Експерт: Заборона каналів президентом має неприємний присмак

DW: В Україні запровадили санкції щодо телеканалів 112, NewsOne та ZIK, яким закидають ретрансляцію російської пропаганди. Самі ж канали, робота яких тепер заблокована, називають санкції "знищенням" та говорять про "розправу над неугодними ЗМІ". Чи це так, на Вашу думку?

Крістіан-Жолт Варґа (Christian-Zsolt Varga): Спершу треба запитати себе, а чи не йдеться тут дійсно про пропагандистські канали. Адже якщо оцінювати їх за журналістськими критеріями, враховувати власників та їхні однозначні зв'язки з Росією, то більшість незалежних спостерігачів може дійти цілком виправданого висновку, що це саме так. Однак інше питання - чи можна такі канали забороняти попри все це.

Яка реакція держави, на Вашу думку, була би прийнятною? Як в ідеалі варто відповідати на пропаганду?

В ідеальному випадку треба поставити на шальки терезів дві речі. З одного боку, небезпека, яку може нести в собі пропаганда - аж до підбурювання до війни, коли люди нацьковані одне проти одного, як це вже відбувалося за час українсько-російської війни або в інших конфліктах. А з іншого боку - право на свободу думки і слова. Легко дивитися на Україну збоку та казати, мовляв, вибачайте, свобода слова, прийміть це, розслабтеся. Тож можуть бути цілком виправдані причини дійти висновку, що пропаганду потрібно заборонити.

Однак водночас не можна уникати пов'язаної із цим суспільної та правової дискусії. І те, що зараз відбулося, - заборона телеканалів указом президента (який ввів у дію рішення Ради нацбезпеки і оборони. - Ред.) - це якраз і є уникненням бажаного процесу. А саме - піти судовим шляхом, посилюючи таким чином правову державу в Україні. Це мала би супроводжувати дискусія у ЗМІ та суспільстві, аби було зрозуміло, чому саме це є пропагандою, мали би були наведені докази. Цього всього, на мою думку, не відбулося. Питання викликає також і часовий аспект. Чому Зеленський не зробив цього набагато раніше? Багато хто каже, що це пов'язано з внутрішньополітичними мотивами, тим, що рівень підтримки його партії падає, а близької до заборонених телеканалів політсили ("Опозиційна платформа - За життя". - Ред.) - зростає. Усе це має неприємний присмак.

Яких наслідків цього рішення варто очікувати?

Якщо дивитися на речі суто формально, то влада без жодних оголошень указом президента закрила три телеканали. Для свободи слова і думки буде великою проблемою, якщо всі просто сприймуть це як належне. Адже це означатиме, що влада тепер зможе закрити й інші телеканали, якщо захоче, або наступна влада зможе це зробити. Це може мати довгострокові наслідки для свободи слова. Бо це суперечить конструктивному підходу, коли йдеться про посилення плюралізму ЗМІ, незалежності суспільного мовлення, медійних компетенцій населення, підтримку політичного дискурсу, в якому представлені різні думки. Якщо йдеться про політичні інтереси Зеленського, які не обов'язково збігаються з безпековими інтересами держави, то значить, що був втрачений шанс піти цим конструктивним шляхом.

Читайте також: Санкції проти телеканалів - заради рейтингів чи заради України?

Тобто, на Вашу думку, судовий шлях був би кращий, щоб підкріпити закиди у пропаганді та якось обмежити ці телеканали в їхній діяльності?

Так, у правовій державі це - звичний шлях. Є закони, які забороняють пропаганду, є право на свободу думки. Це був би ідеальний шлях. Навіть якщо це пропаганда, навіть якщо влада може це підкріпити доказами і показати шкоду від неї, просто своїм рішенням закрити три телеканали - це не те, що може бути нормою. Тому зараз бажано було б, якби українські ЗМІ та журналісти відповідним чином вели дискусію про це, замість того щоб ставати на бік Зеленського, бо вважають це справедливим. Адже тут ідеться про власний інтерес незалежної журналістики і суспільства, який базується на принципах правової держави.

Тому що в іншому разі все це дуже хитка конструкція, яку можна швидко повернути в інший бік. Бо той, хто прийде до влади за пару років і матиме інші вподобання, може зробити те саме, але навпаки, пославшись на рішення попередників. Але в такий спосіб не можна довгостроково захистити свободу думки і слова.

Водночас не можна сказати, що рішення РНБО і президента Володимира Зеленського є раптовим. Воно ґрунтується на постанові Верховної Ради 2018 року, коли при владі в Україні були інші люди, та перевірці СБУ, яка тривала після цього.

Знову ж таки, бажання влади можна зрозуміти. Але якщо говорити про мотивацію Зеленського та, можливо, його попередників, то постає питання: яких успіхів вдалося досягти за допомогою схожих кроків, приміром, заборони російських соцмереж чи іншого? Чи дійсно можна говорити, що в такий спосіб вдалося вирішити проблему? Я не думаю.

Це дуже спрощений погляд на речі - вірити, що якщо щось відімкнути, то люди, схильні піддаватися дії пропаганди, візьмуть і змінять свої політичні переконання. Інший приклад такого спрощеного погляду - це створення державного телеканалу "Дім", націленого на жителів непідконтрольних районів Донбасу. Тут ідея полягає в тому, що пропаганду можна побороти за допомогою пропаганди. А це хибно, це ніби підливати олію у вогонь.