи передавати справу до суду. При цьому слідство фокусується на окремих кричущих епізодах імовірних воєнних злочинів. Задокументувати повноцінно з кримінологічної точки зору всі без винятку злочини просто неможливо - не вистачить жодних фахових ресурсів, та й не до всієї території України є доступ. Отже, якщо подивитись на провадження, які розглядає Міжнародний кримінальний суд, то завжди йдеться про окремі злочини, які є характерними для конкретної війни.

Чи є, на Вашу думку, вбивства цивільного населення у Бучі саме таким прикладом воєнних злочинів, на якому може сфокусуватися судовий процес?

Так, ці вбивства можуть бути одним прикладом воєнних злочинів, інший мав би фокусуватися на невибіркових обстрілах і бомбардуваннях, які ми спостерігаємо, зокрема, у Харкові і Маріуполі. Ці приклади злочинів задокументувати легше - для цього не потрібна робота експертів з форензики на мікрорівні. Достатньо просто проаналізувати знімки і буде зрозуміло, що війна ведеться забороненими методами, ігноруючи жертви серед цивільного населення.

Повернемося до прикладу ймовірних злочинів у Бучі. Як у цьому випадку слідчим перейти від мікрорівня на макрорівень - довести відповідальність командування?

Тут ми маємо справу, вочевидь, з брутальними вояками, які ігнорують будь-які правила гуманітарного міжнародного права. У випадку Росії це не дивує. Російська армія орієнтована на підготовку солдатів, які воюють у брутальний спосіб. У цій армії ніколи особливо не практикувалися дисциплінарні провадження проти вояків, які своїми діями порушували міжнародне гуманітарне право. Це ще м'яко кажучи. Ми бачили, як вони воювали у Чечні. Командування щонайменше ніколи не втручається і не зупиняє брутальні атаки на цивільне населення. Тому у судовому процесі треба довести, що вбивства цивільного населення - це не ексцес окремих солдатів, а брутальна модель поведінки, яка або була такою відповідно до відданого наказу, або щонайменше мала пасивне схвалення командування.

Як збирати відповідні докази щодо наказів? Вони у таких ситуаціях віддаються усно. Чи можна допитувати полонених?

Допити слідчими полонених неможливі. Їх можна лише запитувати, в якому підрозділі вони несли службу, хто був командиром - мінімальна інформація. Однак у таких ситуаціях полонені, які стали свідками злочинів проти цивільного населення, нерідко самі висловлюють бажання свідчити. Ми маємо, зокрема, приклади свідчень сербських солдатів щодо того, що відбулося у Сребрениці. Такого роду злочини виходять за рамки того, з чим може жити нормальна людина, якщо вона не геть "відморожена". Тоді людина в якийсь момент хоче говорити про пережите чи побачене. Зазвичай у підрозділах, які вчиняли злочини, знаходиться хтось, хто не хоче з цим жити і мовчати. Тут все залежить від обставин - чи були на місці злочинів і солдати строкової служби, чи виключно бійці таких підрозділів як ПВК Вагнера або сумнозвісні "чеченці".

Чи "вагнерівці", чи "чеченці" - зрештою багато хто, імовірно, запитує себе, чи будуть на лаві підсудних Володимир Путін і його міністр оборони пан Шойгу? Вони послали своїх вояків в Україну для "денацифікації" після багаторічного промивання мізків, посіявши в усьому суспільстві ненависть до українців. Чи може процес щодо воєнних злочинів на прикладі подій у Бучі вийти на Путіна і Шойгу?

Пропаганда ненависті матиме значення, коли йтиметься про те, якою є відповідальність за воєнні злочини вищого керівництва. Але незалежно від цього, відсутність в армії будь-якого контролю і дисциплінарного покарання за злочини проти цивільного населення вже є самодостатнім воєнним злочином. Окремі злочинні ексцеси були також, наприклад, і в армії США. Взяти хоча би тортури в іракській тюрмі Абу-Грейб. Однак в армії США є дієві структури, завдання яких притягувати за відповідальність за такі речі. Ніколи не чув, щоби у цьому напрямку щось робилося у російській армії.

І хто ж, на Вашу думку, зрештою має понести відповідальність?

Пан Путін. Саме на ньому лежить відповідальність за цю війну, яку він розв'язав.

Ви вірите в те, що це можна буде довести у суді?

Так.

На якій підставі?

Перш за все, тут йдеться про заборону розв'язування воєнної агресії, що прописано у Римському статуті. Однак цей злочин непідсудний Міжнародному кримінальному суду. Тому потрібно створювати ще й "гібридний" трибунал на кшталт Нюрнберзького.

Чи вірите Ви в те, що Володимир Путін дійсно опиниться на лаві підсудних?

Поки він при владі у Росії - ні.

Чи можливий заочний процес?

У даному випадку ні. Якщо за Путіна й візьметься Міжнародний кримінальний суд, він може видати ордер на його арешт. Але тоді відбудеться те, що у колах юристів-міжнародників називають "театром Аль-Башира", названого на честь експрезидента Судану. Він 10 років, попри виданий МКС ордер на арешт, спокійно їздив країнами Африки і навіть за межами Африки. Чимало країн посилалися на те, що він як голова держави мав недоторканість. Отже, більш імовірним є сценарій, коли на території третіх держав заарештують якихось російських виконавців другої ланки і передадуть на лаву підсудних.