Двадцять мільйонів тонн зерна заблоковано через війну Росії проти України у порту Одеси на Чорному морі. Тим часом у тисячах кілометрів на південь, на африканському континенті, загострюється проблема голоду. Пшениця з Росії та України покриває понад 40 відсотків потреб Африки. У принципі, на африканському континенті достатньо родючих земель, щоб самим забезпечити населення продуктами харчування. Але з низки причин - від поганої інфраструктури до низької продуктивності, від посух до збройних конфліктів - багато країн залежать від імпорту сільськогосподарської продукції та продовольства.
Ті, хто вважає, що блокада чорноморських портів підігріває гнів проти Росії-агресора, помиляються. Як показав візит до Москви голови Африканського союзу (АС) Макі Салла, африкано-російські відносини, як і раніше, в порядку. Під час візиту їх називали "дружніми" та "братніми". Як і президент РФ Володимир Путін, Салл закликав до скасування західних санкцій проти Москви. Обмеження на діяльність банків та виключення Росії з платіжної системи SWIFT практично унеможливили закупівлю російської пшениці та добрив.
Європа та Америка дивляться на речі по-іншому. На їхню думку, в голоді в Африці, що насувається, винна виключно Росія - через вторгнення в Україну, руйнування виробничих потужностей і блокаду чорноморських портів. Вони кажуть, що не накладали санкції на експорт продовольства з РФ.
Суперечка про відповідальність та пшеницю дедалі глибше вбиває клин між Африкою та тими, хто досі був її західними партнерами. Те, що континент не поділяє позиції Заходу щодо війни в Україні, стало очевидним уже під час голосування на Генеральній Асамблеї ООН у березні. Дехто згадав відому відповідь Нельсона Мандели в інтерв'ю, даному в Америці в 1990 році. Коли його запитали, чому він зустрічається з Ясіром Арафатом, Фіделем Кастро та Муаммаром Каддафі, він сказав: "Деякі політичні аналітики роблять помилку, думаючи, що їхні вороги мають бути і нашими ворогами".
Понад половина африканських країн ООН засудили російське вторгнення. При цьому 17 держав утрималися, вісім не були присутні під час голосування, а одна країна проголосувала проти резолюції. Несподіванкою стало й те, що такі орієнтовані на Захід держави як ПАР та Сенегал також вирішили дотримуватися "нейтралітету". Але навіть уряди таких країн як Кенія та Нігерія, які проголосували за резолюцію, згодом ухилилися від прямої критики Росії. Якщо ж стежити за дискусіями з приводу російсько-української війни на місцевому рівні, то виникає серйозний сумнів, чи голосування деяких африканських країн в ООН справді відображає думку їхніх народів.
В Африці 54 держави. За винятком двох - Ліберії та Єгипту - всі вони вважають себе жертвами колоніального минулого. Гнів та глибока недовіра до Заходу проявляються і сьогодні. Колишні союзи часів холодної війни та боротьби за незалежність виявилися міцними. Крім того, є вагомі економічні інтереси. Порівняно з Європою Росія поки що грає невелику роль в Африці. Проте подекуди Москва істотно впливає на африканські політичні еліти: коли посилає найманців у Малі, постачає зброю в Анголу або, за деякою інформацією, готує зараз енергетичну угоду з ПАР.
Для Африканського союзу інтереси своїх членів важливіші за суверенітет України. Хай якими надуманими не були б російські аргументи, вони знаходять великий відгук в Африці. Макі Салл і президент ПАР Сіріл Рамафоса згадують західні санкції в одному ряду з війною як причину кризи постачань. Заява Росії про те, що вона готова експортувати зерно до Африки, ще більше посилює це враження.
Час тисне. І раніше у багатьох регіонах Африки панував голод. Проблема полягає не лише у відсутності пшениці з України. З початку війни на світовому ринку різко зросли ціни на широкий спектр продуктів харчування та паливо. У майбутньому навіть власні врожаї країн можуть опинитися під загрозою, оскільки добрива стали дефіцитними та дорогими для мільйонів дрібних фермерів. Росія одна із провідних світових експортерів азотних, калійних і фосфорних добрив.
Глава Африканського союзу Салл ублажає не лише Росію. Він уміло лавірує між блоками, що ворогують, шукаючи підтримки з обох боків. Європа та США вже пообіцяли надзвичайну допомогу та великі програми інвестицій у сільське господарство Африки. Вони стурбовані не лише запобіганням гуманітарній катастрофі, а й тим, щоб не дати Росії посилити позиції на континенті, а отже, і в міжнародних організаціях. Путін уже багато років прагне створення проросійських альянсів в Африці, щоб розширити свій вплив, як це було за радянських часів. Схоже, йому це надалі вдається.
Без права перевидання. © Frankfurter Allgemeine Zeitung GmbH, Франкфурт-на-Майні.
Сайт газети Frankfurter Allgemeine Zeitung
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.