"Мовчать, бо страшно": як живуть на окупованій Луганщині

Впродовж повномасштабної війни Росії вдалося захопити майже всю Луганщину. Наразі під контролем окупантів перебуває понад 90 відсотків області, яку Москва разом із Донеччиною, Запорізькою та Херсонською областями, від вересня 2022 року вважає територією Росії. І хоча так званий "перехідний період" для незаконної інтеграції регіонів в РФ оголосили до 2026 року, нав'язування російських правил на територіях регіону відбувається вже і досить нерівномірно. Як русифікують найсхідніший регіон України та в яких умовах живуть люди - у матеріалі DW.

Активні бойові дії в Сєвєродонецьку почалися з перших годин повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року. Тоді, як розповіла DW жителька міста Марина (ім'я змінено), вона не могла уявити, що війна набуде таких масштабів. Тож разом із чоловіком вона виїхала в одне із селищ Сватівського району області, назву якого попросила не вказувати із міркувань безпеки. У березні населений пункт окупували. Там родина перебуває і зараз.

"Мені складно сказати, що змінилося. Візуально все залишилося таким самим - за винятком триколорів (прапорів РФ. - Ред.) на адміністративних будівлях", - каже Марина в розмові з DW. До початку грудня 2022 року, за її словами, у селищі ще можна було розрахуватися гривнею, щоправда, українська валюта була сильно знецінена. Натомість автівок на українських номерах на вулицях багацько й досі.

"Змінювати їх (автономери. - Ред.) не примушують, але все підходить до того, що до якогось числа це потрібно буде зробити. Наскільки я знаю, до 2026 року можна їздити", - розповідає Марина.

Читайте також: "Живемо одним днем". Історії жителів Донбасу, яким довелось двічі тікати від війни

Для пересування на "староокуповані" території треба перепустка

Сама жінка, яка нещодавно народила дитину, регулярно їздить за покупками в Старобільськ або Луганськ - обласний центр, який перебуває під контролем проросійських сил із 2014 року. Для поїздок на так звані "староокуповані" території родина вимушена отримувати перепустку, строк дій якої - пів року. Це правило поширюється лише на людей з українським паспортом, які прописані на територіях, захоплених у 2022 році. 

При подачі на перепустку, як каже жінка, доводиться пояснювати мету поїздки. Водночас для людей із паспортами так званої "ЛНР" або РФ пересування по області - вільне. 

"У Луганську все дешевше, вибір більший і якість товару краща. Ті памперси, які ми купуємо, коштують там 946 рублів (430 гривень. - Ред.). У нашому селищі їх навіть не знайти", - каже молода мама.

На полицях магазинів - переважно російські та місцеві товари, втім також є і імпортні, продовжує Марина. Щоправда, ціни на них дещо завищені. "Прямо різноманіття вибору немає, але сир із пліснявою, наприклад, можна купити, аби були гроші. Кока-кола також є, маленька залізна банка - 86 рублів (39 гривень. - Ред.). Велика пляшка - понад 200 рублів (понад 90 гривень. - Ред.)", - розповідає місцева жителька.

Читайте також: "Космічні" ціни, тортури й вилучення підручників: що відбувається в окупованій Луганщині

Ціни непропорційні до заробітку

Загалом, за її словами, ціни в селищі - непропорційно високі до зарплат людей. "Соціальна виплата на дитину становить сім тисяч рублів (близько 3200 гривень. - Ред.), чого недостатньо на всі потреби малюка. Чоловік у мене працює експедитором і отримує 14 тисяч рублів (близько 6350 гривень. - Ред.) на руки", - каже жінка.

Водночас лише одне з щеплень для дитини в Луганську вакциною бельгійського виробництва обійшлося родині в 5200 рублів (2360 гривень). Хоча була також можливість зробити вакцинацію безкоштовно, але Марина сумнівалася в її якості. Пологи й медичні процедури під час вагітності жінка отримала безкоштовно. Українських медикаментів, як каже Марина, в аптеках давно немає.

Вищі пенсії не рятують від "космічних цін"

Про "космічні" ціни DW розповіла також жителька іншого захопленого у 2022 році селища Сватівського району області Галина (ім'я змінено). Вона вже на пенсії та отримує 10 тисяч рублів від окупаційної влади. Хоча росіяни платять більші гроші, ніж вона отримувала раніше, цієї суми вистачає лише завдяки власному господарству та гуманітарній допомозі, каже жінка.

"Ціни скажені - рази в три більші, ніж були до окупації. Ще й цього місяця сильно затримують пенсію і видачу гуманітарки. То обіцяли до Великодня, тепер кажуть: уже після", - розповідає Галина. Також вона поскаржилася на регулярні відключення світла, які тривають по кілька годин, але і вказала на значно дешевші тарифи на газ, що приваблює мешканців приватних будинків.

Російські військові займають порожні хати

Настрої в селі, як каже Галина, переважно проросійські, адже більшість проукраїнських людей виїхали, а ті, хто залишилися "мовчать, бо страшно". За словами жінки, залишені будинки зайняли російські військові.

"У мене по сусідству в усі порожні хати заселилися росіяни. Одна місцева, яка працювала в селищній адміністрації, їх (російських військових. - Ред.) спрямовує. Відстежує, хто з людей їде, і допомагає заселятися. До мене вже теж двічі окупанти приходили із проханням зайняти будинок, але я поки відмахуюсь, що мають приїхати гості. Через це дуже боюсь звідси їхати, бо одразу займуть хату", - каже Галина.

Вступати в російське громадянство жителів "новоокупованих" територій Луганщини поки не примушують. Це ж підтверджує і Марина, якій "регулярно" виплачують соціальну допомогу за наявного в неї лише українського паспорта. Щоправда, коли жінка в декреті шукала дистанційний підробіток, в одному з онлайн-магазинів Луганська їй відмовили через відсутність паспорта РФ та російського ідентифікаційного коду ("СНИЛС").

Тиск щодо паспортизації посилився після анексії 

Про тиск у питанні набуття громадянства у РФ на територіях, захоплених із 2014 року, каже і Андрій (ім'я змінено), житель одного з населених пунктів Ровеньківського району області, який перебуває в окупації вже дев'ять років. За його словами, першими під примус отримати паспорт так званої "ЛНР" та РФ потрапили працівники бюджетних організацій. Чоловік працює фрілансером в галузі IT і каже, що після анексії регіону почав відчувати цей тиск і на собі.

"Коли влаштовуєшся на роботу в бюджетні установи, зобов'язують отримати паспорт (РФ. - Ред.). Коли на вулиці зупиняють, якщо в тебе український паспорт чи ID-картка, теж ставлять питання, чому немає російського. Доводиться брехати патрулю, що на паспорт черга, що часу немає, що хворію", - каже чоловік і додає, що без російського паспорта не оформляють лікарняний. Крім того, продовжує Андрій, ходять чутки, що незабаром без російських паспортів будуть відмовляти в укладанні угод із надавачами комунальних послуг та інтернету.

Між тим, окупанти заявили про перерахунок пенсій за російськими стандартами для літніх людей, які мають паспорт РФ і живуть в окупованих з 2014 року частинах області. Як наслідок - пенсіонери "вишикувалися в чергу" за паспортами, каже Андрій.

"Кому головне холодильник - вони, звісно, дивляться в бік Росії. Коливаються ті, хто досі отримує пенсії в Україні. Вони не отримують паспорти, чекають", - зазначає житель Ровеньківського району Луганщини.

Посилили блокування сайтів

"Закручування гайок" для мешканців окупованої з 2014 частини області відобразилося також і на доступі до інформації. Якщо до 24 лютого 2022 року один із інтернет-провайдерів працював без обмежень, тепер заборону на відвідування більшості українських видань, Google, соцмережі Instagram та навіть месенджера Viber запровадили повсюдно, каже Андрій.

"Треба використовувати VPN, який вони теж блокують. І нормальні VPN платні, а за них не можна заплатити з російських карток. Я користуюсь усім, але через VPN", - розповідає місцевий.

Ситуація із мобільним зв’язком на окупованій Луганщині також скрутна. Із початком повномасштабного вторгнення РФ у регіоні перестав працювати останній з українських мобільних операторів - Vodafone. Наразі єдиною можливістю для зв'язку є російські оператори, які працюють в роумінгу, наче за кордоном, та місцевий "Лугаком", втім, співрозмовники DW сильно нарікають на якість його покриття та ймовірну небезпеку прослуховувань. До того ж зателефонувати на підконтрольну уряду територію України з нього - неможливо.

З анексією зросли зарплати

Між тим, місцеві помічають і позитивні зміни в окупованих із 2014 року частинах регіону після його анексії. За словами Андрія, зокрема, почався ремонт доріг та шкіл. "Люди на них моляться. Вісім років нічого не робилось - а тут щось стали робити", - зауважує співрозмовник.

Читайте також: Як анексія РФ змінила життя в самопроголошених "республіках" Донбасу

Також, за словами Андрія, із анексією регіону припинилася "бандитська мобілізація", коли чоловіків забирали в армію прямо з вулиць. Водночас він розповів про поодинокі випадки виписування повісток на вулицях в жовтні та листопаді. 

Крім того, як стверджує житель Ровеньківського району Луганщині, відчутно зріс рівень заробітних плат. За словами Андрія, мінімум в оплаті праці наразі становить 14 тисяч рублів. "У вчителів зі стажем зарплата сягає 60 тисяч рублів. І це периферія. Ще з квітня буде перерахунок. У них одна з найвищих зарплат - зрада добре оплачується", - каже чоловік. Раніше, за його словами, вчителі заробляли в регіоні до 20 тисяч рублів.

Водночас разом із зарплатами сильно зросли й ціни. "Палка ковбаси коштує 500-600 рублів (230-270 гривень) Комуналка також підросла. Ціни тут вищі, ніж у Росії, тому люди їдуть скуплятися до Ростовської області", - розповідає Андрій.

Ціни на нерухомість у Луганську зросли втричі

З анексією регіону до складу РФ подорожчала й нерухомість. Як розповіли DW рієлтори, які працюють у Луганську, вартість квартир підвищилася у 2,5 - 3 рази.

"Двокімнатна квартира, яку ще півтора року тому оцінювали у 8 - 10 тисяч доларів, зараз може продатися за 25 - 30 тисяч доларів", - розповідає DW рієлторка Анна (ім'я змінене). Водночас із нового року всі угоди з продажу поставили на паузу, нотаріуси не працюють через перехід на російське законодавство, додала фахівчиня.

"Наразі, зокрема, вирішують, як бути з людьми з українськими паспортами, які хочуть продати нерухомість", - зазначила рієлторка.