Як "вори" в український закон потрапили

Уже тиждень чекає на підпис президента Володимира Зеленського ухвалений Верховною Радою України  4 червня закон про внесення змін до Кримінального кодексу "Щодо відповідальності за злочини, вчинені злочинною спільнотою". Власне, Зеленський сам і був його ініціатором, коли вніс законопроєкт в грудні минулого року до парламенту як невідкладний. Втім, справжню перемогу святкує радше реальний автор ініціативи - міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

Злочинці без злочинів

Шлях до цієї перемоги був непростим - вперше подібний законопроєкт наближені до незмінного уже шість років міністра парламентарі на чолі з Антоном Геращенком зареєстрували у ВР ще 2014 року. Тоді документ називався простіше - "Щодо відповідальності "злодіїв в законі", - однак мету мав ту саму: запровадити покарання для кримінальних ватажків та авторитетів власне за сам статус "вора".

Поняття "злодія" чи то пак "вора в законі" походить з часів становлення системи радянської організованої злочинності в 30-х роках минулого століття. Тоді частина ув'язнених у таборах злочинців, які переважно "спеціалізувались" на злочинах проти власності - злодії, грабіжники, квартирні крадії - проголосили себе своєрідною "елітою" кримінального світу, "чесними ворами". "Чесноти" ґрунтувались на неухильному дотриманні негласного кодексу, так званих "понять". Серед основних: відмова від співпраці з правоохоронними органами, адміністрацією в'язниць та загалом офіційною владою, заборона на службу в армії чи політичну діяльність, саморегулювання в місцях позбавлення волі, пропаганда кримінальних цінностей, залучення молоді та регулярні відрахування в "общак" - фонд взаємодопомоги ув'язненим злочинцям.

Читайте також: "Російська мафія" в Німеччині поступається тільки арабським кланам

З часом правила змінювались. Так, упродовж років статус "вора" можна було отримати лише в місцях позбавлення волі, після засудження за відповідний "чесний" злочин. Але упродовж останніх трьох десятиліть це правило пом'якшили, і кримінальних авторитетів "коронують" вже на "сходках" на волі.

Змінилась і кримінальна спеціалізація організованої злочинності: на початку "ворами" могли називатися лише злодії та грабіжники, якім заборонялось займатися комерційною діяльністю. В 1970-х в сферу впливу радянської організованої злочинності потрапили нелегальні бізнесмени - "цеховики". Відтоді основна спеціалізація "ворів" - рекет та контроль над нелегальним та напівлегальним бізнесом, так зване "кришування" та відмивання коштів.

"Особливість статусу "вора в законі" полягає в тому, що ці особи самі не вчиняють активних злочинних дій, але кожен з них створює цілу піраміду прибічників", - пояснював депутатам 4 червня голова Нацполіції Ігор Клименко.

Досвід Грузії та Росії

Але як покарати злочинця, який не вчиняє злочину? Відповідь на це питання знайшли ще в середині 2000-х років у Грузії, коли президент Міхеіл Саакашвілі оголосив війну організованій злочинності. Правоохоронці вчепились за одне з "понять": "вору" не слід приховувати свій статус від поліції, а навпаки належить заявляти про нього, щоб відкинути пропозиції до співпраці. Так, у 2005 році в Кримінальному кодексі Грузії з'явилось покарання за участь в злочинному співтоваристві та навіть за саму приналежність до "ворів" - до 10 років позбавлення волі.

Нові норми миттєво втілювались в життя - кримінальних авторитетів затримували та під відеозапис запитували, чи не є вони "ворами"? У разі зізнання - позбавляли волі, у разі відмови - погрожували оприлюднювати відеозапис, за який всередині кримінального світу можна було "відповісти за поняттями". В результаті з 2006 до 2010 року в Грузії засудили 180 членів злочинних угруповувань, у представників організованої злочинності конфіскували майно на один мільярд доларів, йдеться в аналізі грузинських реформ від Світового банку.

І хоча грузинська опозиція називала часи правління Саакашвілі "кривавим режимом", після зміни влади статтю про "ворів в законі" з Кримінального кодексу не прибрали. Тож для правоохоронців по всьому колишньому СРСР "грузинський досвід" став чи не еталоном успішної боротьби з організованою злочинністю. Саме на нього посилались автори першого українського законопроекту ще 2014 року. "Після ухвалення закону про "ворів" у Грузії багато кримінальних авторитетів покинули країну, знайшовши прихисток, зокрема й в Україні", - йшлося у пояснювальній записці до законопроєкту.

Читайте також: Кого і чому іспанці називають "російською мафією"

Та Верховна Рада восьмого скликання після тривалого розгляду провалила законопроект у 2016 році. Його положення критикували саме за порушення кримінально-правової логіки: сам по собі авторитет у певних колах не може вважатися злочином, якщо злочинна діяльність не доведена слідством.

Однак вже на початку 2019 року аналогічний закон ухвалили в Росії - там в Кримінальному кодексі з'явилась стаття про "Заняття верхньої ланки в злочинній ієрархії " з покаранням до 15 років позбавлення волі. За участь у зборах злочинного співтовариства, так званих "сходках" "ворів" у РФ можуть посадити і на 20  років.

"Всі країни навколо ухвалюють подібні закони, і їх кримінальні авторитети тікають. Але куди вони тікають - до України, де починають ділити сфери впливу, влаштовують криваві розборки", - скаржився в грудні минулого року керівник департаменту спецрозслідувань Національної поліції Андрій Рубель під час засідання парламентського комітету з правоохоронної діяльності.

Суворі покарання

Тоді Рубель зазначав, що протягом 2019 року поліція затримала 15 "ворів в законі", більшість з яких змогла відправити лише до пунктів тримання міграційної служби - як осіб без паспортів та громадянства. Максимум, що вдається поліції, - депортувати іноземних кримінальних авторитетів

"Але ж хіба нема в Кримінальному кодексі статті про створення злочинної організації? Скільки підозр по ній оголосила поліція?" - заперечував на це колишній слідчий, а нині депутат від ОПЗЖ Георгій Мамка.

Упродовж цього року Рада двічі відправляла законопроєкт на доопрацювання. Тож комітетові довелося значно переробити ініціативу МВС.

По-перше, народні депутати категорично не погоджувались "вводити в Кримінальній кодекс відповідні поняття - до переліку термінів так і не включили визначення "злодіїв в законі" та "сходок". Щоправда, згадки про них лишились в нових статтях. Віднині в Україні з'явилось покарання за "поширення злочинного впливу" - до 10 років позбавлення волі, або до 15 років - якщо вплив поширює "вор в законі" завдяки своєму авторитету та "іншим особистим якостям". За організацію або участь у злочинному зібранні ("сходці") передбачено до 12 років ув'язнення, а за звернення до кримінального авторитета за допомогою у вирішенні проблем - до семи.

Авторитет - це що? 

Голова правоохоронного комітету Денис Монастирський перед голосуванням переконував народних депутатів, що узгодив і другу велику претензію - "покарання лише за статус". "Для того, щоб настала відповідальність за цими статтями, має бути доведено злочинний вплив, а саме координація злочинної діяльності", - пояснював він з парламентської трибуни.

З цим рішуче не погоджувалась опозиція - в першу чергу, парламентарі "Європейської солідарності" та "Голосу".

"Уявіть, даєте комусь доручення, а потім ця людина раптом вчинить злочин, то ви вже будете суб'єктом підвищеного злочинного впливу, і вас зможуть за це посадити", -  зазначала, зокрема, Олександра Устинова з "Голосу". В цей самий день її фракція на тлі скандалів з поліцейським насиллям продовжувалва збирати підписи за відставку Арсена Авакова, тож депутатка закликала раду, в першу чергу, боротися зі "злодіями в погонах".

Втім, голова Нацполіції Ігор Клименко теж спробував обернути резонасні злочини на свою користь, звинувативши кримінальних авторитетів в організації гучної стрілянини в Броварах наприкінці травня. Щоправда, доказів цієї версії він не представив. Однак вперше за історію парламенту увімкнув у ньому запис розмови справжнього "вора в законі" на призвізько Сводік (під цим призвіськом імовірно приховується авторитет Сергій Сводін) зі своєю дружиною. На запису "Сводік" скаржиться на ухвалення законопроєкту в першому читанні, а його дружина переконує його не перейматись, бо "остаточного ухвалення не буде".

Зрештою, запис подіяв - народні депутати підтримали закон 236 голосами.