Москва та підмосковні селища, де розташовані резиденції російського правлячого класу, вранці 30 травня стали об'єктом для першої масованої атаки безпілотників. Якщо кількість іранських дронів для удару по Києву, який росіяни обстрілювали у травні 17 разів, напередодні була 50, то на російську столицю, за даними Telegram-каналів, летіло близько 30. Цього разу, за даними офіційних російських джерел, обійшлося без жертв. Але серйозність психологічних наслідків цієї атаки видно вже через те, що Путіну не вдалося відмовчатися.
Путін привів війну до Москви
Російська влада всіма силами демонструє, що нічого страшного не сталося. Мер Москви Сергій Собянін, який став головним спікером щодо теми в перші години після атаки дронів, закликав не панікувати і вірити лише офіційним джерелам. Але їм росіяни у критичні моменти традиційно не довіряють.
Речник президента РФ Дмитро Пєсков демонстрував раптову обізнаність щодо тероризму і запевняв, що теракт, як назвала російська влада цю атаку, провалився. Сили ППО та інші фахівці чудово відпрацювали, приводів для публічної реакції з боку Путіна немає. Хоча в підсумку висловитися президенту РФ все ж таки довелося.
Судячи з відео-роликів із Москви та Підмосков'я, іншої думки, ніж Пєсков, дотримуються москвичі та мешканці області. Їхня реакція переважно настільки ж нецензурна, як у ватажка російської приватної військової компанії "Вагнер" Євгена Пригожина. Той жорстко шпетить міноборони РФ, яке, за його словами, змогло захистити лише будинки представників найближчого оточення президента та його резиденцію, наплювавши на пересічних громадян.
Жодної солідарності
Після атаки дронів на Москву і Московську область багато хто почав писати про те, що організатори цієї психологічної акції досягнуть нібито зворотного ефекту. Мовляв, росіяни тепер ще більше згуртуються навколо прапора, тобто президента Путіна. Ці люди, мабуть, ніколи не спостерігали зблизька російське атомізоване до краю суспільство.
Після першого страху майже відразу в соцмережах почала пробиватися зловтіха. З боку росіян з інших регіонів, особливо з прифронтових областей - щодо "ситих москвичів": нехай тепер відчують себе у шкурі бєлгородців. Потім з боку мешканців Московської області, над чиїми будинками збили більшість дронів - щодо жителів столиці.
Зрештою, з боку всіх одразу щодо жителів Рубльовки - представників російського правлячого класу та їхніх рідних, які понабудовували свої садиби та палаци навколо урядових резиденцій у ближньому Підмосков'ї.
Місце солідарності переляканих займає зловтіха обділених. Таке суспільство схильне захищати самих себе та своїх близьких - але не більше. Одиниці згуртуються навколо Путіна і підуть на фронт. Натомість сотні, а може й тисячі родичів російських лідерів, кинуться тепер у безпечні гавані. Навряд чи це буде Владивосток, швидше Сінгапур, Дубай, а може і "ворожа" Європа.
Путін не зміг промовчати
Відомо, як із моменту приходу до влади російський диктатор не любив коментувати надзвичайні події, пов'язані із загибеллю людей. Це дуже невигідно для рейтингу.
Історія із зустріччю з дружинами загиблих моряків з підводного човна "Курськ" навчила Путіна тому, що люди, які перебувають у відчаї, можуть говорити неприємну йому правду. Тому нещодавній рейд у Бєлгородській області, де, за твердженням влади, були й загиблі, російський президент окремо не коментував, а от психологічну атаку дронів на Москву - довелося.
Читайте також: ISW: Путін применшує значення атаки дронів на Москву
Причиною явно стало незадоволення населення. Соціологічно виміряти його не могли встигнути, але по соцмережах теж непогано видно. Ні бомбосховищ, ні ППО писали громадяни. Путіну як завжди принесли роздруківки в папочці. І могли туди покласти також результати прослуховування власників елітних будинків із Рубльовки, над якими збивали дрони.
І він зрозумів, мабуть, що промовчати небезпечно. Треба переконати населення та правлячий клас, що це слабка відповідь на сильні дії російської армії, яка нібито знищила напередодні штаб української військової розвідки.
Проте довіри до заяв російських військових немає навіть у самих військових. Отже, є великі сумніви, що Путін заспокоїть своїх підданих. Страх починає розповзатися. І оцінити масштаби можна буде, наприклад, за заповненістю найближчими днями авіарейсів на Стамбул та Дубай.
Автор: Іван Преображенський, кандидат політичних наук, експерт із Центральної та Східної Європи, оглядач низки ЗМІ.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою редакції та Deutsche Welle загалом.