Чого не відняти, того не відняти - абсолютно зрозумілими є гнів та обурення багатьох, власне кажучи, майже всіх соціал-демократів у Німеччині поведінкою їхнього колишнього партійного лідера, ексканцлера Ґергарда Шредера (Gerhard Schröder), а разом з тим і бажання просто викинути його з партії.
Непохитно й уперто Ґергард Шредер наполягає на своїй дружбі з російським розпалювачем війни Володимиром Путіним. Востаннє під час свого візиту до Москви - другого після початку війни в Україні - він розмірковував про те, що Путін, який веде війну, начебто готовий до переговорів. Це викликало обурення не тільки в Німеччині. Або, наприклад, таке: від своєї привабливої посади в російському концерні "Роснефть" Шредер, якого з Путіним пов'язує глибока чоловіча дружба, відмовився лише після того, як Європарламент почав вимагати, аби німецького ексканцлера включили до списку російських олігархів, проти яких запровадили санкції.
Читайте також: Ґергард Шредер: історія глибокого падіння ексканцлера ФРН
Виключення з партії - украй складна процедура
У лавах Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) майже ніхто - принаймні серед тих, хто відкрито про це говорить, - більше не підтримує контактів зі Шредером. Ексканцлер уперто не збирається розривати свої зв'язки з Путіним, тим самим він завдав серйозної шкоди своїй партії, своїй країні і не в останню чергу своїм колишнім друзям. Але чи достатньо цього, аби вигнати його з партії? І чи СДПН взагалі варто йти на такий крок? Відповідальний за це питання осередок соціал-демократів у Ганновері вирішив цього не робити і не став розпочинати процедуру виключення Шредера з партійних лав. Це - правильне рішення.
Позбавлення членства в політичній партії - у Німеччині це доволі складний процес. І це добре. Адже партії впливають на формування суспільної думки, тому вони повинні виявляти толерантність й до різних точок зору у власних лавах. У законі про партії вказано, що позбавлення членства передбачено тільки у випадку свідомого порушення партійного статуту або через серйозне порушення принципів відповідної партії.
Заяви Шредера - ляпас для мужніх українців
Чіпляння Шредера за свої посади в російських підприємствах - передусім після початку війни - можна сприймати як несмак та як щось украй дивне. Саме так це сприймаю і я. Але, якщо серйозно, що все це має спільного з його партією? Коли Шредер розповідає в Москві про якусь готовність Путіна до мирних переговорів, це є ляпасом для мужніх українців. Але ж політики з інших партій - починаючи від Лівих й закінчуючи християнськими демократами у Східній Німеччині - теж висловлювалися за те, аби розпочати діалог з Путіним про закінчення війни. Отже, Шредер не єдиний, хто виступає за переговори.
А як бути з колишньою канцлеркою ФРН Анґелою Меркель (Angela Merkel), яка довго, майже до кінця свого перебування при владі говорила про вже тоді глибоко суперечливий газопровід "Північний потік-2" (нині вже "заморожений") як про "винятково приватно-економічний проєкт"? При цьому вона вже давно мала б зрозуміти, що пряма труба з Росії через Балтійське море в Німеччину порушує елементарні інтереси Польщі та України?
Звичайно, Шредер - це екстремальний випадок. Завдяки своїм посадам, які він обіймав після складання повноважень канцлера у 2005 році, Шредер добряче заробив. Він досі захищає Путіна, якого раніше називав "бездоганним демократом" - нині це звучить, наче насмішка. Але з іншого боку він засудив війну, на що вказали в своєму рішенні його партійні товариші з Ганновера.
Читайте також: Шредер і Шольц у політтеатрі. ЗМІ ФРН про зустріч із Путіним та турбіною
Загроза багаторічної юридичної тяганини
Для СДПН і без того було б не просто позбутися Шредера за допомогою такого юридичного шляху. Соціал-демократам знадобились десять довгих років - з 2010-го до 2020-го, - аби виштовхати з партії Тіло Зарраціна (Thilo Sarrazin) після його ксенофобських книжок.
Шредер сьогодні ізольований у своїй партії. Він не має влади й не виступає в ролі сірого кардинала. Він є майже трагічною фігурою. Його заступництво за Путіна жодним чином не впливає на дії коаліційного уряду на чолі з СДПН. Шредера складно витримувати, але, можливо, буде краще, якщо СДПН вирішить, як зараз, дати ексканцлеру спокій і просто його ігноруватиме. У будь-якому разі це краще, ніж багаторічна юридична тяганина з незрозумілим кінцем.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.