Уряд Німеччини роками відкидав усі політичні аргументи проти будівництва газопроводу "Північний потік-2", стверджуючи, що це "винятково економічний проєкт", що "він не шкодитиме Україні", оскільки Німеччина "подбає про те, щоб Україна залишалася транзитною країною для російського газу". Наче у випадку з "Північним потоком - 2" і справді мова йшла передусім про економіку, прихильники його будівництва багато міркували про - справді значні - доходи України від плати за транзит газу, але ігнорували головний аргумент проти газопроводу: Україна стане більш вразливою для політичних і військових атак Росії, щойно Кремль перестане залежати від можливих перебоїв з транзитом свого основного експортного товару через її територію.
Подякою (президента Росії. - Ред.) Володимира Путіна за вірну підтримку проєкту з Берліна став словесний ляпас: в день, коли Росія заявила про завершення будівництва першої гілки "Північного потоку - 2", Путін зажадав від України "прояву доброї волі" в обмін на продовження транзиту російського газу.
Президент РФ "люб'язно" уточнив, що він має на увазі: країна, проти якої він здійснив військову агресію, не повинна більше витрачати доходи від транзиту російського газу на свою оборону. Якби уряд Німеччини прив'язав введення в експлуатацію майже добудованого газопроводу до "доброї волі" Путіна - щодо України, російської опозиції та Заходу, це стало б адекватною відповіддю на його скандальну заяву.
Автор: Бертольд Колер, оглядач газети Frankfurter Allgemeine Zeitung
Без права перевидання. © Frankfurter Allgemeine Zeitung GmbH, Франкфурт-на-Майні.
Сайт газети Frankfurter Allgemeine Zeitung
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.