Кураторка з України у Франкфурті: Наша мета - бути помітними

Координаторка Міжнародного фестивалю "Книжковий Арсенал" Юлія Козловець - одна з кураторок українського національного стенду на Франкфуртському книжковому ярмарку. DW зустрілася з нею у Франкфурті-на-Майні та поговорила про умови, в яких українські книговидавці працюють від початку повномасштабної російської агресії, про книжки, які читають українці під час ракетних атак, про міжнародну підтримку, на яку сподіваються українські видавництва, та про їхню головну мету на одному з найважливіших книжкових форумів світу.

DW: Цього року Україна підготувала на Франкфуртський книжковий ярмарок дуже потужну програму. Ви могли б розповісти про неї трохи докладніше?

Юлія Козловець: Україна цього року дійсно має велику програму заходів, яка складається з двох блоків. Перший - це видавничо-професійний, літературний. Він курований Українським інститутом книги за підтримки Ґете-інституту в Україні і називається "Fragility of Creators" ("Крихкість творців" - Ред.). У ньому йдеться про креаторів, про тих, хто робить книжки, пише тексти, створює дизайн книжок - про всіх, хто працює в книговидавничій галузі, та про їхню крихкість, про те, як і під якою загрозою вони працюють сьогодні в умовах війни.

Друга частина програми - міжнародно-дискусійна. Її курує "Мистецький арсенал" і "Книжковий арсенал" також за підтримки Ґете-інституту в Україні. Вона називається "Fragility of Freedom" ("Крихкість свободи" – Ред.). І це - про загальносуспільні речі, про ті питання, які зрозуміли сьогодні всім і які ми хочемо донести до іноземної аудиторії. На цих дискусіях ми будемо говорити не лише про Україну, а й про ситуацію в світі, в якому є війна в Україні. 

Читайте також: Франкфуртський книжковий ярмарок відкрився зі скандалом

На цих подіях спікерами будуть українські інтелектуали, культурні менеджери, письменники, автори, експерти. До Франкфурта приїхали Катя Міхаліцина, Олександр Михед, Ірина Цілик, Артем Шевченко. Буде велика кількість інтелектуалів, президент українського ПЕН-клубу Володимир Єрмоленко. Приїхали культурні менеджери Катерина Ботанова, Олеся Островська, Анна Новосад - президентка фонду "SavED", який працює з освітою і підтримкою освіти в Україні. До участі запросили і німецьких спікерів, і спікерів з інших європейських країн. 

Ви сказали, що українські видавці відчувають себе під постійною загрозою. Що саме їм загрожує? В яких умовах вони працюють?

З початку повномасштабної військової агресії книговидавнича галузь України зазнала дуже багато змін и дуже багато втрат. Під постійною атакою знаходиться Харків - це столиця нашого книговидавництва, де розташовані багато друкарень і офісів великих видавництв. У перші місяці після вторгнення було багато викликів стосовно спасіння накладів книжок, складів. Багато видавництв релокувало свої склади. Зараз вони працюють з підконтрольних Україні територій, ближче до кордону, там, де трошки безпечніше і можна інакше налаштувати логістику. Великі втрати відчуваються в експертному середовищі, багато жінок, які здебільшого працювали в видавничій сфері, виїхали з дітьми і зараз перебувають в інших країнах.

Але попри все книжкова сфера в Україні розвивається і не стоїть на місці. Дехто з видавців дуже добре налаштував роботу віддалено, оскільки ми використовуємо досвід, який набули під час пандемії, і це нам допомагає. Я просто захоплююсь нашими видавцями, вони реально демонструють професійний героїзм. 

Читайте також: Скандали та головні події Франкфуртського книжкового ярмарку

Культурне життя в Україні надзвичайно різноманітне, і культурна сцена дуже гостро реагує на всю ситуацію, в якій живе країна. Люди в Україні, які щоденно чують сигнали повітряної тривоги і ховаються в сховищах, потребують культурних подій, мають жагу до них, вони йдуть на виставки, приходять на публічні презентації, на зустрічі з інтелектуалами, вони готові говорити вголос і обговорювати свої досвіди, ділитися набутим, проговорювати свої втрати.

Перший шок, перший страх, який скував суспільство, трохи пройшов. Ми зараз дуже налаштовані на те, що ми маємо бути голосними, активними, проактивними, ми маємо говорити назовні - і маємо говорити зі своїми людьми. Це те, що дає нам сили вистоювати, сили для того, щоб продовжувати боротьбу. 

Як війна вплинула на теми книг українських авторів? Чи відбулися якісь жанрові зміни в сучасній українській літературі за останні півтора роки?

Треба сказати, що якась частина книжкової спільноти - автори, перекладачі, видавці - пішли до лав армії, вони сьогодні є військовослужбовцями і тому виключені з виробничого процесу, багато хто з них не може писати або не може видавати книжки. Якась частина авторів, які перебувають в тилу, також відмічають зміну в своїх письменницьких практиках. Зараз, можливо, час не для великого роману, а для есеїв, для короткої прози. Зараз просто фантастичний час для поезії, яка дає можливість людям відчувати нерв того, що відбувається, відгукуватись на якісь болючі ситуації, дуже швидко реагувати на зміну на фронті або на втрати, які ми маємо. 

Теми міняються, змінюються також і видавничі портфелі видавців. Дуже круто працюють книжкові дизайнери, ілюстратори. Ілюстрація - це мова, яка говорить без тексту, і реакція дизайнерської спільноти надзвичайно потужна. Прокотилася просто хвиля виставок по Європі, по світу, яка говорить мовою ілюстрації.

Українські видавництва дуже багато змінюють в своїй діяльності, але повертаються і до своїх мирних видавничих планів і знов купують права на міжнародні бестселери. Продовжують працювати перекладачі. Започатковується велика кількість проєктів по співпраці з видавництвами з інших країн. Сьогодні тут у Франкфурті в нас багато видавців, які мають розписані свої календарі для зустрічей, на яких йдеться про продаж прав і купівлю прав для перекладу книжок на українську.

Які теми користуються найбільшим попитом серед українських читачів?

Українці також відмічають зміну в читацьких поведінках. Я сама можу сказати за себе: мені важко читати довгі тексти. Я не можу зануритись повністю в якісь довгі тексти, роман або пригоду. Мені важко це робити. Я відволікаюся на новини, на скролінг повідомлень про атаку чи щось інше.

Натомість є люди, які, навпаки, кажуть, що їх рятують великі романи. Наприклад, "Амадока" Софії Андрухович просто вибухнула продажами, тому що люди хапалися за цей великий текст і могли, наприклад, годинами просидіти в сховищі, занурившись в книгу і сховавшись від реальності, від жаху, який твориться навколо, за допомогою якісної прози, якісного сюжету. Тому дуже по-різному - все залежить від того, як людина переживає свою травму і ситуацію навколо, і як вона психологічно готова реагувати на це.

Відчуває українська книжкова галузь якусь державну підтримку?

Я би сказала, що підтримка є на рівні діяльності окремих державних інституцій, як то Український інститут книги, який є оператором національних стендів на міжнародних книжкових ярмарках, або "Мистецький арсенал" - організатор фестивалю "Книжковий арсенал".

Тобто, державні інституції, які є головними гравцями на цьому полі, продовжують діяльність. У нас залишаються бюджети на наші зарплати, це дуже велика підтримка і можливість продовжувати діяльність, але ми надзвичайно активні в пошуках грантової підтримки, міжнародних партнерств, різних джерел фінансування. Власне, діяльність, яка відбувається зараз і за кордоном, і в Україні, вона здійснюється за рахунок оцих партнерств.

Як може допомогти українській книговидавничій галузі міжнародна спільнота?

Найбільша допомога, яку може надати міжнародна книговидавнича спільнота - це вести бізнес з українцями. Створювати спільні проєкти, купувати права на українські тексти, радитись про те, які теми можуть бути цікаві іншим читацьким аудиторіям, продавати книжки в Україну, шукати можливості якихось кооперацій, можливо, видавати книжки разом.

Яка головна мета України на Франкфуртському книжковому ярмарку?

Головна мета - не втратити те, що ми маємо, посилити інтерес там, де ми можемо, і бути помітними. Продовжувати свою справу в умовах, коли про війну в Україні вже не так активно говорять, коли люди трошки вже прогортають новинну стрічку там, де є новини з України, тому що розуміють, що їх там знов бомблять і в них знов є втрати і знов евакуйована якась частина людей. 

І я думаю, що головна мета також - це показати, що ми на рівних тут у Франкфурті. Так само, як інші країни, ми маємо крутий національний стенд. Ми маємо присутність українських культурних інституцій, видавництв в інших секціях ярмарку. Є стенд "Мистецького арсеналу" в секції "Арт-книга", є стенд видавництва "Комікс" в секції коміксів. Є колективний стенд невеликих нішевих видавців арт-книги East Publishing в секції "Арт-книга та дизайн".

Читайте також: Не тільки книжки: що привезла на ярмарок у Франкфурт Україна

Поза національним стендом також є присутність України. Є дуже крута виставка, яку ми зробили як "Книжковий арсенал" разом з клубом ілюстраторів "Пікторик", яка називається "When Everything Matters" і розташована просто по центру ярмарку, на одному з найбільш відвідуваних майданчиків "Агора". Це надзвичайно крута виставка плакатів українських та міжнародних ілюстраторів з дуже крутою фото-зоною, яку просто не можна оминути.

Ми розширюємо свою присутність, наші спікери беруть участь в численних дискусіях, тобто, ми намагаємося говорити не лише про українську війну, а спілкуватися на рівних з іншими учасниками Франкфуртського ярмарку. І ми вдячні організаторам за те, що вони дають нам таку можливість.

Читайте також: Чому у ФРН передумали вручати нагороду палестинській письменниці?