То тут, то там у прикордонні між Польщею і Білоруссю вже лунають поодинокі постріли. Як це буває, коли молоді прикордонники отримують наказ беззастережно захищати батьківщину. Ситуація небезпечна, дрібні провокації на кордоні ворожих сусідів можуть швидко перерости у полум'я. Цей конфлікт - немов лакмусовий папірець, який демонструє слабкі місця Європи й цинізм боротьби за владу - не лише в Росії та Білорусі, але й у Польщі.
ЄС і його слабкі місця
Відколи 2015 року наплив біженців оголив лінії розколу в Європі, тема політики щодо біженців стала токсичною, як жодна інша в Брюсселі. Суперечка про притулок, міграцію та спільне законодавство в цій сфері є запеклішою, ніж бійка за гроші або питання захисту довкілля. Спроби домовитися про спільні правила вже неодноразово зазнавали провалу. Досі бракує спільних підходів до питання, хто має право на притулок у ЄС, які країни можуть прийняти скільки біженців і які соціальні виплати шукачам притулку є виправданими.
Коли на порядку денному опиняється політика щодо прийняття біженців, політиків опановує ідеологічна зашореність, бере гору націоналістичний дискурс. Тут за "Брюсселем" не сховаєшся. Всією цією халепою ми завдячуємо ницості низки країн. Передовсім йдеться про Польщу й Угорщину, які блокували будь-який компроміс.
Тож хто нині у Варшаві волає про європейську допомогу, тому йдеться лише про гроші на будівництво муру на кордоні. Той факт, що досі не діє система розподілу біженців по країнах ЄС, значною мірою є "заслугою" саме польського уряду. Він щоразу відмовлявся проявляти солідарність з іншими, тож і тепер апелювати до сусідської допомоги не доводиться.
Цинізм у Москві й Мінську
Кому ж першому спала на думку ідея використовувати біженців немов людську зброю у гібридній війні - господарю Кремля чи диктатору в Мінську? Тонка підступність такої ідеї вказує радше на Володимира Путіна, ніж на примітивно-брутального правителя Білорусі. Не приховував насмішки й міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, який запропонував ЄС відкупитися від потоків біженців, що прямують до польського кордону, як свого часу Брюссель відкупився від потоків біженців, що йшли через Туреччину. Бувалий Лавров знає слабкі місця своїх опонентів.
Так чи інакше, а у Лукашенка в руках тепер першокласний інструмент шантажу. А закиди в негуманності й торгівлі людьми йому все одно немов з гуся вода. Він і так вже парія під крилом Москви, а репутації, яку можна було би втратити, вже давно немає. Не надто болючими дотепер були для нього й санкції ЄС. Це може змінитися лише в тому разі, якщо ЄС запровадить серйозне експортне ембарго. Від цього однак Брюссель досі утримувався, не бажаючи вдарити по пересічних білорусах і по власних фірмах.
Читайте також: Мігранти на кордоні Білорусі та Польщі: сімейна драма
Лицемірство у Варшаві
Польща тим часом заявляє про серйозну загрозу безпеці країни. Польський президент вже навіть піднімав це питання по лінії НАТО, як ніби на Варшаву насуваються монгольські орди Чингіз Хана. Неймовірний галас у польській столиці однак теж є нічим іншим як пропагандою. Поки що на підступні зазивання білоруського уряду відгукнулися лише кілька тисяч біженців. І ці люди, котрим нині доводиться мерзнути, в яких нічого немає, крім легкого одягу, що на них, і є буцімто загрозою для 38-мільйонної Польщі? Це просто абсурд.
Тим не менше, напруженість на кордоні для Варшави вельми доречна. Польський уряд останнім часом відчутно втрачав популярність, як засвідчували опитування. Демонтаж правової держави, ворожість до Європи і жорстка заборона абортів відлякали чимало виборців. Аби перехопити ініціативу, лідер правлячої партії ПіС Ярослав Качинський здійняв цілу хвилю ксенофобії та націоналізму, яка ставить у непросте становище опозицію. Спрацьовує перевірене правило про те, що ніколи не можна не скористатися доречною кризою.
Програють люди
У цій цинічній грі програють люди, які мерзнуть холодними ночами у лісах і болотах на білорусько-польському кордоні. Які не можуть ні йти вперед, ні вертатися назад. Польський уряд не допускає до них навіть благодійні організації, які хочуть нагодувати цих людей. Все це є порушенням міжнародних конвенцій. Тим не менше, схоже, у польській правлячій партії вже також не мають репутації, яку можна було би втратити.
Натомість ЄС має припинити сліпо висловлювати солідарність із Польщею й натиснути на уряд, аби негайно розпочати пошук можливостей для гуманітарної операції, можливо, за участі міжнародних організацій. Решта - питання переговорів з країнами, які є частиною цього міграційного ланцюга, з Росією та Білоруссю. Відкладати нікуди - наближається зима, а отже і ймовірність, що далі гинутимуть люди.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.