На пресконференції, присвяченій другій річниці перебування на посаді президента України, Володимир Зеленський заявив, що якщо доведуть невинуватість обвинувачених у вбивстві журналіста Павла Шеремета, постане питання про відставку міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.
У мене є юридична освіта, така ж, як і у Володимира Зеленського, я ціную її передовсім за те, що мене навчили структурувати мислення, аналізувати події, норми закону і покладатися на право. Але жодна юридична освіта не є панацеєю для ціннісного прийняття, осмислення і дотримання базових принципів прав і свобод людини. Президент це демонструє на власному прикладі.
Зрозуміти його заяву можна і так: якщо цих людей не засудять і не посадять, ти, Арсене Борисовичу, підеш у відставку. Тобто права і свободи людей, а також незалежність правосуддя президент ставлять у залежність від перебування на посаді міністра внутрішніх справ.
Сигнал президента для впливу міністра на суд?
Кому йде цей сигнал? Суспільству? Його політична пам'ять дійсно коротка, багато хто і не згадає, про що і де говорив президент, коли торкався цієї теми вперше. Але це аж ніяк не стосується активісток та активістів, що повстають проти поліцейського свавілля та неефективних розслідувань, бо їхня пам'ять живиться кожним висловленим публічними особами словом, бо все це стосується цінних для громади людей.
Авакову? Як може міністр сприйняти цю заяву? Наприклад, як те, що він має зробити усе від нього залежне, а не те, що існує в реальності і на що вистачає доказів, щоб залишитися на своїй посаді. Спектр дій достатньо широкий: вплив на суд, наприклад, цілком входить до цього пакета.
Читайте також: Арсен Аваков заявляє про білоруський слід у справі про вбивство Павла Шеремета
Під час екстреного брифінгу в міністерстві внутрішніх справ за участі глави держави, міністра внутрішніх справ та тодішнього генерального прокурора Руслана Рябошапки 12 грудня 2019 року президент звучав упевнено і з вдячністю до проробленої роботи говорив, що ця справа не має перетворюватися на "серіал". А також обіцяв, що на майбутньому брифінгу, завершальному, назвуть ім'я замовників вбивства Павла Шеремета.
Але щось пішло не так. Президент продовжує топтати презумпцію невинуватості, навіть якщо думає, що навпаки усправедливлює судовий процес. Власне, коли судовий процес триває і коли президент дійсно усвідомлює, що таке гарантування конституційних прав і свобод, зокрема, невтручанням у роботу іншої незалежної гілки влади ні словом, ні ділом, треба просто виконувати Конституцію України і не влаштовувати фарс.
А якщо у президента країни є підстави і, відповідно, політичний вплив у рамках своїх повноважень на відставку міністра внутрішніх справ, то громадськість здавна визначає цю вимогу як пріоритетну, цю відставку підтримують парламентарі та парламентарки різних фракцій. Але ще рік тому на свій пресконференції президент називав Арсена Авакова "потужним міністром".
Читайте також: Аваков назавжди. Як глава МВС вже шість років зберігає владу
Демонстрація листування - це теж про вплив на судову систему
Цікавим моментом для розумінням приватності і невтручання у судовий процес є й посилання президента на листування з однією з обвинувачених у вбивстві Павла Шеремета Яною Дугарь. Людина може апелювати до президента України - листами або зверненнями, але посилатися, а тим більше показувати приватне листування (а не публічне звернення) під час пресконференції є також методом впливу на громадську думку і на судову систему, демонстрацією неповаги до пані Яни і використовуванням її імені та довіри для поліпшення свого іміджу.
Серед іншого на пресконференції прозвучало тлумачення президентом України принципу презумпції невинуватості: "Доказів стовідсоткових ще немає про те, що вони невинуваті чи вони винуваті". Нагадую, шоста стаття ратифікованої Україною Європейської конвенції з прав людини говорить про те, що "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". Ось це вона і є: презумпція невинуватості. Не є справою президента оцінювати докази. Не може президент оцінювати у відсотках вину чи невинуватість підозрюваних. Вони невинуваті, доки вину не доведено під час судового розгляду і судом не проголошено відповідне рішення.
Справа публічного обвинувачення - довести вину, якщо прокуратура вважає, що достатньо належних доказів. Справа захисту - відстоювати права своїх підзахисних. Справа суду - зважати на принцип in dubio pro reo (у разі сумніву - на користь обвинуваченого), згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Усе це справа кримінальної юстиції, а не політичного впливу та спекуляцій.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.