Нагірний Карабах: нескінченний конфлікт
28 вересня 2023 р.У складному конфлікті навколо Нагірного Карабаху все обертається навколо питання незалежності регіону. При цьому Азербайджан, який є переважно мусульманською країною, у конфлікті підтримує Туреччина, тоді як Росія виступала переважно на боці Вірменії.
При чому через цей регіон проходять численні великі нафто- і газопроводи, які транспортують мільйони барелів нафти на день з Каспійського моря до середземноморського узбережжя Туреччини. З початком війни Росії проти України Азербайджан також почав постачати більше газу до ЄС.
Невизнана республіка, яка невдовзі припинить своє існування
У конфлікті є кілька суперечностей. Перша полягає в тому, що так звана "Нагірно-Карабаська Республіка" ("НКР"), яку було проголошено незалежною в 1991 році і більшість населення якого є вірменами, розташована на азербайджанській території і за міжнародним правом належить не Вірменії, а Азербайджану.
Другою суперечністю є відсутність державного визнання "НКР" з боку самої Вірменії. Хоча Нагірний Карабах вважається там "невід'ємною частиною Вірменії", законопроєкти про визнання незалежності досі заблоковано у вірменському парламенті та уряді.
Читайте також: Колишнього "прем'єра" Карабаху затримали військові Азербайджану
Очікується, що кульмінацією стане припинення існування самопроголошеної республіки, що має відбутися 1 січня 2024 року і про що оголосив її "президент" Самвел Шахраманян. Згідно з підписаним ним "указом", всі державні інститути буде розпущено. Це рішення вже призвело до потоку з десятків тисяч біженців з Нагірного Карабаху, населення якого становить близько 120 тисяч осіб, до Вірменії.
Завоювання Карабаху Російською імперією
Ворожнеча й суперництво між вірменами та азербайджанцями сягає своїм корінням сьомого століття, коли християнська Візантія та араби-мусульмани боролися за контроль над країною. Пізніше, під владою Османської імперії, вірменське населення розглядало Росію як своєрідну захисну силу.
Так, російська імператриця Катерина II "стала на захист" вірмен, коли у 18 столітті посилився тиск на вірменських християн з боку Персії. У результаті російсько-перської війни (1804-1813) Нагірний Карабах перейшов під контроль Російської імперії у 1805 році, а вірмени-християни отримали преференції перед азербайджанцями-мусульманами.
Травма геноциду
Геноцид вірмен, скоєний турками у 1915-1916 роках, спричинив хвилю імміграції вірмен до Нагірного Карабаху і згодом призвів до зростання конфліктів між азербайджанцями та вірменами. У березні 1918 року відбулися погроми проти азербайджанців. Останні відреагували антивірменськими погромами в Баку в 1918 році та в місті Шуша у 1920 році, жертвами яких стали понад 30 тисяч вірмен.
Після короткого періоду незалежності 13 грудня 1922 року Вірменія, Грузія та Азербайджан утворили так звану Закавказьку Соціалістичну Федеративну Радянську Республіку. Однак уже через 14 років вона розпалася на окремі частини, які відтоді функціонували як незалежні радянські республіки. Але навіть це не змогло вирішити конфлікт. Знову і знову відбувалися криваві заворушення і погроми між двома етнічними групами.
Нова ескалація після "холодної війни"
Після розпаду Радянського Союзу Вірменія та Азербайджан знову проголосили свою незалежність. Нагірний Карабах теж здійснив це 3 вересня 1991 року. Через два місяці Азербайджан скасував автономію регіону і розпочав енергетичну блокаду.
Це призвело до чергової ескалації конфлікту і Першої карабаської війни між Вірменією та Азербайджаном 1992-1994 років. Ця війна закінчилася набуттям чинності 12 травня 1994 року тристоронньої угоди про припинення вогню - між Вірменією та "НКР", з одного боку, та Азербайджаном, з іншого. Ця угода зміцнила Нагірний Карабах, а Баку фактично втратив свій контроль над регіоном.
У другій війні за Нагірний Карабах у 2020 році ситуація змінилася, і "НКР" зазнала значних територіальних втрат, попри підтримку з боку Вірменії. Війна завершилася угодою про припинення вогню, укладеною за посередництва Москви, що допомогло Азербайджану відновити контроль над частиною спірної території.
З вірменської точки зору, Азербайджан ніколи не гарантував автономію Нагірного Карабаху. З іншого боку, Азербайджан неодноразово заявляв, що визнає "широку автономію" регіону, але не незалежність.
Кількість загиблих з початку конфлікту оцінюється у близько 35 тисяч осіб. Кількість біженців - з Вірменії, Нагірного Карабаху і частини Азербайджану - склала понад 1,1 мільйона осіб.