Навіщо озброюється Сербія? Сусіди б'ють на сполох

Чи справді 
Сербія планує дестабілізувати ситуацію на Західних Балканах або навіть напасти на сусідні країни Косово та Боснію і Герцеговину? Президентка Косова Вьоса Османі та її боснійський колега Деніс Бечирович нещодавно застерегли саме від такого сценарію. Османі заявила у вересні в одному з телеінтерв'ю, що Західні Балкани мають надію на вступ до ЄС і НАТО, "але для цього є передумова: необхідно ставитися до Сербії з позицій того, якою вона є: держава-сателіт Росії, що поглиблює з Москвою військову, економічну та політичну співпрацю".

Застереження Бечировича щодо територіальних домагань Сербії під час його виступу в ООН прозвучало ще більш насторожливо. "З трибуни Генасамблеї ООН я хотів би застерегти світову спільноту, що керівництво Республіки Сербії знову погрожує суверенітету й територіальній цілісності Боснії і Герцеговини", - заявив політик 25 вересня у Нью-Йорку.

Сербія озброюється, але навіщо?

Фактично Белград уже багато років масштабно модернізує свої збройні сили, закуповуючи сучасні системи озброєння, зокрема французькі винищувачі та російські бойові вертольоти, які президент Сербії Александар Вучич назвав "летючими танками". Крім того, незабаром після повномасштабного вторгнення Росії в Україну до Белграда прибули китайські системи ППО. Також були повідомлення про те, що Сербія планувала придбати в Ірану безпілотники, подібні до тих, які Росія щодня застосовує для ударів по українських містах.

"Ажіотаж навколо закупівель зброї" в Белграді лякає його сусідів, писав у 2021 році журнал The Economist. Зі свого боку Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру (SIPRI) повідомив, що оборонний бюджет Сербії 2022 року становив 1,3 мільярда євро, удесятеро перевищивши видатки Косова на оборону.

Військова перевага Сербії найкраще ілюструється кількістю бойових танків: Белград має їх близько 250 - більше, ніж у всіх інших республік колишньої Югославії разом узятих. (Для порівняння: на озброєнні Бундесверу їх 295.) На другому місці в колишній Югославії - Хорватія, у якої 75 танків, 30 із яких Загреб погодився передати Україні, на третьому - Боснія і Герцеговина з 45 танками, за нею йде Північна Македонія, у якої є 31 танк. Ні в Чорногорії, ні в Косова танків немає.

Імовірно, це одна з причин, через яку невеликі збройні сили Косова, що досі формуються, торік було оснащено турецькими безпілотниками Bayraktar, а в нинішньому році - 250 американськими протитанковими ракетними комплексами (ПТРК) Javelin. Без цього озброєння, яке успішно застосовують українські військові, що обороняються від Росії, незалежна Україна більше не існувала б у її нинішньому вигляді.

Небезпечний проєкт "сербського світу"

Виникає питання, навіщо Сербія роками накопичує величезну кількість зброї, тоді як жодної загрози з боку сусідів немає? Чи вибудовує президент Вучич плани нападу на сусідні країни, як попередила президентка Косова?

Принаймні саме на це можуть вказувати заяви, погрози та певні дії сербського керівництва. Воно пропагує проєкт "сербського світу", дещо зменшену версію "Великої Сербії" колишнього президента Слободана Мілошевича, і в такий спосіб знаходить відгук у сербів у Косові та Боснії і Герцеговині.

Мілошевич, якого звинувачували у скоєнні воєнних злочинів і злочинів проти людяності, помер у в'язниці Міжнародного трибуналу в Гаазі 2006 року. Щоб реалізувати свою історичну націоналістичну мету щодо Сербії - об'єднати всі населені сербами території колишньої Югославії - він розв'язав у 1990-х роках чотири війни, жертвами яких стали понад 130 тисяч людей.

Кілька високопоставлених чиновників нинішнього сербського уряду служили під керівництвом Мілошевича, зокрема нинішній президент Александар Вучич і міністр внутрішніх справ Івіца Дачич. Вони обидва очолювали пропагандистський апарат Мілошевича.

Для чого Вучич скликав "Всесербський собор"

На початку червня 2024 року Вучич провів у Белграді так званий "Всесербський собор" за участю представників сербів з усіх частин колишньої Югославії. На цьому форумі у його кінцевий "всесербській декларації", по суті, було сформульовано план "сербського світу". Косово в документі згадується як "частина Сербії", а Республіка Сербська, тобто частина Боснії і Герцеговини, де домінують серби, - як "національний інтерес Сербії".

Німеччина різко засудила цей документ. Федеральний уряд вважає декларацію "Всесербського собору" такою, що "викликає тривогу і завдає шкоди Боснії і Герцеговині, Сербії та всім країнам Західних Балкан", ішлося в заяві міністерства закордонних справ у Берліні.

Боснійський президент Бечирович у своєму виступі в ООН так прокоментував белградську зустріч: "Деструктивна декларація так званого "Всесербського собору", ухвалена 8 червня цього року у Белграді, є (...) не просто декларативним актом, а небезпечним великодержавним документом".

Чи є загроза війни на Балканах?

Жодна із сусідніх країн, які, судячи з усього, є об'єктами територіальних домагань Сербії, не має "готових до війни" збройних сил. Без захисту двох західних миротворчих місій - НАТО в Косові (KFOR) і Євросоюзу в Боснії і Герцеговині (EUFOR/Althea) вони були б легкою здобиччю агресивного експансіонізму Белграда.

Останніми роками занепокоєння в Європі кілька разів викликала концентрація сербських військ на кордоні з Косовом, а також напад сербського воєнізованого підрозділу на сили безпеки Косова. Подібні напади озброєних сербських формувань поклали початок війні в Хорватії 1991 року і рік по тому - у Боснії і Герцеговині.

Нинішні військові інциденти, можливо, були пробними кроками з боку Сербії. Однак реакція США і НАТО була дуже швидкою й різкою, і Белград відступив. У серпні 2024 року Вашингтон знову втрутився, цього разу за участі директора ЦРУ Вільяма Бернса, який приїхав до Боснії і Герцеговини спеціально, щоб зупинити сепаратистські дії лідера боснійських сербів Мілорада Додіка.

Він неодноразово ініціював кроки з проголошення незалежності Республіки Сербської та озброїв тисячі людей, об'єднавши їх у воєнізовані формування. Політики в Сараєві готуються до того, що Республіка Сербська може продовжити спроби відокремитися. Якщо це призведе до збройного конфлікту і боснійські серби опиняться під військовим тиском, цілком імовірно, що для їхнього захисту Белград може послати свої танки в Боснію і Герцеговину.

Не можна повністю виключити нову війну на Балканах. Після перемоги на президентських виборах Дональда Трампа абсолютно не зрозуміло, якою в такому випадку буде поведінка США. Кандидатом на пост держсекретаря США може стати колишній посол США в Німеччині Річард Гренелл. А в нього, як і в зятя Трампа Джареда Кушнера, є істотні ділові інтереси в Сербії.

Читайте також: Коментар: Тривожні сигнали на Балканах - історія повторюється?