Пожежник з ФРН в Україні: Не міг спостерігати, склавши руки

"Момент пострілу з артилерії часто можна почути, снаряди летять з характерним свистом. Якщо почув постріл, у тебе є лічені секунди", - розповідає Нільс Таль (Nils Thal). Як і для тисяч пожежників, які щодня рятують людей, гасячи пожежі і дістаючи людей з-під завалів під час російських обстрілів прифронтових міст, війна стала для німця школою виживання. Під час одного з нещодавніх виїздів у Куп'янську на Харківщині у команді Таля було двоє поранених. "Ми всі впали на землю, щойно почули свист. Мені пощастило, що снаряд впав по інший бік пожежної машини. Уламками порешетило все навколо", - згадує рятувальник з Німеччини. За його словами, обстріли житлових кварталів українських міст у цій війні - буденність. "Іноді прилітає вдруге в те саме місце, вже коли працюють рятувальники. Таке враження, що навмисно б'ють по тих, хто рятує людей", - каже Таль.

Взяв відпустку і поїхав в Україну гасити вогонь

З перервами пожежник, починаючи з травня минулого року, по кілька місяців перебуває в Україні, часто у найгарячіших точках - спершу Харків, потім Костянтинівка на Донеччині, Херсон, а востаннє Куп'янськ на Харківщині. Куди саме їхати доброволець вирішує у координації між головним і регіональними управліннями ДСНС. Вогнеборець з баварського Нюрнберга під час виконання завдань іноді спить де доведеться - навіть на карематі. Грошей за роботу в Україні він не отримує. "Живу на заощадження. На роботі спершу взяв сабатікал (довготривала відпустка, оплачувана роботодавцем з накопичень робітника, який для цього протягом тривалого часу відмовляється від частини зарплати - Ред.), потім доведеться брати відпустку за свій рахунок", - каже Нільс Таль.

Серед друзів і знайомих у Німеччині до рішення Таля їхати туди, де війна, поставились по-різному. "Хтось підтримує мене, а хтось вважає божевільним", - розповідає пожежник. Він каже, що не міг просто склавши руки спостерігати за тим, що відбувається в Україні. "Ця війна розповсюджується зі сходу на захід, вона спрямована проти всього, чого ми досягнули після Другої світової війни. Це війна проти світового порядку, проти прав людини, проти свободи, рівності і демократії. Розуміючи це і дивлячись на страждання людей, я мав щось робити", - пояснює своє рішення пожежник з 15-річним стажем. Таль визнає, що емоційно буває непросто: на відміну від виїздів на виклики у мирній Німеччині, в Україні після російських обстрілів під завалами часто вже не вдається нікого врятувати.  

Щоб іноземні добровольці, такі як він, могли допомагати українським вогнеборцям з офіційним статусом, працюючи разом в одній команді на завданні, в Україні торік навіть було внесено відповідні зміни до законодавства. Щоправда, інших таких добровольців з-закордону Таль, за його словами, досі не зустрічав. Вивчити українську німцеві досі так і не вдалося, але це, за його словами, не проблема. "В Україні чимало людей знають англійську. Але навіть якби і не знали: пожежники завжди порозуміються, адже знають свою справу - куди бігти і за що братися, як розгорнути шланг і куди його тягнути", - каже, підморгуючи, доброволець. Знання мови, додає він, більше потрібні не на завданнях, а у приватному спілкуванні на відпочинку після виїздів.

Допомога з Німеччини

Про те, як потерпає від російської агресії цивільне населення в Україні, Нільс Таль регулярно розповідає німецьким ЗМІ. Це допомагає і тим, хто збирає допомогу для країни. "Він нагадує, наскільки жахлива ситуація у зоні бойових дій. Такі свідчення очевидця допомагають німцям усвідомити наслідки того, що відбувається. Це дуже важливо", - каже Ґунтер Маасен (Gunther Maassen) з громадської організації Sankt Augustin Hilft. Разом з однодумцями Маасен з перших днів війни возить гуманітарну допомогу до України. Крім медичного обладнання і багатьох речей першої необхідності, це й обладнання для гасіння пожеж, зокрема і декілька пожежних машин. "Потреби скрізь дуже великі. І на фронті, і в тилу. Адже громади віддають свою техніку, щоб допомагати тим, хто під обстрілами", - розповідає Маасен. Його організація збирає по пожежних частинах Німеччини якісне, але списане через оновлення матеріального резерву, устаткування - від касок і захисних костюмів до протигазів і чобіт. На початку серпня через партнерські благодійні організації у координації з Нільсом Талем вдалося передати допомогу у гарячі точки. Зокрема, домішки для гасіння. У цьому напрямку потрібно ще багато допомоги, визнає волонтер.

Будь-яка допомога благодійників для українських пожежників - на вагу золота, каже Нільс Таль. "Часто доводиться працювати зі старим обладнанням, яке не в найкращому стані. Подекуди доводиться гасити просто водою, бо немає сучасних сумішей. У Німеччині прийнято користуватися полімерними адгезивними добавками. Вода з такими добавками має глибше проникнення у поверхні. Це дозволяє уникнути повторних займань, що може статися, коли звичайна вода без добавок випаровується. Але таких добавок в Україні я не зустрічав", - розповідає німецький доброволець. Він ділиться своїми спостереженнями з українськими і німецькими волонтерами, які звертаються за консультаціями.

Прості емоції "сталевих" людей

"Гради", ракети і касетні снаряди приносять смерть, вогонь і руїни постійно. Без залізних нервів таке місяцями не витримати. Та все ж і у рятувальників на війні знаходиться місце емоціям, зізнається Таль. "Коли внаслідок обстрілу у Куп'янську у нас було двоє поранених, я зміг дорогою до шпиталю надати допомогу одному з них, бо маю кваліфікацію санітара. Коли поранені були у безпеці і ми трохи перевели дух, один з колег підійшов до мене і обійняв. Це і був найбільш емоційний момент для мене", - пригадує Нільс Таль. В Україні він побачив багато страждань, але й багато братерства та сили духу. Моменти, які він пам'ятатиме все життя. У Німеччині він не раз зустрічав здивування тим, яку високу ціну українці готові заплатити за свою свободу. "Я пояснюю німцям, що жити у неволі, під окупацією свавільної диктатури - це ще гірше", - каже Нільс Таль. Він хоче підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно.