Michelin – «Біблію гурманів» видали в сотий раз
3 березня 2009 р.
Все виглядає так, начебто святкують закінчення саміту ЄС у Єлисейському палаці. Лунає джаз, стіни урочистого залу виблискують золотом, фотожурналісти штовхаються, намагаючись зайняти кращу позицію відносно об’єкту жаги. Однак йдеться не про саміт і не про Єлисейський палац. Посередині залу в паризькому Музеї д'Орсе на низенькому столику із сірою скатертиною лежить червона книжка – французька «Біблія гурманів», як часто називають ресторанний путівник «Michelin».
Спочатку був довідник про автомайстерні
У сяйві фото-блискавок керівник редакції путівника Жан-Франсуа Месплед цитує відомого французького майстра кухарського мистецтва Поля Бокуса: «Існує тільки одна кухня – хороша. Для нас це велика честь вшановувати її». От уже сотий раз автори ресторанного путівника перераховують на його сторінках переможців галузі. А розпочалося все 1900-го року. Путівник не виходив тільки під час обох світових воїн, тому ювілей відзначають саме зараз.
На початку минулого століття ніхто не міг навіть собі уявити, що брошура компанії Michelin, яка спеціалізується на виробництві шин, перетвориться на найважливіший у світі ресторанний гід. Адже спочатку власникам компанії йшлося виключно про те, щоб регулярно інформувати водіїв про найближчі автомайстерні й подавати іншу корисну для них інформацію, наприклад, про те, де можна дешево й швидко поміняти шини або де в незнайомому місті можна гарно поїсти.
«1926-го року брати Андре та Едуард Мішлен вигадали першу зірку за кухарське мистецтво», - розповідає представниця компанії Марі-Бенедікт Шеве. До водіїв звернулися з проханням ділитися своїми враженнями про ресторани, які вони відвідували під час поїздок по Франції. Ідея сподобалася публіці і згодом така збірка перетворилася на критичний гастрономічний довідник. На початку тридцятих років ресторани почали оцінювати вже трьома мішленівськими зірками. В редакцію взяли на роботу професійних ресторанних критиків.
Головний критерій – вміст тарілки
«Путівник сильно змінився від часу свого першого виходу до сьогоднішнього сотого видання, - каже видавець Жан-Люк Наре. – Незмінним лишилося тільки завдання: допомогти подорожуючим - передусім автотуристам - краще і якісніше організувати свою поїздку». Автори путівника рішуче відкидають закиди в потуранні деяким ресторанам при роздачі зірок. «Головним критерієм оцінки є виключно те, що подається на тарілці», - запевняє представниця компанії Марі-Бенедікт Шеве.
Зосередження на найважливішому надає шанси також маленьким ресторанам потрапити на сторінки гіду. При цьому оточення не береться до уваги. Так, торік три зірки отримав один із суші-барів у Токіо, хоча цей заклад, який розташовано в метро, швидше нагадує закусочну, ніж ресторан. У ньому навіть немає власного туалету. Але суші, які там подаються, переконали критиків. «Кожен з наших загалом 90 критиків щоразу отримує свій регіон, в який він повертається з новою місією не раніше, ніж через п'ять років», - пояснює Марі-Бенедікт Шеве.
Експансія триває
Тим часом червоний ресторанний путівник виходить у 23 країнах світу загальним накладом понад мільйон екземплярів. Перше токійське видання розійшлося як гарячі пиріжки – 120 тисяч за один день. Окрилені успіхом видавці колишнього путівника по автомайстернях виношують подальші плани експансії: вони хочуть розширити видання «Michelin» в Азії, а також написати ресторанний путівник для низки міст у США.