Небезпека депресії. Як пандемія COVID-19 впливає на психіку

Deutsche Welle: Деякі люди з депресією звертаються до соціальних медіа як до інструменту самолікування, коли терапія залишається для них недоступною. Ви вважаєте це доброю альтернативою?

Еліз Пол: Це передусім залежить від того, як саме люди використовують соціальні медіа. Якщо вони роблять це, аби розповісти про труднощі та шукати підтримки, це може бути позитивним явищем, але якщо вони роблять це, аби уникнути вирішення проблем, це може мати негативні наслідки.

Ми також з'ясували, що надмірне слідкування за новинами та гортання стрічки в пошуку інформації про COVID-19 має взаємозв'язок з порушеннями психічного здоров'я, тому це справді залежить від того, яким чином ви користуєтесь соціальними мережами.

Читайте також: COVID-19 шкодить психіці або нервам кожного третього, хто перехворів, - дослідження

Наскільки добре терапевти зараз підготовлені до вирішення додаткових проблем, що виникли у їхніх пацієнтів внаслідок пандемії?

Я думаю, що це важко сказати. Як епідеміолог я не можу говорити від імені терапевтів, але я б хотів сказати, що вони також є людьми. Хоч кожен із нас зазнав впливу пандемії різною мірою, протягом останніх півтора років ми всі пройшли через неї разом і це створює підвищений попит на терапію.

Я сподіваюсь, що це буде нагодою для урядів, людей, що ухвалюють рішення, та навіть населення загалом, аби більше приділяти уваги душевному здоров'ю та спрямовувати на цей напрямок більше ресурсів.

Очевидно, що багато людей зараз відчувають тиск пандемії. Це не можна порівняти з реальною і серйозною клінічною депресією. Тож нинішня пригніченість людей - це лише тимчасове явище, чи, можливо, - загроза того, що у майбутньому вони впадуть у справжню депресію?

Я думаю, що важливо враховувати те, як зміни настрою та дратівливість впливають на життя конкретної особи. Якщо це дуже сильно ускладнює виконання повсякденних завдань - речей, які необхідно робити, - якщо це ускладнює роботу, піклування про дітей, стосунки, тоді важливо звернутися по допомогу.

Чи відчуваєте ви, що дійшли до певної клінічної межі, чи ні, - я думаю, важливо зважати на те, як це впливає на ваше життя.

Як можна, якщо ви не спеціаліст, вчасно розпізнати хворобу і сказати: "Окей, ця людина зараз у справжній небезпеці, їй потрібен не просто вихідний - вона справді хвора"?

Надмірна потреба у вільних від роботи днях, авжеж, є одним із сигналів. Інший сигнал - це коли друзі чи родина починають помічати спроби уникати спілкування. Деякі люди тяжіють до усамітнення і демонструють деякі класичні симптоми депресії: надмірна потреба у сні, зменшення рівня енергії, млявість.

Інші люди можуть бути дратівливими, кидатися на оточення, злитися надміру. Тому важливо розуміти, що це може по-різному виглядати у різних людей.

Ви згадали, що нині люди більш поінформовані про важливість психічного здоров'я. Це можна вважати позитивним наслідком пандемії?

Я думаю, що це однозначно позитивне явище. Сподіваюсь, що воно переживе цю пандемію. Це безпрецедентно, що ми були відрізані від речей, які приносять нам радість. Ми отримали змогу подумати про відмінність у відвідуванні живого концерту і спостереженням за ним онлайн. Про те, як перебування у кімнаті з п'ятьма друзями відрізняється від прогулянки у дощовий день лише з одним із них.

Тому ми мали справжню можливість подумати та як дослідники вивчити, що у нашому щоденному житті є необхідним, аби зберігати душевне здоров'я, незалежно від того, чи опинилися ми у депресії.

Як ви даєте собі раду із тиском пандемії?

Наскільки я можу, я намагаюся щоденно робити речі, які укріплюють моє тіло та дух. Я п'ю багато води, намагаюся вчасно лягати спати та щоранку прокидатися в один і той самий час, я також їм здорову їжу. Також я слідкую за рівнем споживання кофеїну та алкоголю. Щодня я роблю фізичні вправи та медитую.

У мене на телефоні є застосунок для медитацій, і, навіть якщо в мене є лише п'ять хвилин вранці, це справді допомагає мені налаштувати себе на спокійний, розслаблений лад.

Докторка Еліз Пол є епідеміологинею, що займається дослідженнями у галузях статистики, біхевіористики та здоров'я у Інституті епідеміології та здоров'я Університетського коледжу Лондона (UCL).