Контрнаступ ЗСУ: що заважає Україні наступати швидше

"Це ще не контрнаступ. Ви побачите, коли буде… Прощупуємо, дивимося, куди краще, потихеньку. Але це ще не масований наступ", - розповів знімальній групі DW військовий ЗСУ з позивним "Русік", який саме перебуває на передовій на одній з ліній фронту, що розтягнувся, за оцінками, на понад 1000 кілометрів.

Українські військові знищують оборонні позиції російських "мобіків", діючи чітко, методично і без зайвого гусарства. Працюють вони обережно, не йдучи на штурм, як каже "Русік", "зі самим лише автоматом", щоби зберегти життя кожного солдата, поки артилерія планомірно підточує шляхи забезпечення та постачання російського ворога. Так, 4 липня, зокрема, стало відомо про знищення чергового великого складу армії РФ у Макіївці на Донеччині.

Між тим, політики, оглядачі та військові експерти останніми днями ведуть заочну дискусію про те, швидко чи повільно просувається контрнаступ ЗСУ. У чому розходяться оцінки? DW зібрала заяви та думки з цього приводу на Заході та в Україні.

Читайте також: Шольц похвалив наступ Збройних сил України

У НАТО реалістично оцінюють темпи контрнаступу

Контрнаступ України є надзвичайно складною операцією, тому "не дивно", що він не просувається швидко, заявив у понеділок, 3 липня, голова військового комітету НАТО Роб Бауер. "Ми не повинні коментувати про Україну так, ніби вона повинна рухатися швидше, або розчаровуватися в тому, що вона не рухається швидко. Це надзвичайно складна операція такого типу", - цитує Бауера агентство AFP.

Президент України Володимир Зеленський раніше пояснив, що темп контрнаступу може справді гальмуватися кількома факторами: щільним мінуванням території, частково несприятливою погодою, а також недостатнім обсягом і швидкістю військової допомоги від західних партнерів.

Водночас командувач Сухопутних військ Збройних сил України Олександр Сирський в інтерв'ю телеканалу ABC News 3 липня запевнив, що "поки що все розвивається за планами, які ми розробили та затвердили".

Читайте також: Україна ще не задіяла основні сили в контрнаступі - Сирський

Раз "бахнути і закінчити" не вийде

За оцінками експертів, у контрнаступі ще навіть не задіяні 70 відсотків штурмових бригад, більшу частину отриманої техніки ще не розгорнули.

За словами, колишнього офіцера британської військової розвідки з досвідом служби на Балканах, в Іраку та Афганістані Френка Ледвіджа, контрнаступ і не міг бути швидким та легким, немов прогулянка у парку.

Як ще перед початком наступу говорило українське командування та голова Об'єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі, це буде довгий і кровопролитний процес, який не може відбуватися однією зв'язкою в стилі "бахнули й закінчили", сказав Ледвідж у розмові з DW. "Чотири тижні - це недовго, - каже Ледвіж. - Українці вивчають захист росіян і бачать, де можна використати прогалини. Це також руйнування російської матеріально-технічної бази в тилу та розбалансування російських сил на фронті, які, до речі, дуже обмежені за кількістю, підготовкою та озброєнням".

Читайте також: Резніков: "Головна подія" контрнаступу ще попереду

Контрнаступ без достатнього прикриття авіації

Не багатьом, навіть добре підготовленим арміям світу, випадало проводити схожі за масштабом та складністю контрнаступальні операції, до того ж на лініях фронту з такою протяжністю.

Українська ж армія раніше структурно взагалі не була підготовлена для ведення конвенціональної війни такого масштабу, звернув увагу в розмові з DW колишній полковник Бундесверу і голова німецького Політично-військового товариства (pmg) Ральф Тіле (Ralph Thiele). "На початку українці здійснювали різні спеціальні операції, наприклад, з відсування росіян з Києва. Коли російські оборонні позиції ще не були так міцно й широко розбудовані, вони також здійснили несподіваний наступ. Вони й зараз продовжують ці атаки й одночасно бачать, якого саме інвентара бракує", - каже Тіле і додає, що на темпах просування позначається й недостатнє прикриття з повітря через дефіцит бойових гелікоптерів та винищувачів, а також і боєприпасів. "Все це ми обіцяли українцям, але досі не поставили", - нагадує Тіле.

Коментарі німецького експерта перекликаються з тим, про що в остатньому інтерв'ю для The Washington Post від 30 червня говорив головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, оцінюючи темпи контрнаступу.

Залужний висловив розчарування тим, що Україна досі не отримала сучасних винищувачів, при тому, що західні союзники самі б ніколи не почали б наступ без переваги у повітрі, зауважив він. "Бісить, коли чуєш, що довгоочікуваний контрнаступ України почався повільніше, ніж очікували (...) Це - не шоу", - сказав головнокомандувач ЗСУ і додав, що його війська щодня просуваються вперед - нехай навіть лише на 500 метрів.

Читайте також: Залужний: Відступ "вагнерівців" не послабив позиції Росії

Метр за метром

Але навіть таке повільне просування дається важкою кров'ю. Україна, як відзначають оглядачі, не хоче ризикувати, "по-жуковськи" наражаючи бійців на "м'ясорубку" як та, в яку масою затягувалися російські найманці при наступі на Бахмут.

І все ж, ні дня в Україні не обходиться без похоронів: війна пожирає і досвідченіших бійців, і тих, у кого попереду, здається, було ще все життя. 

Разом з тим, протягом тижня українській армії вдалося звільнити дев'ять квадратних кілометрів території на сході та понад 28 квадратних кілометрів на півдні, підсумувала 3 липня заступниця міністра оборони України Ганна Маляр. Загалом же, з початку контрнаступу це вже 158 квадтратних кілометрів, повідомляє журнал Newsweek.

У росіян, натомість, були місяці, щоб окопатися та замінувати захоплені території. "Вони просто чекали нас. Вони всюди зміцнили свої позиції. Це була стіна зі сталі. Було жахливо", - розповів у червні виданню The Wall Street Journal 28-річний український солдат з позицій на Запорізькому напрямку, який вважають одним із найскладніших саме через міцні укріпрайони російських сил.

"Російська сторона дуже добре підготувалася до цього контрнаступу, роблячи все можливе, щоб ускладнити просування, - каже у розмові з DW колишній голова Інституту укріплення миру та управління конфліктами Академії національної оборони Збройних сил Австрії бригадний генерал Вальтер Файхтінґер (Walter Feichtinger). - Є мінні поля, є укріплені позиції, не кажучи вже про те, що з російського боку є сильна авіаційна підтримка, якої Україна не має. Це означає, що зараз вони фактично мають перевагу як сторона, що обороняється".

Читайте також: Український контрнаступ: цілі, шанси та ризики

Найближча ціль - вийти на оперативний простір

Британська розвідка також підтверджує, що російська сторона, аби завадити просуванню ЗСУ, використовує, зокрема, щільний шар протитанкових мін. А далі - намагаються завдати ударів по українській бронетехніці з безпілотників, бойових гелікоптерів та артилерії.

Наразі переважно йде боротьба лише за першу лінію оборони росіян. Лінію, яка добре замінована, де за "зубами дракона" в окопах та "норках" накопичені великі ресурси.

"У разі, якщо вони втрачають першу лінію оборони, чи коли її втратять, це означає, що вони вимушені будуть відходити, а українські сили виходять на, скажімо, оперативний простір", - сказав у коментарі DW керівник українського Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко і пояснив, що здобувши цей оперативний простір ЗСУ зможуть просуватися швидше з більшою кількістю техніки і важкого озброєння, розчищаючи плацдарми, на яких в результаті українські війська можуть закріпитися та продовжити наступальні дії відповідно до обстановки.

Приблизно такий розвиток подій, звісно, якщо обійдеться без непередбачуваного форс-мажору, у наступні тижні й місяці в цілому очікують опитані DW оглядачі. При тому на деяких ділянках фронту просування ЗСУ може бути швидшим, а подекуди сильно буксувати.

У будь-якому разі, як підкреслює екс-полковник Бундесверу Ральф Тіле, важливою перевагою українських бійців слугує висока мотивація, чого не скажеш про російські сили. Це на передовій підтверджує і боєць з позивним "Русік". "Ми прийшли сюди захищати свій дім", - каже він.