Непростий шлях українських біженців з Росії до Естонії

Для багатьох українців спроба вибратися в ЄС з території Росії - це не просто виснажлива подорож, підготовка до якої може зайняти кілька тижнів, а й справжнє випробування на міцність.

Анніка (ім'я змінено редакцією на прохання співрозмовниці), якій довелося провести шість днів за суворих погодних умов біля пропускного пункту Куничина гора на кордоні Росії з Естонією, каже, що російській офіційні органи втратили будь-яку людяність. "Я плакала, я ридала, коли бачила маленьких дітей і як все це було жорстоко. Бачила, як у таких умовах усі раптово втрачають людську подобу", - згадує 40-річна жінка у розмові з DW.

Втеча від "русского мира"

У 2014 році, коли перші вибухи в Донецьку та Луганську сповістили про прихід в Україну того, що президент РФ Володимир Путін називає "русским миром", Анніка поїхала зі свого села під Маріуполем до Києва, де могла почуватися у безпеці.

Після повномасштабного російського вторгнення в лютому цього року вона спробувала возз'єднатися з літніми батьками, які залишилися на окупованих територіях на Донеччині, розповідає дівчина. Лише у вересні їй удалося зустрітися з батьками - в Москві та, як вона каже, завдяки допомозі волонтерів.

Читайте також: Парламент Естонії оголосив російський режим терористичним

Провівши 10 днів у Росії, Анніка вирушила до Естонії без батьків. Ті вирішили повернутися на батьківщину попри окупацію - мовляв, вони провели там 70 років життя, там залишилися друзі та власність, розповідає дівчина.

За словами Анніки, на пропускному пункті Шумілкіно не менше двох тисяч людей чекали на перетин кордону. Там же вишикувалась і  довжелезна черга з автомобілів. Тож 29 вересня жінка вирішила спробувати в'їхати до Естонії через інший КПП - Куничина гора. Вона розповідає, що простояла там у черзі шість днів.

Проблеми українців, які виїжджають з Росії

"Нам не потрібні вороги... адже у нас є "русский мир", - констатує вона з гіркотою. Анніка вважає, що мордування людей на кордоні є частиною війни Кремля проти України. Російські прикордонники навмисно змушували українців чекати у черзі та викликали на контроль тих, хто мав інше громадянство, стверджує вона.

Першу ніч Анніка провела просто неба на КПП. Потім волонтери знайшли для неї можливість переночувати у сусідньому селі. Щовісім годин Анніці доводилося повертатися на своє місце в черзі, де, за її словами, залишалися близько 600-800 чоловіків - переважно українські біженці, які чекали там без їжі та води. Жінки і діти були в інших місцях, не на вулиці.

Але найгірше настало за чотири дні. "Гілки ламалися і гнулися від вітру і дощу. Здавалося, що на вулиці було 20 градусів морозу. Ми намагалися сховатися від негоди, - згадує Анніка, описуючи безпомічних людей, які сиділи на уступі під зливою, що тривала два дні. - Весь мій одяг був мокрим. Я вилила по склянці води з кожного черевика".

Читайте також: Тимчасовий захист для українців у ЄС продовжують на рік

З 2 по 4 жовтня - у дні, які Анніка називає найгіршими, - температура у найближчому до прикордонного пункту Куничина гора місті коливалася від 5 до 11 градусів за Цельсієм. Згідно з прогнозом погоди, упродовж цих двох днів постійно йшов дощ. За словами Аніки, за 24 години на цьому КПП пропустили лише п'ятьох українців.

Волонтери про відмову українцям у в'їзді до Естонії

Мережа волонтерів "Друзі Маріуполя в Естонії" (Mariupoli Sõbrad), яка надає гуманітарну допомогу українцям, підтвердила, що в останній тиждень вересня тисячам біженців не дали виїхати з Росії щонайменше на трьох прикордонних пунктах до Естонії. "Російські прикордонні служби почали посилювати контроль. Вони намагаються зловити людей - імовірно, чоловіків, які хочуть втекти з Росії та від мобілізації", - каже Олександра Авер'янова з правління мережі, яка, зокрема, допомагає українським біженцям перетнути кордон із цією балтійською державою.

"Схоже, над ними (українцями. - Ред.) знущаються", - написав у чаті Telegram один з волонтерів, який був на контрольно-пропускних пунктах Шумілкіно та Куничина гора.

Були чутки, що дві жінки начебто померли, поки чекали перетину кордону. За словами Авер'янової, у кімнаті для допитів на російському прикордонному пункті Івангород український чоловік перерізав собі горло шматком скла.

Коли Анніка нарешті перетнула кордон Естонії, вона розплакалася. Біженка каже, що чашка гарячого чаю, яку їй протягли естонські прикордонники, змусила її замислитися: як те, що їй довелося пережити, можливо у 21-му столітті? "Якщо так поводяться з переміщеними особами, то що ж вони (російська влада. - Ред.) роблять із ув'язненими, з військовослужбовцями?" - питає українка.

Ситуація на естонському кордоні в Нарві

Нинішній гуманітарній кризі передувала ситуація, про яку волонтери говорили ще в середині літа. Тоді різко зросла кількість українських біженців, яким естонська влада відмовляла у в'їзді. Незабаром Таллінн ухвалив рішення заборонити в'їзд росіянам, які уже мали шенгенські візи.

Уродженець Донецька Данило (він попросив не називати його прізвище з міркувань безпеки) розповідає, що гостював у родичів у Росії, коли почалося повномасштабне російське вторгнення до сусідньої держави. Грошей, аби негайно повернутися до України, йому не вистачало.

25-річний чоловік розповідає, що протягом п'яти місяців працював на підробітках, щоб вижити та зібрати кошти на виїзд із Росії. При цьому він каже, що не раз ставав жертвою несумлінних роботодавців, працював і жив у плачевних умовах. Він був у розпачі. Чоловік розповідає, що не хотів приймати російське громадянство і залишатися в країні, що він теоретично міг би зробити. Мовляв, сплачуючи податки, він би фінансував російську армію, а робити цього не хотів.

Лише в середині серпня Данило звернувся до волонтерів та вирішив за їхньої допомоги спробувати перебратися до Європи через естонський прикордонний пункт у Нарві, каже чоловік. Він планував зустрітися з матір'ю та братом у Німеччині. "Мене запитали, чому я так довго залишався в Росії", - розповідає Данило про спілкування з естонськими прикордонниками. Після тригодинного очікування чоловікові повідомили, що йому відмовлено у в'їзді, оскільки він залишив Україну ще до початку війни. При цьому естонські прикордонники запропонували йому повернутися наступного дня та спробувати перетнути кордон як турист, маючи при собі страховку, зворотні квитки, лист про броню в готелі та готівку, розповідає чоловік.

Єдиним виходом для Данила тоді було вперше в житті переночувати у полі просто неба. Однак, коли він повернувся наступного дня з необхідними документами, прикордонники знову відмовили йому нібито через те, що він уже отримав відмову днем ​​раніше, каже хлопець.

Наступного дня він без проблем перетнув кордон Фінляндії, хоча це й означало для нього прокласти набагато довший шлях. Дорогою до нього приєднався ще один українець, якому також відмовили у в'їзді в Естонію на одному з КПП, розповідає Данило.

Непроста подорож

Естонська влада підтвердила, що з початку війни щонайменше 1091 громадянину України було відмовлено у в'їзді до Європейського Союзу через Естонію. Лише у вересні не дозволили в'їхати 306 українцям - це втричі більше, ніж за перші три місяці війни. З 24 лютого до цієї балтійської держави в'їхали близько 109 тисяч громадян України.

"Однією з причин відмови у в'їзді в країну може бути загроза громадському порядку або національній безпеці", - пояснює Егерт Бєлічев, голова відділу прикордонної охорони Департаменту поліції та прикордонної охорони Естонії. "Серед тих, кому відмовлено у в'їзді, є, наприклад, люди, які довгий час живуть і працюють у Росії та приїжджають до Естонії не як біженці, а як туристи або для відвідання родичів чи друзів", - продовжує він.

Хоча для цього немає жодних юридичних підстав, схоже, що естонська влада часто відмовляє у в'їзді українським чоловікам - уродженцям окупованих Росією територій, які, на їхню думку, занадто довго пробули в Росії.

DW вдалося поспілкуватись ще з одним українським біженцем, якому відмову у в'їзді до Естонії нарвські прикордонники пояснили тим, що він надто довго пробув у Росії. Чоловік залишив окуповану територію України після 24 лютого. Замість їхати через регіони, де точилися бої, він обрав простіший варіант - через Росію у бік естонського кордону. Цей маршрут він подолав за два тижні. Ще один біженець розповів, що через аналогічні причини його не пустили до Латвії.

"Ми впускаємо не кожного, хто просто каже, що він українець, - коментує Каймо Кууск, посол Естонії в Україні. - Занадто багато часу в Росії - це не два тижні. Йдеться про понад 10 років".

Ця заява, однак, не підтверджується практикою. Зважаючи на все, жорсткий підхід Естонії не враховує проблеми, з якими стикаються українці, рятуючись від війни. Волонтери розповідають, що біженцям іноді потрібні тижні, щоб організувати свою поїздку та відновитися після втечі з охоплених війною регіонів України. Перетин кордону ЄС дає багатьом з них можливість відчути себе в іншому світі. "Люди видихають і розуміють, що вони потрапили з пекла до цивілізації", - каже Анніка.