Номінант на "Оскар" - про те, як створювалася музика війни

Антивоєнна драма "На Західному фронті без змін", знята за однойменним романом Еріха Марії Ремарка (Erich Maria Remarque) німецьким режисером Едвардом Берґером (Edward Berger), номінована на премію Американської академії кінематографічних мистецтв і наук "Оскар" у дев'ятьох категоріях. Скільки з них вдасться отримати фільму, стане відомо 13 березня. До цього картина вже стала переможцем у семи номінаціях Британської академії кіно і телевізійних мистецтв (BAFTA).

Нагороду в категорії "За найкращий саундтрек" отримав німецький композитор Фолькер Бертельман (Volker Bertelmann), більш відомий під сценічним псевдонімом Гаушка (Hauschka). В інтерв'ю DW музикант розповів про те, що було найскладнішим у роботі над музикою до фільму, чому головна музична тема зіграна на старовинній фісгармонії його прабабусі та в чому, на його погляд, причина такого широкого міжнародного визнання фільму.

DW: За музику до фільму "На Західному фронті без змін" ви номіновані на премію "Оскар". Це вже ваша друга номінація, перша була у 2017 році до фільму "Лев". Що означають для вас ці номінації?

Фолькер Бертельман: Номінації - це щось особливе саме по собі. Завдяки цьому ти знайомишся з людьми, які, можливо, працюють на одному рівні з тобою або ж роблять дуже цікаві проєкти. Такі номінації дають змогу зустрітися з людьми, яких ти вважаєш великими, - наприклад, із Джоном Вільямсом. Ну і потім, на тебе раптом дивляться зовсім по-іншому, бо ти раптом опиняєшся в оточенні людей, які просто належать до світової еліти в тій галузі, де вони працюють. Для мене це велика честь. У 2017 році це стало для мене несподіванкою, і я тоді подумав: такий шанс випадає лише раз у житті. Але тепер він мені знову випав.

Ви написали музику майже до 30 фільмів. Як ви ухвалюєте рішення - працювати над проєктом чи ні?

Я думаю, це залежить від того, на якому етапі своєї кар'єри ви перебуваєте - як музикант або композитор, який пише музику для кіно. Якщо ви тільки починаєте працювати, то, як правило, ви приймаєте всі пропозиції. Ви хочете набути досвіду, хочете, щоб у вас була робота - тож ви погоджуєтеся і тільки потім читаєте сценарій. Чим успішнішим ви стаєте, тим більше у вас можливостей для вибору. Останніми роками я вирішив писати музику до фільмів, які оповідають про те, що мені цікаво, і які майстерно зроблені.

З режисером фільму Едвардом Берґером ви працювали і раніше - ви писали музику до знятих ним серіалів "Your Honor" і "Patrick Melrose". Якою була ваша перша думка, коли він запропонував вам написати музику до фільму "На Західному фронті без змін"?

- Перша думка була: "Обов'язково треба писати!" Друга: "Але як?!" Бо, по-перше, "На Західному фронті без змін" - така книжка, що одразу ж розумієш: те, що її екранізують у Німеччині, - це історична подія, адже дотепер були тільки американські екранізації. По-друге, треба було подумати про те, як розповісти людям історію Німеччини, пов'язану з війною, у такий спосіб, щоб у них була можливість самим скласти враження про фільм і самостійно знайти можливості для інтерпретації, а не підштовхувати їх до якоїсь точки зору.

Ви писали музику на етапі створення фільму чи вже після того, як він був знятий і змонтований?

Я долучився до роботи над фільмом дуже пізно. Він був уже закінчений, мене запросили в Берлін на показ. Фільм був настільки приголомшливим, що мені стало ясно: це буде щось особливе. Наступного дня я написав першу тему, яка звучить на початку фільму, цей музичний уривок із трьома нотами на початку. Чесно кажучи, я був не дуже впевнений у тому, що вийшло. І я відправив тему Едварду Берґеру. Зазвичай режисерові не надсилають першу ідею, а збирають десять-п'ятнадцять, перш ніж вирішити, що є достатньо матеріалу для того, щоб із нього щось вибрати. Але в цьому разі я все ж таки її відправив, тому що вона здалася мені дуже ясною і сильною, і я хотів знати, чи погодиться він зі мною. Наступного дня він зателефонував мені і просто радів: "Приголомшливо! Це так круто! Я такий радий, це саме те, що треба!" І тоді мені стало ясно - цю тему можна розвивати й далі.

Ви написали дуже мінімалістичну, при цьому дуже виразну і страшну музику. Вона б'є по нервах і підсилює жах від тих жахливих кадрів, які глядач бачить на екрані. Як ви вирішили, яким має бути музичний супровід до цього фільму?

Ідея спала мені на думку після того, як я побачив перші 10 хвилин фільму, в яких ідеться про історію солдатського однострою, - це був наче колаж із зображень, нанизаних одне на одне. Жодного тексту, ви просто бачите, як солдатів втягують у війну, вони гинуть, а потім з них знімають форму, перуть її, відправляють на фабрику, там її чистять, потім привозять у цех зі швейними машинками, де її лагодять і пришивають до неї позначки з новими іменами. Для мене це було символом військової машини, яка дегуманізує людей, що беруть участь у війні. Люди раптово ставали матеріалом. І я вирішив, що музика має звучати в унісон з цією військовою машиною, з цими швейними машинками. І єдиний спосіб зробити це - взяти коротку, маленьку, фактично знакову тему і дозволити їй звучати знову і знову, щоб це було своєрідною художньою інсталяцією.

І ще я думав про те, що ці п'ятеро молодих людей, які йдуть на війну, за відносно короткий час втрачають усе, про що мріяли і заради чого жили. Усе, що насправді робить із них людей. І все ж у них залишаються моменти, коли вони тримають у руках жіночий шарф або бачать плакат із зображенням жінки. У фільмі жінки, як правило, символізують те, на що ці хлопчики з нетерпінням чекають, те, що дає їм відчуття нормальності. Отже, ще є надія. І я відчував, що на додачу до потужного звуку військової машини потрібна релігійна тема, що говорить про час, який у людини є на землі.

Я читала, що головну музичну тему, яка повторюється протягом усього фільму, ви зіграли на фісгармонії вашої прабабусі.

Десь трохи більше року тому мені зателефонували з дому і сказали, що там є фісгармонія, яка належить нашій родині. Я подивився на інструмент і одразу ж сказав, що я його заберу. Потім з'ясував, що в Дюссельдорфі є людина, яка реставрує старі фісгармонії, - таких фахівців зараз залишилося дуже мало. Він відреставрував мою фісгармонію, і вона стояла в моїй студії.

Після першого перегляду фільму в Берліні я подумав, що було б чудово, щоб у фільмі звучав не синтезатор або якийсь інший сучасний інструмент, який викликає в глядачів відчуття: "Так, це сучасний фільм". Я подумав, що хотів би покласти фільм на музику, створену за допомогою інструменту того часу, який, до того ж, працює як машина.

Коли я оглянув мою фісгармонію, я зрозумів, що з цього може щось вийти, тому що в неї є міхи, всередині неї - повітря, і коли на ній граєш, чуєш дерево. А потім я зіграв на ній перший уривок головної теми і спотворив звук фісгармонії. Я пропустив його через спотворювач і підсилювач, і звук вийшов таким динамічним і потужним, що коли його чуєш, взагалі незрозуміло, на якому інструменті це грають. І я думаю, що вийшло дуже добре.

Що для вас було найважчим у процесі роботи?

Найскладнішим було не вкласти в музику занадто багато пафосу і занадто багато героїзму. Щоб можна було дистанціюватися щоразу, коли хочеться зануритися в страждання солдата. Для композитора це та сфера, де одразу починаєш писати сумні, меланхолійні мелодії, і мені було дуже важко, але неймовірно важливо дозволити зберегти дистанцію - щоб музика сягала серця, але без зайвого пафосу.

Фільм переміг у семи номінаціях BAFTA і номінований у дев'яти категоріях на премію "Оскар". Такого успіху німецьке кіно не знало ще ніколи. У чому, на ваш погляд, причина такого широкого міжнародного визнання?

Я думаю, справа в тому, що фільм дає глядачам можливість сформувати свою власну картину того, що відбувається. А також через актуальні події, звісно. Люди дуже ясно уявляють, що означає війна. І коли вона десь дуже близько до дому, - це щось інше, ніж коли війна йде за 15 тисяч кілометрів десь в іншому місці. Це, звісно, теж зіграло свою роль. Хоча могло бути й навпаки, і люди могли сказати, що не хочуть дивитися фільм про війну. Але фільм знайшов відгук. У якийсь момент в одній точці зійшлося кілька чинників: нинішній час, сильний сценарій і сильна робота загалом. Мені здається, що саме це поєднання призвело до того, що переважна більшість так високо оцінила фільм.

Читайте також: Занурення у війну на "Берлінале": як знімали фільм "Східний фронт"