За три дні, що минули після запровадження Вашингтоном заборони на в'їзд в країну для українського мільярдера Ігоря Коломойського і членів його сім'ї, Володимир Зеленський так і не спромігся публічно відреагувати на цю подію. Колишній діловий партнер олігарха, якого в США підозрюють у причетності до корупції, вирішив відмовчатися, прикрившись беззубою заявою від імені Офісу президента України.
Відсутність реакції з боку Зеленського говорить більше, ніж ті слова, які він повинен був би вимовити. Розрив з Коломойським неминучий, і глава держави, схоже, не хоче публічного з'ясування стосунків.
Довгі проводи, короткі зустрічі
Вперше інформація про можливу заборону на в'їзд до США Ігорю Коломойському з'явилася в 2009 році - ще за президента Віктора Ющенка. Тоді низка ЗМІ, посилаючись на свої джерела, повідомили, що за океаном олігарха оголосили персоною нон-грата. Причина - причетність до корупції. Тоді Ігор Валерійович у властивій йому іронічній манері відповів, що він - вільна людина, зокрема й у тому, що стосується перетину кордону Сполучених Штатів Америки.
Відтоді минуло 12 років. В обох країнах змінилося по три президенти. Коломойський встиг побувати на державній службі, посваритися з Петром Порошенком, відсидітися за межами України і повернутися на батьківщину як переможець, Високий суд Англії наклав арешт на його активи по всьому світу.
Після перемоги Зеленського на президентських виборах 2019 року Коломойський не приховував своїх емоцій. "Я кайфую", - нескінченно повторював він журналістам. І Ігор Валерійович дійсно кайфував, розставляючи своїх людей у Верховній Раді, Кабінеті Міністрів, Офісі президента та інших центральних органах влади. Він зміцнював свої позиції і в політиці, і в економіці. Та так, що Зеленському навіть доводилося публічно нагадувати, що це він, а не Коломойський, керує державою.
Олігарх заходив на чай до президента Зеленського, а пресслужба глави держави не гребувала розміщувати ці фото на своїх медіаресурсах. Ще рік тому Коломойський дозволяв собі публічно давати характеристики чиновникам, після чого ті втрачали свої посади. Тоді здавалося, що весь світ (принаймні - українська його частина) точно перебуває в кишені Ігоря Валерійовича, який жадав сатисфакції. Він мріяв (як виявилося - марно) про грошову компенсацію за націоналізований "Приватбанк", намагався відвоювати свої колишні позиції в українській економіці і плів інтриги проти інших олігархів.
США - проти Коломойського, Коломойський - проти США
Весь цей час за тим, що відбувається в Україні, уважно спостерігали в США. Зараз там ведеться розслідування щодо можливого відмивання грошей Ігорем Коломойським і Геннадієм Боголюбовим. Колишніх бізнес-партнерів підозрюють в скуповуванні феросплавних підприємств і комерційної нерухомості в Клівленді. На це вони витратили мільярди доларів.
Українська держава, націоналізувавши "Приватбанк", намагається через американський суд стягнути з Коломойського і Боголюбова близько 750 мільйонів доларів. Минулого літа ФБР навіть провело обшуки в компанії Optima Management Group в Клівленді, яку контролює Ігор Валерійович. У відповідь компанія подала позов проти США.
Читайте також: Фірташ і Ко, або Оборудки українських олігархів у файлах FinCEN
Звичайно ж, в Сполучених Штатах прекрасно знають, хто такий Ігор Коломойський. Напевно, американці володіють повною інформацією і про минуле, і про сьогодення олігарха. Вони добре розуміють, до чого може призвести подальше посилення позицій мільярдера в Україні. Особливо в умовах загострення ситуації на Донбасі.
Запроваджені США санкції проти Коломойського через причетність його до корупції в 2014-2015 роках під час перебування на посаді голови Дніпропетровської ОДА, - це сигнал Зеленському про те, що нинішня адміністрація Білого дому не має наміру миритися з впливом Ігоря Валерійовича на українську політику і економіку.
"Чорна мітка" мільярдерові, очевидно, повинна підштовхнути керівництво України до рішучих дій з деолігархізації країни. Вашингтон прямо вказав, кого він вважає причетним до корупції в українській державі. До речі, Коломойський - третій український олігарх, до якого у США є претензії.
У 2014 році за підрив безпеки, територіальної цілісності і демократичних інститутів України були введені санкції проти Віктора Медведчука. У 2017 році американці зажадали екстрадиції з Австрії Дмитра Фірташа, якого звинувачують в даванні хабарів американським банкам за отримання дозволу на видобуток титанової сировини в Індії для подальшого продажу готової продукції в США. Ну і не треба забувати, що в 2009 році в Сполучених Штатах за вимагання, відмивання грошей і шахрайство був засуджений український експрем'єр Павло Лазаренко. Тож за океаном, так би мовити, добре розуміються на українських олігархах.
Слово за Зеленським
Після того, як США оголосили про санкції проти Ігоря Коломойського, Володимир Зеленський не знайшов часу і потрібних слів, щоб сформулювати свою позицію з приводу того, що відбувається. Зрозуміло, що опальний мільярдер - не чужа для нинішнього президента людина. Саме на його телеканалі Зеленський зробив карколомну кар'єру - від актора до глави держави.
Читайте також: Євродепутатка: Безвіз з ЄС не означає вседозволеності для українських олігархів
Але в цій ситуації, як на мене, логічною виглядала б публічна відмова "Студії Квартал 95" від співпраці з телеканалом "1+1", який контролює олігарх. В іншому випадку виходить, що президент України, який отримує роялті за шоу, і далі залежить від людини, яку США офіційно підозрюють у корупції.
Чи вистачить сміливості у нинішнього президента України приборкати політичні та економічні апетити Ігоря Коломойського за допомогою того ж РНБО, ніхто не знає. Володимир Олександрович, напевно, побоюється реакції з боку олігарха. Хто знає, який у того є компромат на Зеленського. Але рано чи пізно Зеленському доведеться все ж обирати - між своїм давнім другом і президентом США Джо Байденом. І мені здається, що в цій ситуації вибір очевидний. Просто український президент до цього поки що не готовий. Ось і виходить, що боротися з корупцією та олігархами в Україні обіцяв Зеленський. А виконувати його обіцянки взявся Байден.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.
Читайте також: Коментар: 2021-й - екватор влади Зеленського. Рік під знаком не тільки президента