Експерт з ФРН: Указ Путіна про воєнний стан - акт розпачу

Президент Росії Володимир Путін оголосив на засіданні Ради безпеки 19 жовтня, що підписав указ про запровадження воєнного стану в анексованих РФ наприкінці вересня частинах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України з 20 жовтня. Як вплине такий розвиток подій на ситуацію на фронті і чи є він черговим кроком на шляху до можливої ​​ядерної ескалації конфлікту? На ці та інші запитання DW відповів голова Інституту безпекової політики Університету Кіля, професор Йоахім Краузе (Joachim Krause).

DW: Професоре Краузе, воєнний стан відрізняється від надзвичайного тим, що його запроваджують лише за наявності зовнішньої загрози. Наскільки значущою є така зміна позиції Росії щодо того, що відбувається на фронті?

Йоахім Краузе: На даний момент я взагалі не бачу, що щось зміниться. Оскільки воєнний стан або надзвичайний стан означають ніщо інше, як те, що влада може робити, що хоче, і головне, військова адміністрація може взяти у свої руки управління цими областями. Тоді виникає ситуація беззаконня, а цих районах вона панує вже й так. Тому я припускаю, що це (запровадження воєнного стану. - Ред.) не принесе нічого нового. Однак воно може означати - і це те, що мене турбує, - що росіяни можуть спробувати насильно вивезти населення цих районів, що залишилося, на територію Росії, як це вже робиться в Херсоні. Я припускаю, що це і є справжній мотив.

При цьому значна частина українських областей, частково анексованих Росією, зовсім не перебуває під контролем РФ. До того ж, поки незрозуміло, як довго ці території залишаться під російською окупацією. Зараз ми спостерігаємо, що військова "адміністрація" Херсона хоче евакуювати цивільне населення, але відбувається це, швидше за все, проти волі людей. Імовірно, запровадження воєнного стану потрібно, щоб створити для цього правове підґрунтя. Втім, як я вже зазначив, люди перебувають там і так у ситуації беззаконня, тож для них навряд чи щось серйозно зміниться.

"Путін надсилає політичний сигнал Заходу"

Деякі експерти зазначають, що Путін завжди хоче виглядати непередбачуваним у своїх рішеннях. Але чи можна сказати, що рішення про запровадження воєнного стану на анексованих територіях, враховуючи "евакуацію населення" з Херсона, що почалася раніше, справді стало несподіваним?

Думаю, що на це не розраховував жоден із серйозних спостерігачів. Саме тому, що для цих регіонів мало що зміниться. Не знаю, чи це ознака непередбачуваності Путіна, чи це лише сигнал, за допомогою якого він хоче дати зрозуміти, наскільки серйозні його наміри. Імовірно, це політичний сигнал Заходу, щоб він сильно задумався про те, що ж хотів цим сказати Путін.

Чи можна трактувати цей захід і як новий ступінь ескалації?

Поки що я не розцінюю це як ескалацію, оскільки це не військова, а суто словесна дія. Думаю, Путін має ще багато можливостей для військової ескалації, але поки я не став би трактувати цей крок як таку. Якщо це ознака того, що українське населення почнуть насильно вивозити до Росії, то для України це, звичайно, ескалація, але саме не з військової точки зору, а з точки зору впливу на цивільне населення. Я можу собі уявити, що більшість українців, які виживають у цих районах, не хочуть, щоб їх насильно вивезли до Росії та асимілювали там проти волі як "нових росіян".

Чи можна припустити, що одним із наслідків запровадження воєнного стану на анексованих територіях стане призов чоловічого населення до російської армії?

Так, вони (окупаційна влада - Ред.) роблять це вже зараз, це жахливо: рекрутують молодих чоловіків на окупованих територіях, щоб вони воювали проти своєї країни. Це можуть почати робити ще більш систематично, хоча я не знаю, скільки молодих чоловіків там ще залишилося. Адже це лише частина від населення, яке там проживало раніше. Я припускаю, що це, скоріше, якийсь акт відчаю, спрямований на те, щоб показати, що Росія ще дієздатна. Проте загалом стан російських збройних сил не особливо добрий. Навпаки, видно, що всюди падає моральний дух, що росіяни мають проблеми з забезпеченням, з боєприпасами. І все це, з російської точки зору,- нехороший знак.

Насамперед, становище російських військ на захід від Дніпра стає дедалі важчим. Вже постає запитання: чи можуть вони ще гідно відступити чи українці їх зімнуть і візьмуть у полон? А це від 20 до 25 тисяч солдатів. Це не просто якась дрібна частка російської військової сили. Тож подивимося. Думаю, найближчими днями в ділянці Херсона багато що зміниться. І це може дуже вплинути на розрахунок російської сторони.

"Україна готова до російської "помсти" за успіхи ЗСУ"

Чи не могли б ви сказати конкретніше, яких змін ви очікуєте?

Припустімо, що українці повернуть собі Херсон та всю Херсонську область на захід від Дніпра. Це стало б для росіян великою поразкою. Я не став би порівнювати це зі Сталінградом, але це масштаби, що наближаються до того. Я побоююся, що в такому разі росіяни можуть зробити якийсь крок відчаю - наприклад, підірвати греблю, щоб затопити всю цю територію. Я можу уявити це як помсту. Або вони, мабуть, знову почнуть посилено атакувати дронами і всім, що мають ще, українські цивільні цілі. Звісно, ​​це вимагає від західних країн зміцнення системи ППО України.

Чи є Україна підготовленою до такого розвитку подій?

Думаю, так. Мене захоплює здатність української сторони підлаштовуватися під різні зміни та передбачати, що робитимуть росіяни. Щодо цього я налаштований досить оптимістично, оскільки думаю, що українське командування взяло такі сценарії до уваги.

Чи може стати проявом помсти у разі подальших успіхів ЗСУ застосування Росією ядерної зброї?

Це хороше питання, на яке ніхто не знає точної відповіді. Росія має ще багато інших варіантів для ескалації, перед тим як переміститися до ядерної сфери. Я вважаю це малоймовірним, адже реакція із боку Заходу у такому разі може повністю порушити російський розрахунок. Росіянам слід мати на увазі: якщо вони захочуть примусити Україну до капітуляції за допомогою ядерної зброї, західні держави почнуть масштабну операцію, в ході якої вони повністю знищать російські війська в Україні і пригрозять у разі повторного використання Росією ядерної зброї ядерною відповіддю. Я не думаю, що Путін піде на це, адже це послабить чи знищить усю вертикаль його влади. Настане момент, коли у Путіна більше не залишиться військових опцій в Україні. І тоді, як я гадаю, він подасть сигнал, що готовий до компромісів. Після цього для нього збудують маленький місток, але не такий, що передбачає територіальні втрати для України, а якийсь символічний. Але для цього важливо, щоб російські війська відійшли за кордони, які були до лютого цього року.

А як же Крим?

Може статися, що російський фронт повністю провалиться і Україна займе Крим. В іншому разі, я думаю, що повернення Криму Україні потрібно буде домагатися дипломатичним шляхом, за якого Захід зробить це умовою для зняття санкцій.